Розпад СРСР: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Исправлены опечатки Мітки: перше редагування Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
Скасовано останнє редагування (Артур 80200) і відновлено версію 25449249 31.43.80.85 |
||
Рядок 1:
[[Файл:LocationUSSR.png|thumb|450px|[[СРСР]] на мапі світу]]
'''Ро́зпад
Розпад
== Передісторія ==
[[Файл:Soviet Union Administrative Divisions 1989.jpg|thumb|right|340px|''Адміністративна карта СРСР 1989 року'']]
У 1922 році, на момент свого створення, [[Радянський Союз]] успадкував більшу частину території, багатонаціональну і поліконфесійну структуру [[Російська імперія|Російської імперії]]. З колишніх територій Російської імперії незалежність, протягом 1917—1921 років, здобули [[Фінляндія]], [[Польська республіка (1918—1939)|Польща]], [[Литва]], [[Латвія]], [[Естонія]] і [[Тувинська Народна Республіка|Тува]], а [[Бессарабія]] була анексована [[Румунія|Румунією]]. Протягом 1939—1946 рр. більша частина з них була анексована
Як один з переможців у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]], Радянський Союз, за її підсумками та на підставі міжнародних договорів закріпив за собою право володіти і розпоряджатися величезними територіями в [[Європа|Європі]] і [[Азія|Азії]], отримав доступ до колосальних природних і людських ресурсів. Країна вийшла з кровопролитної війни з економікою [[Командна економіка|адміністративно-командного типу]], переважна частина якої працювала на військово-промисловий комплекс. У [[Сфера впливу|сфері впливу]]
Завдяки жорсткому контролю за етно-національними групами, впровадженню в масову [[Радянська пропаганда|свідомість]] пропагандистських гасел «[[Інтернаціоналізм|непорушної дружби і братерства народів]]» вдалося звести до мінімуму кількість міжнаціональних (етнічних) конфліктів. В [[Конституція СРСР 1977 року | Конституції
{{Початок цитати}} До 80-х років минулого століття про міжнаціональні конфлікти в СРСР привселюдно нічого не говорилося. Вважалося, що в нашій країні національне питання вирішене остаточно. І треба визнати, що великих відкритих міжнаціональних конфліктів не було. На побутовому рівні існували міжнаціональні антипатії і тертя, а також скоювалися злочини на цьому ґрунті. Однак останні ніколи окремо не враховувалися і не відстежувалися {{кінець цитати | джерело = {{small | '' М. М. Шарафулін: «Міжнаціональні конфлікти: причини, типологія, шляхи вирішення» ''}}<ref>{{стаття|автор=Шарафулин М. М. |назва=Межнациональные конфликты: причины, типология, пути решения |посилання=http://www.km.ru/referats/9FB8DD1584934D8BA7984471A50AB2BD |мова=ru |видання=KM.RU |тип=Сетевое издание |рік=2012 |місяць=10 |число=08|ref=Межнациональные конфликты: причины, типология, пути решения}}</ref>.}}
Рядок 284:
{{legend|#FF4500|''підписали заяву [[23 квітня]] [[1991]] року, але підписувати союзний договір відмовились''}}
{{legend|red|''вели переговори до листопада [[1991]] року''}}]]
Перший проект Договору про [[Союз Суверенних Держав]] був опублікований в газеті [[Правда (газета)|«Правда»]] [[9 березня]] [[1991]] року, однак його обговорення відбувалось повільно<ref name="ReferenceB">{{ref-ru}} [http://www.konec-imperii.ru/novo-ogarevskij-process ''Медведев Р.'' Советский Союз. Последние годы жизни. Конец советской империи. — М.: «АСТ», 2010. — 637 с.]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} ISBN 978-5-17-059880-9</ref>.
Наприкінці [[1990]] — на початку [[1991]] року центральна влада в СРСР, попри спроби [[Горбачов Михайло Сергійович|М. С. Горбачова]] зміцнити її, значно ослабла. У ситуації, що склалась, Горбачов вирішив апелювати до населення. Так, [[17 березня]] [[1991]] року, в апогей кризи, був проведений [[референдум]], в якому взяли участь 10 республік. На ньому 76,4 %<ref name="ReferenceA"/> учасників висловились за збереження Союзу, реформованого на [[Демократія|демократичній]] основі<ref name="ReferenceC">{{ref-ru}} [http://scepsis.ru/library/id_809.html ''Боффа Дж.'' От СССР к России. История неоконченного кризиса. 1964—1994: Пер. с ит. Хаустовой Л. Я. — М.: «Междунар. отношения», 1996. — 320 с.] ISBN 5-7133-0545-7</ref>. Влада [[Латвійська РСР|Латвії]], [[Литовська РСР|Литви]], [[Естонська РСР|Естонії]], [[Грузинська РСР|Грузії]], [[Молдавська РСР|Молдавії]] та [[Вірменська РСР|Вірменії]] відмовилась від проведення референдуму і в цих республіках він проходив з ініціативи окремих місцевих Рад та трудових колективів<ref name="ReferenceA"/>.
|