Вікіпедія

Запорозький дуб: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 21:
 
== Історія ==
В перші роки росту (орієнтовно, XIII—XIV століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Існує хибна думка, що, можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в ХІХ столітті. Дослідники, які у ХІХ ст. спеціально займалися вивченням [[Запорозькі козаки|козацтва]] та української [[Етнографія|етнографії]] регіону – [[Афанасьєв-Чужбинський Олександр Степанович|О.С. Афанасьев-Чужбинський]], [[Новицький Яків Павлович|Я.П. Новицький]] та [[Яворницький Дмитро Іванович|Д.І. Яворницький]] – жодним словом не обмовилися про видатне дерево. Перша з відомих нам згадок про Запорізький дуб у Верхній Хортиці пов’язана не з українцями, а з [[Меноніти|менонітами]]. Дерево фігурує вже у переказі про прибуття в [[Україна|Україну]] [[Іноземні колоністи в Україні|колоністів]]-піонерів улітку 1789 р.: «Після огляду місцевості вони поставили свої намети під розкішним дубом, котрий, як прийнято вважати, був одним із найстарших у країні дерев на той час. Він залишався пам’яткою великого історичного значення та викликав великий інтерес протягом всього перебування менонітів у [[Російська імперія|Росії]]» <ref>Bergen H. Chortitza Colony atlas. Mennonite Old Colony (1867). – Saskatoon : Mennonite Historical Society of Saskatchewan, 2004. – 116 p. (p. 96)</ref>. Є також свідчення, що під кроною дуба щойно прибулі колоністи проголосили свою першу молитву на новій землі з подякою за успішне завершення тривалої подорожі <ref>http://mennoniteheritagevillage.com/news/village-news-october-24-2013</ref>.
В перші роки росту (орієнтовно, XIII—XIV століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в ХІХ столітті.
 
 
Про знаменитий Запорозький дуб, під яким, згідно з легендою, козаки писали листа турецькому султану, сьогодні знають всі. Однак до ХХ століття про цей дуб не було ніяких згадок. Вважалося, що такий дуб був далеко не один на Запоріжжі:
{{Цитата|''…Коли у Хортиці (Верхній Хортиці) жили меноніти, вони називали наш дуб «Великим», «Хортицьким», «Старим», «Віковим». Балку, де він росте, зараз часто називають Партизанською, забувши її справжню українську назву&nbsp;— Кайдацька. Вони ж називали її Schlehtal. Тal&nbsp;— це долина, балка. Що таке Schleh, я нажаль, не знаю. Там, де утворююється велика петля залізниці, ріс прекрасний гай, схожий на парк з десятків стародавніх дубів віком по 400 років і більше. Деякі з них, кажуть, розмірами стовбура перевищували знаменитий дуб. Це місце було ідеальним для прогулянок і багатьох шкільних екскурсій. Але ж як дізналися про вік дубів?&nbsp;— це сумна історія, що відбулася у [[1920]] році. На розташовану поряд залізничну станцію прибув якийсь військовий поїзд (може червоних, може білих, а може махновців), а вугілля в нього закінчилося. Командування наказало місцевим жителям негайно дістати деревину для палива. Тоді-то прекрасна Schlehtal була спустошена, а люди зі слізьми на очах порахували річні кільця пнів… Ця подія, мабуть і стала основою для легенди про те, як махновці хотіли зрубати Запорозький дуб.''<ref>[https://vmestezp.org/obshhestvo/106634/kak-zaporozhcy-uznali-pro-700-letniy-dub-i Як запорожці дізналися про 700-річний дуб,&nbsp;— історик Олег Власов]</ref>}}
 
Станом на [[1979]] рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони&nbsp;— 43 метри, а висота&nbsp;— 36 метрів.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Запорозький_дуб