Aichi E16A: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення, джерела
Рядок 63:
 
== Історія створення ==
Командування Імперського флоту Японії при розробці літаків притримувалось цілком раціональної стратегії: коли літак запускався у виробництво, одразу ж починалась розробка його наступника. Тому у 1939 році, ще до початку серійного випуску літака [[Aichi E13A]] командування флоту розробило технічні вимоги «14-СіShi» і на їх базі доручило фірмі [[Aichi]] розробити його наступника. Літак з фабричним номером ''AM-22'' почав розроблятись під керівництвом інженерів Кішіро Мацуо і Ясушіро Озава. Вимоги технічного завдання декілька разів мінялись, і врешті у 1941 році були сформовані остаточні вимоги 16«14-СіShi» на розробку літака, який отримав назву '''E16A'''.
 
Перший прототип був готовий у травні 1942 року. Це був суцільнометалевий [[низькоплан]], лише кінцівки крила були дерев'яними, а [[елерон]]и, рулі напряму і висоти були обшиті полотняною обшивкою. Літак був оснащений [[Радіальний двигун|радіальним двигуном]] ''Mitsubishi Kinsei 51'' потужністю 1300 к.с. Озброєння складалось з трьох 7,7-мм кулеметів — двох в крилі та одного ззаду в кабіні стрільця. Для зручності зберігання на кораблі крила літака складались назад. Два металеві поплавки кріпились до крил через N-подібні опори, а також до фюзеляжу. Оскільки планувалось використовувати літак також як пікірувальник, він був оснащений аеродинамічними гальмами на передній стійці поплавків.
Ці гальма стали джерелом проблем — при пікіруванні літак сильно вібрував. Щоб вирішити цю проблему, гальма зробили не суцільними, а перфорованими. Крім того, у ході випробувань виявили інші недоліки — погану роботу [[Закрилок|закрилків]] Фаулера, слабке дно поплавків, недостатню поздовжню стійкість. Ці недоліки були усунуті у другому та третьому прототипах, на яких був збільшений розмах крила та посилене озброєння — дві 20-мм гармати, розміщені в крилах, та 12,7-мм кулемет у задній кабіні. В такому вигляді літак був прийнятий на озброєння під назвою '''«Розвідувальний морський гідролітак „Цуюн“ (''„Сприятлива хмара“'') Модель 11»''' (''або '''E16A1''''') і у серпні 1943 році він був запущений в серійне виробництво.
 
Ці гальма стали джерелом проблем — при пікіруванні літак сильно вібрував. Щоб вирішити цю проблему, гальма зробили не суцільними, а перфорованими. Крім того, у ході випробувань виявили інші недоліки — погану роботу [[Закрилок|закрилків]] Фаулера, слабке дно поплавків, недостатню поздовжню стійкість. Ці недоліки були усунуті у другому та третьому прототипах, на яких був збільшений розмах крила та посилене озброєння — дві 20-мм гармати, розміщені в крилах, та 12,7-мм кулемет у задній кабіні. Також літак мав можливість нести одну 250 кг бомбу під фюзеляжем. В такому вигляді літак був прийнятий на озброєння під назвою '''«Розвідувальний морський гідролітак „Цуюн“ (''„Сприятлива хмара“'') Модель 11»''' (''або '''E16A1''''') і у серпні 1943 році він був запущений в серійне виробництво.
Серійне виробництво здійснювалось на заводі фірми ''Aichi'' в Ейтоку, пізніше було розгорнуте також на заводі фірми «Ніппон Хікоку КК» в місті Томіока. На серійних машинах використовувався двигун ''Mitsubishi Kinsei 54'', тому літак отримав назву '''«E16A1 Модель 12»'''. Незадовго до кінця війни був розроблений варіант літака '''E16A2''' з двигуном ''Mitsubishi Kinsei 62'' потужністю 1500 к.с., але запустити літак в серійне виробництво не встигли. Всього було виготовлено 256 літаків.
 
