Вікіпедія

Балканський театр воєнних дій Першої світової війни: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Коректура
Рядок 24:
 
== Географічні умови театру ==
Балканський театр воєнних дій, де розгорнулися найголовніші операції під час війни, розташований у межах Балканського півострова і включав території Чорногорії, Албанії, Сербії, Болгарії та [[Греція|Греції]]. На початок бойових дій у липні 1914 року північний кордон театру умовно обмежувався річками [[Сава (річка)|Сава]] і [[Дунай]], східним краєм була умовна лінія [[Лом (Болгарія)|Лом-Паланка]], [[Софія]], [[Кавала]], південний кордон простягався поздовж узбережжя [[Егейське море|Егейського моря]] від [[Кавала|Кавали]] до району [[Термаїкос|Салонікської затоки]], на заході театр обмежувався [[Адріатичне море|Адріатичним морем]]. Територія театру воєнних дій простягалася на 400&nbsp;км в довжинузавдовжки і 300&nbsp;км в ширинузавширшки<ref name="Корсун">[http://militera.lib.ru/h/korsun_ng4/01.html# Корсун Н. Балканский фронт мировой войны 1914—1918]</ref>.
 
Загалом даний театр становив гірську країну і тільки невеликі ділянки його по течіям деяких річок і вздовж узбережжя мали порівняно рівнинний характер. Місцевість відрізняються важкодоступністю, гірські вершини сягають на деяких ділянках майже 2 400&nbsp;— 2 6002400—2600&nbsp;м. Західна частина театру покрита горами, що належать до систем [[Динарські Альпи|Динарських Альп]] і [[Пінд]]а, а східна&nbsp;— горами, що є продовженням [[Балканські гори|Балканських]] і [[Родопи|Родопских гір]], які наповнюють територію [[Болгарія|Болгарії]]. У середній зоні театру, в смузі річок [[Велика Морава|Морави]] і [[Вардар]], хребет Гемус має кілька знижений характер, і тут є [[Тисо-Дунайська низовина|ряд досить великих долин]], уздовж яких простягаються в меридіональному напрямку магістральні шляхи. Саме в цій середній частині [[Балканський півострів|Балканського півострова]] напрямок від р. Дунаю в бік Салонік і прилеглого до нього узбережжя Егейського моря був найбільш доступним для проведення операцій великими силами.
 
Загалом же весь Балканський театр ведення воєнних дій становив великі труднощі для проведення операцій у східній і особливо у своїй західній частині, тому найголовніші дії на ньому розвивалися в найбільш доступній середній смузі, на напрямку: [[Белград]], [[Салоніки]]. Усі балканські країни на той час мали погано розвинуту мережу доріг та шляхів, за виключенням Салоникського району.
Рядок 48:
[[28 червня]] [[1914]] року в [[Сараєво]] членом організації «[[Млада Босна]]» [[Гаврило Принцип|Гаврилом Принципом]] скоєне резонансне [[Сараєвське вбивство|вбивство]] спадкоємця [[Австро-Угорщина|австрійського]] трону [[Франц Фердинанд|Франца Фердинанда]].
 
Наступного дня після вбивства [[Список міністрів закордонних справ Австрії|міністр закордонних справ Австрії]] [[Леопольд фон Берхтольд|Л. фон Берхтольд]] писав [[Список прем'єр-міністрів Угорщини|угорському прем'єр-міністру]] графу [[Іштван Тиса|І. Тиса]] про свій намір ''«використати сараєвський злочин, щоб звести рахунки з Сербією»''. У ці ж дні [[Список правителів Австрії|імператор Австро-Угорщини]] [[Франц Йосиф I]] заручився підтримкою головного союзника&nbsp;— Німеччини. [[5 липня]] [[німецький імператор]] [[Вільгельм II (німецький імператор)|Вільгельм II]] запевнив, що [[Берлін]] підтримає [[Відень]]. Кайзерівський уряд також вважав, що це ідеальний момент для початку війни і розгрому Франції. [[19 липня]] австрійський уряд остаточно прийняв рішення про війну з Сербією.
[[Файл:Austro-Hungarian troops sent across Sarajevo for Serbia, 1914.jpg|міні|праворуч|220пкс|Австро-угорські війська висуваються до сербського кордону через [[Сараєво]]. Липень 1914]]
 
