Конрад фон Мандерн: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Haida (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{особа |ім'я =Конрад фон Мандерн |оригінал імені =Konrad von Mandern |інші імена... |
Haida (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 13:
|місце народження =[[Мандерн]]
|дата смерті ={{ДС|5|5|1295}}
|місце смерті =[[Марбург (місто)|Марбургу]]
|причина смерті =
|поховання =
Рядок 30:
|статки =
|термін =1264—1267 роки
|попередник =[[
|наступник =[[Андреас фон Вестфален]]
|партія =
Рядок 53:
|примітки =
}}
'''Конрад фон Мандерн''' (*''Konrad von Mandern'', бл. [[1230]] —[[5 травня]] [[1295]]) — 10-й [[Ландмейстери Тевтонського ордену в Лівонії|магістр Лівонського ордену]] в [[1264]]—[[1267]] роках.
== Життєпис ==
Походив з рейнського шляхетського роду Мандерн, представники якого були міністеріалами графства [[Вільдунген]]. Народився близько 1230 року в родинному замку. Ймовірно невдовзі після розподілу графства Вільдунген та початку Війни за Тюринзьку спадщину 1247 року перебрався до лівонії. Тут став лицарем-ченцем.
У 1264 році після відставки магістра [[Вернер фон Брайтгаузен|Вернера фон Брайтгаузена]] обирається новим очільником Лівонського ордену. Продовжив політику з підкорення [[курші]]в і [[земгали|земгалів]], яким допомагали литовці. 1264 року здійснив похід до Земгалії, де зумів захопити велику здобич. Втім на зворотньому шляху зазнав нападу з боку земгалів, втративши 20 лицарів і 600 вояків. Втімзумівзберегти здобив йуспішно повернутися до Риги.
У 1265 роцізаснував замок [[Єлгава|Мітава]] вкурляндії, чим щебільшезміцнив присутнійсть Ордену, проте курші продовжували спротив. Невдовзіфон Мандерн зазнав від останніх поразки, втім зумівзаховатися в Мітаві. 1266 року заснував замок [[Пайде|Вайсенштайн]] для захисту від нападу зі боку Пскова і Новгорода. Того ж року здійснив похід до Земгалії, сплюндрувавши багато сіл, проте недосяг певного результату.
У 1267 році з невідомих причин пішов у відставку. 1268 рокуобіймав посаду ландмаршала Лівонського ордену. Тодіж звернувся до Любека щодо утримання від торгівлі з Новгородською республікою. Після цього перебрався до Німеччини. Призначається ландкомтуром [[Марбург (місто)|Марбургу]]. У 1286 рокузалишив цю посаду, проте 1289 році повернувся на неї. Помер ландкомтуром Марбургу 1295 року.
== Джерела ==
* Lutz Fenske & Klaus Militzer (Hg.), Die Ritterbrüder im livländischen Zweig des Deutschen Ordens, Böhlau, Köln, 1993, ISBN 3-412-06593-5, ISBN 978-3-412-06593-5 (S. 436—437)
* LUB, I. S. 512—513, № 408; Матузова, Назарова, 2002. С. 280—281. Перевод: Матузова, Назарова, 2002. С. 281.
* Dionysius Fabricius, «Liivimaa ajaloo lühiülevaade 1158—1610», Gustav Bergmann, 1795, Johannes Esto Ühing, 2010, tõlge Jaan Unt, lk 113, ISBN 978-9985-876-83-1
[[Категорія:Лівонський орден]]
| |||