Серійне виробництво здійснювалось на заводі фірми ''Aichi'' в Ейтоку, пізніше було розгорнуте також на заводі фірми «Ніппон Хікоку КК» в місті Томіока. На серійних машинах використовувався двигун ''Mitsubishi Kinsei 54'', тому літак отримав назву '''«E16A1 Модель 12»'''. Незадовго до кінця війни був розроблений варіант літака '''E16A2''' з двигуном ''Mitsubishi Kinsei 62'' потужністю 15001560 к.с., але запустити літак в серійне виробництво не встигли. Всього було виготовлено 256 літаків.{{sfn|Francillon|1970|p=284-287}}
== Тактико-технічні характеристики ==
 
== Тактико-технічні характеристики ==
=== Технічні характеристики ===
* '''Екіпаж:''' 2 чоловік
Рядок 79:
* '''Площа крила:''' 28,00 м²
* '''Маса пустого:''' 2 945 кг
* '''Маса спорядженого:''' 43 553900 кг
* '''Максимальна злітна маса:''' 4 553 кг
* '''Навантаження на крило:''' 139.3 кг/м²
* '''Двигун:''' 1 х Mitsubishi Kinsei 54
* '''Потужність:''' 1 300 [[Кінська сила|к. с.]]
* '''Питома потужність:''' 3 кг/к.с.
 
=== Льотні характеристики ===
* '''Максимальна швидкість:''' 439 км/г
* '''Крейсерська швидкість:''' 330 км/г
* '''Практична дальність:''' 2 42001176 км.
* '''Масимальна дальність:''' 2 420 км
* '''[[Практична стеля]]:''' 10 000 м
* '''Швидкість підйому:''' на 3 000 м. за 4 хв. 40 с.
 
=== Озброєння ===
* '''Гарматне:''' 2 x 20-мм гармати «Тип 99»
* '''Кулеметне:''' 1 × 7,713 мм [[кулемет]] «Тип 2»
* '''Бомбове навантаження:''' до 250 кг бомб
 
== Модифікації ==
* '''E16A1 Type 1''' — прототип з трьома 7,7-мм кулеметами (3 екз.)
* '''E16A1''' — серійний варіант (252 екз.)
* '''E16A2''' — проектпрототип літака з двигуном ''Mitsubishi Kinsei 62'' потужністю 15001560 к.с.
 
== Історія використання ==
[[Файл:Aichi E16A captured.jpg|міні|праворуч|300пкс|Захоплений США ''E16A'']]
Літаки ''E16A'' планувалось використовувати на переобладнаних лінкорах «[[Ісе (лінкор)|Ісе]]» та «[[Хюга (лінкор)|Хюга]]». Але оскільки підготовка екіпажів не була завершена, а становище Японії погіршувалось, то у 1944 році літаки були задіяні у боях за [[Філіппіни]], де в основному завдавали бомбових ударів по десантах та транспортних кораблях американців. Оскільки в той час авіація союзників мала значну перевагу у повітрі, ''E16A'' зазнали значних втрат і надалі брали участь переважно в нічних атаках противника.{{sfn|Francillon|1970|p=284-287}}
 
Під час [[Битва за Окінаву|битви за Окінаву]] літаки ''E16A'' базувались на [[Кюсю]], звідки завдавали ударів по десантах американців. На завершальному етапі війни частина літаків ''E16A'' планувалось використовувати для атак [[Камікадзе (пілот)|камікадзе]], але даних про таке їх використання не збереглось.
Рядок 112 ⟶ 118:
* Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть первая: Айчи, Йокосука, Кавасаки. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996
* Авиационно-исторический журнал «Мир авиации» / Aviation World Magazine. Вып.10. «Поплавковые самолеты Второй мировой войны 1939—1945»
* {{cite book |last = Francillon |first = Rene |year = 1970 |title = Japanese Aircraft of the Pacific War |publisher = TBS The Book Service Ltd |pages=583pp |ISBN= 978-0370000336}} {{ref-en}}
 
== Посилання ==
{{Commons category-inline|Aichi E16A}}
 
== Примітки ==
{{reflist}}
 
{{Літаки Японського Імперського флоту}}