Рядок 56:
 
=== Плани та сили Австро-Угорщини ===
У відповідності до [[Стратегічний план Австро-Угорщини напередодні Першої світової війни|варіанту «B» мобілізаційного плану Австро-Угорщини]] проти Сербії Збройні сили мали розгорнути три [[армія|армії]], загальною чисельністю до 412 000 осіб (2/5 усіх сил), які утворювали [[армійська група|армійську групу]] генерала [[Оскар Потіорек|О. Потіорека]]<ref name="История стр.256-257">[http://militera.lib.ru/h/ww1/03.html История первой мировой войны 1914—1918 гг. стр.256-257]</ref>:
* [[2-га армія (Австро-Угорщина)|2-га армія]] ([[генерал кавалерії]] [[Едуард фон Бем-Ермолі|Е. фон Бем-Ермолі]])&nbsp;— за течією [[Сава (річка)|pp. Сави]] і Дунаю (по обидві сторони [[Белград]]а);
* [[5-та армія (Австро-Угорщина)|5-та армія]] ([[Генерал від інфантерії (Німеччина)|генерал від інфантерії]] [[Лібориус фон Франк|Л. фон Франк]])&nbsp;— по лівому березі [[Дрина|р. Дрини]] до впадання її в р. Саву та
* [[6-та армія (Австро-Угорщина)|6-та армія]] ([[фельдцейхмейстер]] [[Оскар Потіорек|О. Потіорек]])&nbsp;— в [[Боснія|Боснії]] між Сараєво і сербським кордоном.
<center>
{| class="toccolours" border="0" cellpadding="2" cellspacing="2"
Рядок 84:
Генерал О.Потіорек, у розпорядженні якого залишалося трохи більше ніж сім повноцінних армійських корпусів, вирішив вести по фронту Дунаю і в нижній течії Сави тільки демонстративні дії. Для виконання цього завдання він визначив [[7-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|VII корпус]] ([[Тімішоара|Темешвар]]), а також частини [[Угорська королівська армія (ландвер)|гонведу]] і [[ландштурм]]у. Силами ж п'яти корпусів: [[4-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|IV]] ([[Будапешт]]), [[8-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|VIII]] ([[Прага]]), [[13-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XIII]] ([[Загреб|Аграм]]) і частиною [[15-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XV]] ([[Сараєво]]) і [[16-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XVI]] ([[Рагуза]]) планувалося розпочати рішучий наступ від [[Дрина|Дрини]]. Решта частини XV і XVI корпусів були розгорнуті фронтом на південний схід проти [[Збройні сили Чорногорії|чорногорської армії]]. Частина [[9-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|IX корпусу]] ([[Йозефштадт]]) перебувала в резерві на рівнині між pp. Савою і Дриною.
 
[[5-та армія (Австро-Угорщина)|5-та армія]] розгорнулася у складі двох корпусів (6&nbsp;— 76—7 піхотних дивізій), всього 80 тис. осіб, у нижній течії річки Дрини від її гирла до [[Зворник]]а, а [[6-та армія (Австро-Угорщина)|6-та армія]], теж у складі двох корпусів (6,5 піхотних дивізій), всього 60 тис. осіб,&nbsp;— у Сараєва та [[Мостар]]а<ref>«Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 178, 207—208.</ref>.
 
Загалом проти Сербії після перекидання в Галичину 2-ї армії залишалося австро-угорських 239,5 [[батальйон]]ів, 37 [[ескадрон]]ів, 516 гармат та 392 [[кулемет]]и<ref>«Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 125.</ref>. Головнокомандувачем австро-угорськими силами на Балканах був призначений [[фельдцейхмейстер]] О. Потіорек, начальником штабу&nbsp;— генерал-майор Е. Бельц<ref name="История стр.256-257"></ref>.
Рядок 120:
* [[3-тя армія (Сербія)|3-тя армія]]&nbsp;— генерала [[Павле Юрішич-Штурм|Юрішича-Штурм]]&nbsp;— 2 піхотних дивізій і два загони, становила маневрену групу в районі [[Валево]].
 
