Кирилиця: відмінності між версіями

Протягом історії кирилиці мінявся тип письма. Першим з'явився [[Устав (вид письма)|устав]]. З 14 ст. поширився [[напівустав]]. Поява [[напівустав]]у була зумовлена прискоренням процесу писання, оскільки потреба в [[книга]]х та інших [[текст]]ах збільшувалася. Зростання попиту на писемну продукцію, особливо в ділових паперах, вимагало пришвидшення темпу писання, що призвело до виникнення в кінцінаприкінці 14 ст. [[скоропис]]у. Із [[скоропис]]у розвинувся [[курсив]] — сучасне ручне письмо з пов'язаними літерами. В 14 ст. з'явилася і орнаментальна в'язь у заголовках. [[Напівустав|Півуставне письмо]] лягло в основу кириличних друкарських [[шрифт]]ів. У [[Росія|Росії]] у [[1708]] р. був створений близький до нинішнього [[гражданський шрифт]], яким мали писатися і друкуватися світські [[текст]]и. Накреслення літер стало спрощеним і наближеним до стилю [[Латинська абетка|латинського шрифту]]. [[Елемент]]и такого [[шрифт]]у в східнослов'янських друках з'явилися раніше (в [[Україна|Україні]] [[1591]] року в «Граматиці доброглаголиваго еллино-словенского язика»).

До початку [[1990-ті|1990-ихх]] кириличним письмом послуговувались також для [[азербайджанська мова|азербайджанської]], [[туркменська мова|туркменської]] та [[молдавська мова|молдавської]] мов. На території невизнаної [[ПМР|Придністровської Молдавської республіки]] для запису молдавської мови досі використовують кирилицю.