Українська автокефальна православна церква (1989—2018): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: редагування коду 2017 |
|||
Рядок 41:
Демократизація політичного життя в Україні сприяла тому, що восени 1990 року митрополит УАПЦ [[Мстислав (Скрипник)]] отримав змогу відвідати Україну. [[18 листопада]] 1990 року в соборі [[Софійський собор (Київ)|Святої Софії]] в Києві відбулася iнтронiзацiя його на Патріарха Київського i всієї України. В Україні Патріарх Мстислав разом з єпископом Вашингтонським [[Антоній (Щерба)|Антонiєм (Щербою)]] рукоположили єпископа Хмельницького [[Антоній (Фіалко)|Антонія (Фіалко)]] i єпископа Дніпропетровського [[Пантелеймон (Романовський)|Пантелеймона (Романовського)]].
Після свого короткого перебування в Україні Патріарх Мстислав повернувся до [[Сполучені Штати Америки|США]]. Своїм заступником, керуючим справами Патріархії в Києві він призначив єпископа Рівненського [[Антоній (Масендич)|Антонія (Масендича)]]. Згодом останній був зведений на митрополита Переяславського і Січеславського. Перебування глави УАПЦ поза межами держави, а також низка внутрішніх непорозумінь та конфліктів в українській частині УАПЦ в 1990—1991 роках призвели до протистояння всередині неї різних груп та архиєреїв. Це унеможливило чітко оформити свою структуру та унормувати церковне життя Церкві<ref>{{Cite web|url=https://risu.org.ua/ua/index/reference/major_religions/~UOC-KP/45457|title=Історія Української Православної Церкви - Київського Патріархату|website=risu.org.ua|language=en|accessdate=2018-10-03}}</ref>.
=== У 1996 році чітко був виражений внутрішній розкол в УАПЦ. В результаті події поділу в складі даної релігійної організації залишилося всього лише три архієрея: патріарх Київський і всієї України [[Димитрій (Ярема)]]; єпископ Харківський і Полтавський [[Ігор (Ісіченко)]]; єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський [[Мефодій (Кудряков)]].
Натомість у складі новоствореної Української Автокефальної Православної Церкви Київського Патріархату виявилося більшість колишніх церковних ієрархів УАПЦ: митрополит Тернопільський і Бучацький, Місцеблюститель патріаршого престолу УАПЦ-КП [[Василій (Боднарчук)|Василь (Боднарчук)]], митрополит Галицький і Івано-Франківський [[Андрій (Абрамчук)|Андрій (Абрамчук);]] архієпископ Луцький і Волинський [[Феоктист (Пересада)]]; єпископ Ніжинський і Брацлавський [[Роман (Балащук)]]; єпископ Білоцерківський і Уманський [[Михайло (Дуткевич)]].
Вже 26 жовтня 1996 року відбувся Собор УАПЦ-КП названий його ініціаторами як «III Помісний Собор УАПЦ». На цьому церковному зібранні було соборно підтверджено обрання митрополита Тернопільського Василя (Боднарчука) Предстоятелем УАПЦ-КП з титулом Місцеблюстителя Патріаршого престолу, а також заборона в священнослужінні і зачислення за штат УАПЦ патріарха Димитрія (Яреми), єпископа Ігоря (Ісіченка ) та єпископа Мефодія (Кудрякова).
Не визнавши легітимності «ІII Помісного Собору УАПЦ» патріарх Димитрій продовжив очолення УАПЦ тієї її частини, що визнавала його владу і призначив на вакантну посаду Керуючого справами УАПЦ єпископа [[Ігор (Ісіченко)|Ігоря (Ісіченка)]]. На початку листопада 1996 року для Львівської єпархії УАПЦ був висвячений єпископ [[Макарій (Малетич)]]. Розкол в середині УАПЦ проіснував недовго. Наростання внутрішніх конфліктів призвело до повного розпаду УАПЦ-КП трохи більше, ніж через півроку після її утворення.
В кінці травня 1997 під головуванням патріарха Димитрія (Яреми) відбувся III Помісний Собор УАПЦ який об'єднав УАПЦ з УАПЦ-КП. На цьому Соборі також відбулося прийняття нового Статуту УАПЦ і прославлення в лику святих митрополита Київського [[Василь (Липківський)|Василя (Липківського)]] і інших засновників УАПЦ першої генерації (1921 р).[[Файл:Uapcortodox2010.PNG|міні|праворуч|250пкс|Частка громад Української автокефальної православної церкви станом на 01.01.2010]]
=== Предстоятелі ===
Рядок 131 ⟶ 142:
== Собори УАПЦ ==
=== III Помісний Собор УАПЦ 1997 ===
{{Написати підрозділ}}
=== Архієрейський собор [[16 липня]] [[2010]], [[Київ]] ===
| |||