* [[4-та армія (Сербія)|4-та армія]] (або Ужицька армія)&nbsp;— генерала [[Мілош Божанович|М.Божановича]]&nbsp;— 2 [[піхотна дивізія|піхотних дивізії]], прикривала долину Верхньої Морави із заходу і забезпечувала зв'язок зіз Чорногорією<ref name="Корсун, стр. 17 — 18">Н.&nbsp;Г.&nbsp;Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг., стр. 17&nbsp;— 18</ref>.
 
Всього з тиловими частинами в Сербії було мобілізовано 380 тис. осіб. Загальне командування сербськими збройними силами перебрав на себе [[Регент|принц-регент]] [[Олександр I Карагеоргієвич|Олександр]]. [[Начальником штабу]] був воєвода [[Радомир Путник]]<ref name="История стр.256-257"></ref>.
 
Виходячи з географічних умов театру ведення війни, [[Сухопутні війська Сербії|сербська армія]] зосередилася на прикритті північного кордону по рубежу річок Дунай та Сава, на західному фланзі по річці [[Дрина]]. Ці рубежі, посилені природними перешкодами прикривалися тільки чотирма дивізіями, у той час,тоді як головні сили своїх військ (вісім дивізій) сербське командування зосередило в гористій місцевості на схід від Валево, майже на однаковій відстані від обох можливих напрямків дії противника.
 
=== Плани та сили Чорногорії ===
[[Чорногорська армія]] мала загальну чисельність 45-6045—60 тис. військових, 100 польових і 100 гірських гармат. Усього було розгорнуто 6 дивізій, по три бригади чотирибатальонного складу кожна: в [[Новопазарський Санджак (регіон)|Новопазарському санджаку]]&nbsp;— близько 6 0006000, на західному кордоні проти [[Герцеговина|Герцеговини]] і австрійської [[військово-морська база|військово-морської бази]] в [[Котор|Каттаро]]&nbsp;— 29 тис. осіб (головні сили)<ref>Ю.&nbsp;А.&nbsp;Писарев. Сербия и Черногория в первой мировой войне, стр. 57</ref>. Решта сил зосереджувалася всередині країни на важкодоступному гірському плато Каре і частково на кордоні з Албанією<ref>«Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 195—196</ref>. Чорногорську армію очолював король Чорногорії [[Нікола I Петрович|Нікола I]], начальником Генерального штабу став сербський генерал [[Божидар Янкович]].
 
== Хід війни на Балканському фронті ==
Рядок 138:
[[28 липня]] 1914 року тобто практично відразу з моменту оголошення війни, австро-угорська [[облогова артилерія]], розташована на північному березі р. Дунаю, і [[артилерія]] [[Монітор (корабель)|моніторів]] Дунайської флотилії [[Військово-морські сили Австро-Угорщини|Цісарських і Королівських ВМС]] почали бомбардування Белграда. Після цього з метою сковування сербів австро-угорські війська провели на деяких ділянках pp. Дунаю і Сави демонстративні переправи, намагаючись створити враження початку вирішального [[наступ]]у на цьому напрямку і скувати сербські війська.
 
З [[12 серпня]] австрійці почали загальний наступ на Сербському фронті. Вранці [[7-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|IV австро-угорський корпус]] переправився через р. Сава вище [[Шабаць]], [[8-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|VIII8-й]] і [[13-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XIII13-й корпуси]] наводили мости через р. Дрину біля [[Беліна (Сербія)|Беліни]], [[Лешніца (Сербія)|Лешніци]], [[Лозниця (Сербія)|Лозниці]]; [[15-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XV корпус]] переправлявся через р. Дрину біля [[Зворник]]а і [[Любовия|Любовиї]].
 
Сербське керівництво відмовилося від оборони [[Белград]]а, перенесло столицю в [[Ниш]] і, стримуючи просування військ противника частинами прикриття, перекинуло дві армії&nbsp;— 2-гу і 3-тю на Дринський фронт. Першою наступала окрема [[кавалерійська дивізія]]. За нею слідували інші [[дивізія|дивізії]] маневреної групи. Серби перейшли в контрнаступ і досить швидко вийшли в долину річки Дрині, поки австро-угорські війська повільно форсували цю водну перешкоду.
Рядок 145:
Незважаючи на порівняно слабкий опір сербських загонів прикриття, австрійці витратили 4 дні на [[форсування]] водної перешкоди: на переправу своїх військ, облаштування [[тет-де-пон]]ів, на закріплення на висотах, що панують понад правим берегом Дрини, і на заняття Шабаця. Вже [[16 серпня]] головні частини сербських армій зав'язали бої з противником.
 
