Українська автокефальна православна церква (1989—2018): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 48:
=== Димитрій (Ярема) ===
14 жовтня 1993 року відбулась інтронізація єпископа Димитрія (Ярема) в сан патріарха Київського і всієї України. Чин відбувся після того як 7 вересня 1993 року на Другому Помісному Соборі УАПЦ був обраний патріарх Димитрій (Ярема). Першочерговими своїми завданнями новий Предстоятель УАПЦ почав вирішувати проблеми, які були пов’язані з юридичним статусом та адміністративним устроєм УАПЦ. Справа в тому, що на той час, а саме з липня 1992 р. УАПЦ не мала офіційної державної реєстрації, що спричиняло суттєве обмеження її релігійної діяльності. Дилемою було те, [[Рада у справах релігій України]] у 1992 р. провела реєстрацію [[Українська православна церква Київського патріархату|Київського Патріархату]] з визнанням за ним правонаступництва від УАПЦ, проте це не було сприйнято першоієрархами УАПЦ, ні Мстиславом (Скрипником), ні Димитрієм (Яремою). Влада сприяла УПЦ КП а реєстрацію УАПЦ затримувала. Тільки влітку 1995 був нарешті офіційно зареєстрований Статут УАПЦ.<ref name=":0" />
Між Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою) та тодішнім Предстоятелем УПЦ КП патріархом Київським Володимиром (Романюком) були домовленості про майбутнє об'єднання, проте смерть Володимира (Романюка) перекреслила ці плани, а фактичне керівництво УПЦ КП перейшло до місцеблюстителя патріаршого престолу, а саме до митрополита Київського Філарета (Денисенко).<ref name=":0" />
На розширеному Архієрейському Соборі УАПЦ, що проходив 12 жовтня 1995 р. було прийнято рішення звернутися з офіційним листом до Київського Патріархату і закликати митрополита Філарета (Денисенка) до відведення своєї кандидатури з гарантіями неодмінного складення повноважень і Предстоятелем УАПЦ патріархом Київським Димитрієм (Яремою). Однак митрополит Філарет проігнорував як вже існуючі домовленості між патріархами УАПЦ і УПЦ КП, так і звернення Архієрейського Собору УАПЦ. Врешті-решт, на противагу всьому 20 жовтня 1995 року він скликав Помісний Собор УПЦ КП, на якому був обраний новим її Предстоятелем в сані патріарха Київського і всієї Руси-України.
Багато хто був проти кандидатури Філарета і в знак свого протесту взагалі перейшли в юрисдикцію УАПЦ. Серед ієрархів УПЦ КП, які перейшли в єпископат УАПЦ з названої причини, виявилися наступні особи: митрополит Галицький і Івано-Франківський [[Андрій (Абрамчук)]]; архієпископ Тернопільський і Бучацький [[Василій (Боднарчук)|Василь (Боднарчук)]]; єпископ Ніжинський і Брацлавський [[Роман (Балащук)]]; єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський [[Мефодій (Кудряков)]]. В результаті приєднання вищеназваних церковних ієрархів чисельність церков УАПЦ збільшилася майже вдвічі (з 616 до 1209).<ref name=":0" /> Колишні єпископи УПЦ КП, які приєдналися восени 1995 року до УАПЦ сприймали свій крок як реалізацію домовленості патріархів по об'єднанню двох релігійних організацій.
=== Акт злуки Церков ===
В результаті цього восени 1995 року єпископами УАПЦ і колишніми ієрархами УПЦ КП був підписаний «<nowiki/>[[Акт об'єднання Церков]]<nowiki/>», тим самим патріарх Димитрій (Ярема) гарантував складання з себе патріаршого звання на майбутньому Помісному Соборі УАПЦ. Архієреї, які виступали від імені Київського Патріархату, не володіли юридичними і церковними повноваженнями, необхідними для об'єднання УПЦ КП з УАПЦ. Дана обставина у багатьох викликало цілком обґрунтовані сумніви в безпосередній правочинності «Акту злуки Церков».
Після підписання «Акту злуки Церков» послідовники УАПЦ розділилися на дві партії. Більшість єпископів визнавало злиття УАПЦ і УПЦ КП доконаним фактом, однак єпископ Харківський і Полтавський Ігор (Ісіченко) категорично був проти цього і у листопаді 1995 року він провів у Харкові збори східноукраїнського духовенства, на якому «Акт об'єднання Церков» був охарактеризований лише як декларація намірів щодо об'єднання, що вимагає обов'язкового загальноцерковного соборного підтвердження.
