Півунціал: відмінності між версіями

34 байти вилучено ,  2 роки тому
нема опису редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
'''Півунціал''' — спрощена форма унціального письма, що виникла близько 6 століття н. е. як [[симбіоз]] [[Унціал]]у та [[Римський курсив|Римського курсиву]]. Перша ступінь переходу до [[мінускул|мінуськульного письма]]. Характерна поява верхніх і нижніх виносних елементів букв, зародження рядковихмалих букв.
 
З часом в [[унціал]] стали дедалі більше просочуватися елементи курсиву, що безперервно розвивався. Таким чином у V сторіччі був порушений принцип розміщення букв рядка в межах двох ліній, що об'єднувало унціал з капітальним письмом, і унціал наблизився до рядковогомалого курсиву. Якщо в капітальному письмі тільки зв'язка букви Q була виведена за нижню лінію, небагато чим порушуючи встановлену закономірність рядка, то в курсиві такі «порушення» (подовжена форма букви S та інші) стають звичайними.
 
На основі курсиву виникає модифікація унціального письма, так зване напівунціальне письмо (scriptura semiuncialis) перейняла всі ці нововведення, внаслідок чого писати і читати таке письмо практично стало набагато легше. Верхні і нижні подовження деяких букв (d, h, l, f, p, q) виразно виділяли своєрідні форми цих букв серед інших букв рядка.
 
Розвиток напівунціального письма знаменував перехід від прописнихвеликих букв до рядковихмалих. Воно було першим рядковиммалим письмом для ширококінцевого пера. У цьому письмі спостерігається вже цілий ряд праобразів букв сучасного рядковогомалого алфавіту (а, d, e, g, h та інші). Напівунціальне письмо розповсюджується по всій Західній Європі і в окремих її районах піддається різним змінам.
 
Після падіння Римської імперії і переселення народів в Європі виникли цілий ряд нових держав. Держави ці звільнилися від політичного і культурного впливу Риму, і в них стали вільно розвиватися свої види письма, що застосовувалися до того дуже обмежено. Як і раніше швидко розвивається напівунціал. Виникає новий вигляд латинського письма. Їх підрозділяють в основному на чотири великі групи: [[Ірландсько-англосаксонське письмо|ірландський-англосакське]] (Ірландія і Англія), [[меровінгське письмо|меровінгське]] (Франція), вестготське (Іспанія) і старо-італійське (Італія).