У [[Битва біля Цери|битві біля Цери]] частини 2-ї сербської армії скували противника частково і відкинули його. Південніше, на інших напрямках, у смузі [[3-тя армія (Сербія)|3-оїї армії]] удари сербів не увінчалися в цей день успіхом і подекуди їм довелося відступити. У наступні дні, коли до поля бою підійшли нові сербські частини, їм вдалося прорвати австро-угорський фронт на північ від Лозниці. Для австро-угорців склалася несприятлива обстановка, і вони [[19 серпня]] почали відхід на всіх ділянках фронту. У цих умовах австро-угорське командування змушене було 16 і 19 серпня залучати на допомогу [[5-та армія (Австро-Угорщина)|5-ій армії]] значні сили 2-ї армії, затримавши її відправку до Галичини.
 
[[4-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|IV австро-угорський корпус]] спробував переламати ситуацію і завдав сильного контрудару, в результаті проведення якого австро-угорські війська домоглися деякого успіху і відтіснили сербів за р. Діброву. Однак після 4 днів запеклих боїв [[2-га армія (Сербія)|2-га сербська армія]] відкинула противника. До [[24 серпня]] сербські частини відтіснили противника до річок Сава і Дрина.
Рядок 154:
==== Другий австро-угорський наступ ====
{{main|Битва на Дрині}}
Під тиском з боку своїх союзників, Сербія провела обмежений наступ через річку [[Сава (річка)|Сава]] в австро-угорську область Срем [[1-ша сербська армія|1-оюю сербською армією]]. Провідною метою було затримати відправлення 2-оїї австро-угорської армії на Галицький фронт, проте мета операції не була досягнута, через те що війська були вже транспортовані на Східний фронт.
[[Файл:M 45 14 les monténégrins Lovcen au nord de Cettinié.jpg|міні|праворуч|220пкс|Чорногорські війська в битві за [[Ловчен]]. 1914]]
 
[[7 вересня]] 1914 року, після перегрупування своїх сил, австро-угорські війська розпочали черговий наступ із заходу, через річку Дрина, [[5-та армія (Австро-Угорщина)|5-оюю армією]] з [[Мачва]], і 6-оюю далі на південь.<ref>«Österreich-Ungarns letzter Krieg 1914—1918», Bd. 1, S. 186.</ref> Початкова атака 5-оїї армії була відбита сербською 2-оюю армією, австро-угорці втратили 4 0004000 вояків, але сильнішій 6-ійй армії вдалося форсувати річку, відкинувши підрозділи сербської 3-оїї армії і закріпитися. Спочатку контратака сербів вдалась, але, на далі, відбулися криваві чотириденні бої за пік ''Мачков Камень'' гори Ягодна, в яких обидві сторони зазнали величезних втрат у наступних лобових атаках і контратаках. Дві сербські дивізії втратили близько 11 000 осіб, Австро-Угорщина зазнала втрат, ймовірно, на тому ж рівні.
 
[[Воєвода (військове звання)|Воєвода]] Путник наказав окопатися на навколишніх пагорбах, наступна [[позиційна війна]] тривала півтора місяця, яка була вельми несприятлива для сербів, через брак зброї, [[обмундирування]] і набоїв. В артилерії австро-угорці мали повну перевагу, через артобстріли і з інших причин серби щодня втрачали 100 вояків.
Рядок 177:
В останніх числах листопада розгорнувся [[бій]] між [[Сава (річка)|р. Сава]] і верхів'ям р. [[Морава]], причому [[15-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XV австрійському корпусу]] вдалося опанувати масивом Сувобор, де тримали оборони частини 1-ї армії. Внаслідок сильного натиску противника на праве крило і центр сербське командування вирішило відтягнути назад правий [[фланг]], через що сербські війська відступили з Белграда<ref>[https://topwar.ru/55409-porazhenie-avstro-vengrii-v-serbskoy-kampanii-1914-goda-srazheniya-na-r-yadare-i-u-rudnika.html Поражение Австро-Венгрии в Сербской кампании 1914 года. Сражения на р. Ядаре и у Рудника]</ref>.
 