Бажаючи вирішити питання на свою користь, група прихильників «Акту злуки Церкви» провела 6 серпня 1996 р Церковний Собор, на якому було проголошено об'єднання УАПЦ і УПЦ КП в єдину релігійну організацію, що отримала найменування Українська Автокефальна Православна Церква Київського Патріархату (УАПЦКП). Оскільки цей Собор не включав в себе всю церковну повноту УАПЦ, то багатьма він був сприйнятий виключно як спроба церковного перевороту з метою усунення патріарха Димитрія. Останній у своїй заяві «Про прагнення ліквідувати УАПЦ в Україні», опублікованій 14 вересня 1996 р оголосив про те, що ситуація яка виникла, спонукає його відмовитися від давнього бажання скласти патріарші повноваження.
=== Розкол у 1996 році ===
Восени 1996 року в результаті створення УАПЦ-КП, розростається внутрішнє протистояння в УАПЦ, і патріарх Димитрій заборонив у священнослужінні і почислив за штат лідера внутрішньоцерковної опозиції в УАПЦ митрополита Львівського Петра (Петруся). [[18 жовтня]] 1996 року прагнучи завершити розпочате, прихильники «Акту злуки Церков» з числа як колишніх ієрархів УПЦ КП, так і більшості архієреїв УАПЦ провели Церковний Собор УАПЦ-КП, на якому оголосили про усунення патріарха Димитрія (Яреми) та обрання митрополита Тернопільського [[Василій (Боднарчук)|Василя (Бондарчук)]] у якості Місцеблюстителя патріаршого престолу УАПЦ-КП. Крім того, послідовний противник «Акту злуки Церков» єпископ Харківський і Полтавський [[Ігор (Ісіченко)]] був оголошений забороненим у священнослужінні.
У 1996 році чітко був виражений внутрішній розкол в УАПЦ. В результаті події поділу в складі даної релігійної організації залишилося всього лише три архієрея: патріарх Київський і всієї України [[Димитрій (Ярема)]]; єпископ Харківський і Полтавський [[Ігор (Ісіченко)]]; єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський [[Мефодій (Кудряков)]].<ref name=":0">{{Cite book|url=http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/17692/1/Zaporozhets.pdf|title=ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОЦЕРКОВНОГО ЖИТТЯ УАПЦ ЗА
ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ (ЯРЕМИ)|last=Запорожець|first=В.А.|year=2017|publisher=Київський національний університет імені Тараса Шевченка|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>
Рядок 64 ⟶ 75:
Не визнавши легітимності «ІII Помісного Собору УАПЦ» патріарх Димитрій продовжив очолення УАПЦ тієї її частини, що визнавала його владу і призначив на вакантну посаду Керуючого справами УАПЦ єпископа [[Ігор (Ісіченко)|Ігоря (Ісіченка)]]. На початку листопада 1996 року для Львівської єпархії УАПЦ був висвячений єпископ [[Макарій (Малетич)]]. Розкол в середині УАПЦ проіснував недовго. Наростання внутрішніх конфліктів призвело до повного розпаду УАПЦ-КП трохи більше, ніж через півроку після її утворення.<ref name=":0" />
В кінці травня 1997 під головуванням патріарха Димитрія (Яреми) відбувся III Помісний Собор УАПЦ який об'єднав УАПЦ з УАПЦ-КП. На цьому Соборі також відбулося прийняття нового Статуту УАПЦ і прославлення в лику святих митрополита Київського [[Василь (Липківський)|Василя (Липківського)]] і інших засновників УАПЦ першої генерації (1921 р).<ref name=":0" />
Патріарх Димитрій (Ярема) вмер 25 лютого 2000 р. До цього менш, ніж за два місяці до своєї смерті, 1 грудня 1999 року, він склав свій заповіт, в якому застерігав УАПЦ від вибору нових «патріархів» і настійно рекомендував включити УАПЦ до складу [[Українська православна церква США|Української Православної Церкви в США]], яка перебуває в складі Константинопольського Патріархату. Після цього УАПЦ відмовилася від інституту патріаршества.
=== Російська істинно-православна церква ===
В контексті збільшення канонічної території УАПЦ влітку 1996 р з благословення патріарха Димитрія (Яреми) відбулося створення в межах Російської Федерації автономної структури даної релігійної організації, що отримала найменування Російська Істинно-Православна Церква (РосІПЦ). У тому ж році ієрархами УАПЦ для РосІПЦ були висвячені нові церковні ієрархи, а саме єпископ Московський і Коломенський [[Іоан (Модзалевський)|Іоанн (Модзалевський)]] та єпископ Санкт-Петербурзький і Старорусський [[Стефан (Ліницький)]].[[Файл:Uapcortodox2010.PNG|міні|праворуч|250пкс|Частка громад Української автокефальної православної церкви станом на 01.01.2010]]
=== Предстоятелі ===
| |||