56 894
редагування
Півунціал: відмінності між версіями
нема опису редагування
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
|
'''Півунціал''' — спрощена форма унціального письма, що виникла близько 6 століття н. е. як [[симбіоз]] [[Унціал]]у та [[Римський курсив|Римського курсиву]]. Перша ступінь переходу до [[мінускул|мінуськульного письма]]. Характерна поява верхніх і нижніх виносних елементів букв, зародження
З часом в [[унціал]] стали дедалі більше просочуватися елементи курсиву, що безперервно розвивався. Таким чином у V сторіччі був порушений принцип розміщення букв рядка в межах двох ліній, що об'єднувало унціал з капітальним письмом, і унціал наблизився до
На основі курсиву виникає модифікація унціального письма, так зване напівунціальне письмо (scriptura semiuncialis) перейняла всі ці нововведення, внаслідок чого писати і читати таке письмо практично стало набагато легше. Верхні і нижні подовження деяких букв (d, h, l, f, p, q) виразно виділяли своєрідні форми цих букв серед інших букв рядка.
Розвиток напівунціального письма знаменував перехід від
Після падіння Римської імперії і переселення народів в Європі виникли цілий ряд нових держав. Держави ці звільнилися від політичного і культурного впливу Риму, і в них стали вільно розвиватися свої види письма, що застосовувалися до того дуже обмежено. Як і раніше швидко розвивається напівунціал. Виникає новий вигляд латинського письма. Їх підрозділяють в основному на чотири великі групи: [[Ірландсько-англосаксонське письмо|ірландський-англосакське]] (Ірландія і Англія), [[меровінгське письмо|меровінгське]] (Франція), вестготське (Іспанія) і старо-італійське (Італія).
| |||