[[2 грудня]] 1914 року австрійські війська вступили у залишену сербами столицю королівства, вважаючи, що сербська армія вже нездатна до подальшого серйозного опору. Але на цей час серби отримали з Франції та Росії гармати, [[боєприпаси]] та військове майно. Це дозволило сербському командуванню знову перейти до активних дій, для чого було наказано командувачу 1-оїї армією ген. Мишичу, який замінив генерала Бойовича, почати наступ&nbsp;— лівим флангом на [[Пожега (Сербія)|Пожегу]], а правим флангом і центром на масив [[Сувобор]], яким було наказано оволодіти за будь-яку ціну. 2-га і 3-тя армії перебували в готовності підтримати цей [[маневр]], так як при подальшому відступі серби позбавлялися [[Крагуєваць|Крагуєваца]]&nbsp;— свого важливого промислового центру, де знаходився єдиний [[арсенал]].
 
Вранці [[3 грудня]] Р. Путник дав наказ на початок [[контрнаступ]]у<ref>Н.&nbsp;Г.&nbsp;Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг. стр. 25&nbsp;— 26</ref>, частини 1-ї армії перейшли в атаку на масив Сувобор і застали зненацька австрійські частини, які не очікували з боку сербів будь-яких активних дій. Тут австрійські війська три дні стримували наступаючих, проте [[5 грудня]] почали відхід. Коли успіх 1-ї армії був забезпечений, у бій вступили свіжі частини [[2-га армія (Сербія)|2-оїї]] та [[3-тя армія (Сербія)|3-оїї армій]]. У результаті успішного контрнаступу австрійці були вибиті на позицію на південь від Белграда, проте [[13 грудня]] і звідти вони були вибиті і відкинуті на територію Австро-Угорщини.
 
[[15 грудня]] сербські війська знову вступили в [[Белград]], територія країни була очищена від австрійських військ<ref name="Зайончковский, стр. 308&nbsp;— 309">[http://militera.lib.ru/h/zayonchkovsky1/06.html Зайончковский А.&nbsp;М.&nbsp;Первая мировая война. стр. 308&nbsp;— 309]</ref>. Однак розвинути успіх і організувати переслідування австрійських військ сербському командуванню не вдалося. Сербські війська призупинилися на рубежах річок Сави і Дрини<ref name="Корсун, стр. 26 — 29">Н.&nbsp;Г.&nbsp;Корсун. Балканский фронт мировой войны 1914—1918 гг., стр. 26&nbsp;— 29</ref>.
 
Сербська армія в цих боях втратила 22 000 осіб вбитими і 19 000 полоненими. Австро-угорська армія також зазнала важких втрат: 28 000 осіб лічилися вбитими, 46 000 полоненими, три прапори, 126 [[гармата|гармат]], 70 [[кулемет]]ів, 2 0002000 коней й інше військове майно було втрачене<ref name="Корсун, стр. 26 — 29"></ref>.
 
==== Підсумки кампанії 1914 року ====
Рядок 192:
Чорногорська армія налічувала 50 000 осіб, але в кампанії 1914 року вела незначні активні бойові дії проти австрійських військ.
 
Австро-угорські війська зазнали важких втрат на Балканському фронті в цій кампанії, втративши 7 6007600 офіцерів і 274 000 солдатів<ref>Ю.&nbsp;А.&nbsp;Писарев. Сербия и Черногория в первой мировой войне, стр. 41.</ref>. Генерал Людендорф у своїх спогадах пізніше зазначав:
 
<blockquote>''«У Сербії австро-угорські війська були розбиті і вже не були повноцінним бойовим інструментом».''<ref>Э. Людендорф. Мои воспоминания о войне 1914—1916 гг., т. 1, стр. 92.</ref>.</blockquote>
 
