Відкрити головне меню

Зміни

Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Після арешту Григорія Левитського його родина у вересні 1941 року не встигла евакуюватися з Пушкіна опинилася у німецькій окупаційній зоні. Кінець війни зустріли у [[Талсі]], [[Латвійська РСР]].
 
Дружина&nbsp;— Наталія Євгенівна Левитська-Кузьміна (1899–1952). Народилася в Києві. Після смерті чоловіка жила з дітьми в [[Рига|Ризі]], звідти переїхала до [[Новгород]]у, де працювала завідувачкою лабораторії у лікарні. Заарештована 16 квітня 1951 року, присуджено вирок у 25 років таборів, померла у тюрмі.<ref>[{{Cite web |url=http://visz.nlr.ru/search/lists/novg/235_18.html |title=Книга памяти жертв политических репрессий Новгородской области] |accessdate=13 червень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20140714140144/http://visz.nlr.ru/search/lists/novg/235_18.html |archivedate=14 липень 2014 |deadurl=yes }}</ref>
 
Донька&nbsp;— Надія Левитська (нар. 1925). Заарештовано 16 липня 1951 року. Присуджено 10 років таборів. Звільнено 26 грудня 1956 року. У 1960-1970-ті роки допомагала [[Солженіцин Олександр Ісайович|Олександру Солженіцину]] ховати рукописи, описана у його нарисі «Бодалося теля із дубом». Бібліограф Російського громадського фонду Олександра Солженіцина.<ref>[http://boomstarter.ru/projects/10302/zhenschiny_gulaga_poslednie_svideteli/posts/1148 Женщины ГУЛага: последние свидетели]</ref><ref>[http://magazines.russ.ru/nlo/2007/88/te27.html Ричард Темпест. Международная конференция «Александр Солженицын как писатель, мифотворец и общественный деятель» (Иллинойский университет, 14-16 июня 2007 г.)]</ref><ref>[http://tvkultura.ru/article/show/article_id/94002 45 лет назад Александр Солженицын закончил «Архипелаг ГУЛАГ» ТВ «Культура», 11.06.2013]</ref>
365 349

редагувань