Піролюзит: відмінності між версіями

'''Піролюзит''' ({{lang-ru|пиролюзит}}, {{lang-en|pyrolusite}}, {{lang-de|Pyrolusit m}}) – — [[мінерал]] класу оксидів і гідроксидів, [[Оксид марганцю(IV)|діоксид манґану]] ланцюжкової будови.

[[Формула]]: MnO₂. Містить (%): Mn – — 63,2; O – — 36,8.

Найважливіша [[руда]] [[манґан]]у. [[Сингонія]] тетрагональна. Кристалічна структура – — типу [[рутил]]у. Звичайно утворює землисту і сажисту масу, щільні агрегати, [[ооліти]], натічні виділення різної форми, кірки, пухкі нальоти, плівкові дендрити. Характерні псевдоморфози П. по [[псиломелан]]у і ін. мінералам Mn. [[Густина]] 4,4-5,0. [[Твердість]] 6,5-6,7. [[Колір]] чорний або сталево-сірий, іноді з синюватими смугами. Блиск напівметалічний. Непрозорий. [[Риса]] чорна, тьмяна. Дуже крихкий. Походження г.ч. осадове або гіпергенне, рідше низькотемпературне гідротермальне.

Зустрічається в екзогенних (осадових родовищах та родовищах [[вивітрювання]]), рідше в гідротермальних утвореннях.

Чистий піролюзит застосовується в сухих гальванічних елементах, як окиснювач в скляній, керамічній (при виготовленні фарфору), хімічній, медичній, лакофарбовій, шкіряній галузях промисловості.

'''Розповсюдження:''' [[Зігерланд]] ([[Вестфалія]]), Вальдальгесгейм ([[Рейнланд-Пфальц]]), [[Гессен]], [[Ільменау]], [[Ереншток]], [[Ельгесбурґ]] – — [[ФРН]]; [[Пршибрам (гірничорудний район)|Пршибрам]] і [[Блатно]] ([[Чехія]]), [[Чіатура]] ([[Грузія]]), [[Бейтсвілл]] (шт. [[Арканзас]], [[США]]), [[Лайфаєтт]] (Бразилія), [[Фрамервілль]] ([[Габон]]). На території України є в [[Нікопольський марганцевий басейн|Нікопольському марганцевому басейні]].

Від пір… і грецьк. “люсіс” –«люсіс» — миття (W.K.Haidinger, 1828). Син. – — кальвоніґрит.

* [[Лазаренко Євген Костянтинович|Лазаренко Є. К.]], Винар О. М.  Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. - — 1975. – — 774 с.