Поразка Австро-Угорщини в кампанії 1914 року завдала серйозного удару по планах Австро-Угорської та [[Німеччина в Першій світовій війні|Німецької імперій]], які не змогли встановити прямий зв'язок з Османською імперією, яка вступила у війну на їхньому боці. Генерал [[Оскар Потіорек|О.Потіорек]] був відправлений у відставку, командувачем австрійськими військами на Балканах став [[Ойген Австрійський|ерцгерцог Ойген]]. Австро-угорці перекинули війська з Балканського фронту на [[Східний фронт (Перша світова війна)|Східний]], в [[Карпати]], залишивши проти сербської армії всього лише два [[Корпус (військова справа)|корпуси]].
Рядок 213:
 
Протягом літа та вересня 1915 року Центральні держави зосередили 14 австро-німецьких і 6 болгарських дивізій на сербському напрямку. Причому австро-німецьке командування зосередило:
* [[11-та армія (Німецька імперія)|11-уту німецьку армію]] (командувач генерал [[Макс фон Гальвиц|М. фон Гальвиц]]; 7 піхотних дивізій), яка була посилена важкою артилерією.
* [[3-тя армія (Австро-Угорщина)|3-ютю австрійську армію]] (командувач генерал [[Герман Кьовесс фон Кьовессгаза|Г. фон Кьовессгаза]]; 3 австро-угорські і 4 німецькі піхотні дивізії).
* [[19-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XIX19-й австро-угорський корпус]] (протистояв чорногорській армії).
Всього австро-німецькі війська налічували близько 330 000 осіб.
[[Файл:BASA-237K-1-355-13-Serbo-Bulgarian War, World War I, 1915.jpg|міні|праворуч|220пкс|Болгарські війська перед початком наступу. 1915]]
 
Одночасно болгарське командування розгорнуло для дій проти Сербії дві армії:
* [[1-ша армія (Болгарія)|1-ша армія]] (командувач генерал [[Климент Бояджиєв|К. Бояджиєв]]; 4 піхотні дивізії)
* [[2-га армія (Болгарія)|2-га армія]] (командувач генерал [[Георгій Тодоров|Г. Тодоров]]; 2 піхотні і 1 кавалерійська дивізії).
6-та болгарська піхотна дивізія перебувала в районі [[Кула (місто, Болгарія)|Кулі]], 5-та і 8-ма піхотні дивізії розгорталися в районі [[Белоградчик]], а 1-ша піхотна дивізія займала позиції на північний захід від [[Софія|Софії]]. Підрозділи 1-ї армії повинні були наступати на [[Пірот]] і [[Ниш]] з метою розгрому [[2-га армія (Сербія)|2-оїї сербської армії]]. 2-га болгарська армія (3-тя, 7-ма піхотні дивізії і 1-ша кавалерійська дивізія) мала завдання наступати в долині річки [[Вардар]] і перерізати зв'язок сербської армії з експедиційним корпусом Антанти, що зосереджувався в Салоніках.
[[Файл:Serbia-WW1-3.jpg|міні|ліворуч|220пкс|Кампанія 1915 року на Балканах]]
 
У свою чергу армії Антанти могли виставити проти противника близько 400 000 осіб. Зокрема сербська армія мала 12 дивізій, в її лавах перебувало близько 200 000 чоловік, 678 гармат.
* 1-ша армія (командувач генерал [[Живоїн Мишич|Ж. Мишич]]; перебувала в низов'ях Дрини і Сави);
* 2-га армія (командувач генерал [[Степа Степанович|С. Степанович]]; прикривала кордон з Болгарією);
* 3-тя армія (командувач генерал Юрішич-Штурм; займала позиції по південному березі Дунаю).
Чорногорська армія мала чисельність близько 50 000 чоловік і 135 гармат. Чисельність союзницького експедиційного корпусу планувалося мати на [[23 жовтня]] близько 150 000 військових, але до початку масштабного австро-німецько-болгарського наступу він перебував у стадії зосередження в грецькому порту та навколишніх районах.
Рядок 235:
Опівдні [[6 жовтня]] 1915 року почалася потужна [[артилерійська підготовка]] наступу. Вогнем важких гармат руйнувалися [[окоп]]и, загородження, [[Опорний пункт (військова справа)|опорні пункти]] сербів у районі переправ. Одночасно було проведене бомбардування Белграда, яке коштувала життя 5 000 жителів міста.
 
