Косаківський Леонід Григорович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 169:
У відповідь на ці події, у Києві було створено Громадянський комітет із захисту конституційних прав Леоніда Косаківського<ref>[https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdbkNuUmR3ZlRyY3c/view Розправа з київським мером вигідна владі і криміналітету?] // Сільські вісті : газета. — Київ, 1996. — 14 червня.</ref>, а на адресу Президента України і Голови Верховної Ради почали надходити і друкувалися в пресі<ref>Хрещата долина : газета. — Київ, 1996. — 1 червня.</ref> численні звернення відомих людей, ветеранських, громадських і профспілкових організацій, трудових колективів на підтримку Косаківського. У рамках протестних акцій відбулося і пікетування представниками молодіжних організацій будинку уряду. Але на прохання самого Косаківського, який волів розв'язати конфлікт винятково правовим шляхом, ці масові акції було згорнуто<ref>''Косаковский Л. Г.'' [https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdQ3dqZEQ5S3JQTms/view Переворот на Крещатике : Записки опального киевского городского головы. — Ч. 1.] — {{К.}} : [б. и.], 1998. — С. 133—139. {{ref-ru}}</ref>.
Керівники міста, районів, управлінь та служб, депутати, представники громадськості не погодились з оцінками урядової комісії і назвали її в зверненні від 18 травня 1996 року до прем'єр-міністра Є. К. Марчука упередженою<ref>Комісія була упередженою // Хрещата долина : газета. — Київ, 1996. — № 22. — 25 травня.</ref>. Аналітичні матеріали<ref>https://drive.google.com/file/d/0BxvOO4LBd-jdNVBSNl96QmlvTk0/view</ref>, підготовлені фахівцями міськдержадміністрації та залученими спеціалістами на основі статистичних та інших даних у травні — липні 1996 року, коли обов'язки голови адміністрації виконував Олександр Омельченко, призначений Президентом Леоныдом Кучмою, спростували висновки комісії, яка навіть побоялася ознайомити з результатами перевірки керівництво міської адміністрації і її структурних підрозділів<ref>[https://sites.google.com/view/leonidkosakivskyi/книги/переворот-на-крещатике?authuser=0#h.p_Pz81lt9mqFux Толстоухов и компания делают демарш…] // [[:c:File:Переворот на Крещатике.pdf|Переворот на Крещатике: записки опального киевского городского головы]] / Леонид Косаковский. — {{comment|К.|Киев}}, 1998. {{ref-ru}}</ref>. На її замовний характер вказали депутати Київради на своїй прес-конференції<ref>Розправа над мером // Хрещата долина : газета. — Київ, 1996. — № 22. — 25 травня.</ref>, на якій вони назвали те, що відбулося, розправою над мером, політичним вбивством на замовлення. Про обурення киян з цього приводу і підтримку обраного ними голови Київради йшлося в заяві прес-центру громадського комітету захисту конституційних прав Леоніда Косаківського<ref>Заява прес-центру громадського комітету захисту конституційних прав голови Київської міської держадміністрації, голови Київради Леоніда Косаківського // [[Голос України]] : газета. — Київ, 1996. — 5 червня.</ref>, в інших зверненнях відомих людей і організацій<ref>Хрещата долина : газета. — Київ, 1996. — № 22. — 25 травня.</ref>. Свій протест висловили й ветерани в зверненні до глави держави<ref>Хрещатик : газета. — Київ, 1996. — 31 травня.</ref>.
Журналістка Л. Цинцадзе<ref>''Цинцадзе Лія.'' Вільний політ з переходом у «штопор» // Хрещатик : газета. — Київ, 1996. — 29 травня.</ref> відверто потішалася з «компромату», вишуканого комісією. Процитувавши з доповіді комісії: «3 кожним долею погіршується епідемічна ситуація в місті з ВІЛ-інфекцією», — вона із сарказмом писала: «Зрозуміло, що СНІД — це не жарти, але хіба мер Києва розповсюджував його особисто?». І завершила серйозним висновком: «мер став легкою здобиччю для тих, кому потрібні на чолі столиці стовідсотково „свої“ люди».
==== Відставка ====
| |||