[[7 жовтня]] на світанку під прикриттям вогню артилерії війська генерала А.фон Макензена розпочали переправу через річки Сава і [[Дунай]] на широкому фронті між [[Шабаць]] і [[Рам (Сербія)|Рама]]. Незважаючи на втрати в людях і переправних засобах, австро-германці до 9 жовтня форсували річки і зайняли Белград. Серби мужньо відстоювали свої позиції. Переправа замість одного дня за планом затягнулася на три дні, а просування австро-германців в перші десять днів (9&nbsp;— 189—18 жовтня) не перевищувало 1-11—1,5&nbsp;км на добу. За цей час, втративши до 10 тис. осіб тільки убитими, 3-тя і [[11-та армія (Німецька імперія)|11-та армії]] зайняли [[плацдарм]] глибиною не більше 10-1510—15&nbsp;км. Для розширення плацдарму доводилося підтягувати важку артилерію і резерви, здійснювати перегрупування сил і засобів.
 
З [[8 жовтня]] командувач сербською армією воєвода Путник змушений був перекидати сили зі східної на північну ділянку фронту і вводити їх у бій, щоб припинити наступ австро-германців.
Рядок 243:
==== Болгарський наступ ====
{{main|Овцепольська операція|Моравська операція|Косовська операція (1915)|Битва біля Криволаку}}
[[15 жовтня]] в наступ перейшли болгарські армії загальною чисельністю до 300 тис. осіб. Сербські війська чинили затятий опір 1-ійй армії генерала [[Климент Бояджиєв|К.Бояджиєва]], але 2-га болгарська армія генерала Тодорова досить швидко просунулася до р. [[Вардар]]. 22 жовтня її [[передовий загін]] зайняв залізничну станцію Вранє, а потім і 100-кілометрову ділянку дороги [[Вранє]]&nbsp;— [[Скоп'є|Ускюб]], перервавши [[Телеграфний зв'язок|телеграфний]] і залізничний зв'язок сербської армії з союзним експедиційним корпусом у [[Салоніки|Салоніках]].
[[Файл:Pobedata nad syrbia.JPG|міні|ліворуч|220пкс|Поштова листівка, присвячена перемозі Центральних держав над Сербією в кампанії 1915 року]]
 
Положення сербської армії різко загострилося, виникла загроза [[оточення]] її головних сил. Під ударами з двох напрямків сил противника, що значно переважали їх, та через загрозу повного оточення, сербська армія з боями відходила в південно-західному напрямку в Чорногорію і Албанію, також відступала і [[Сухопутні війська Чорногорії|чорногорська армія]]. Австро-німецькі дивізії постійно переслідували відступаючих. Сербські війська іноді проводили контратаки і затримували їх просування.
 
[[10 листопада]] [[11-та армія (Німецька імперія)|11-та німецька армія]] [[Нишська операція|зайняла Ниш]], де з'єдналася з 1-оюю болгарською армією. Завзяті атаки 2-ї болгарської армії, посиленої ще однією дивізією, проти сербів у [[Качанік]]а і [[Бабуна (Македонія)|Бабуна]] і [[Битва біля Криволаку|проти англо-французів у Криволака]] в період з [[6 листопада|6]] до [[15 листопада]] були відбиті. Це затримало наступ армії Тодорова, що охоплював, і дало можливість сербам відійти на [[Прилеп (Північна Македонія)|Прилеп]] і [[Бітола|Монастир]]. [[Ар'єргард]]ні бої сербської армії під тиском переважаючих сил противника продовжувалися до кінця листопада.
 
[[1 грудня]] в боях у районі [[Прізрен]]а сербська армія була [[Косовська операція (1915)|розбита болгарськими військами]], зазнавши важких втрат. Велике число сербів потрапило до полону. Також сербські загони, які вступали в бойові зіткнення з підрозділами 3-ї і 11-ї армій австро-німецьких військ, несли важкі втрати. У підсумку після цих боїв сербські сили були повністю витіснені з території Сербії.
Рядок 283:
==== Дойранська епопея ====
{{main|Битва при Дойрані (1916)}}
У квітні-травні на [[Халкідіки|Халкідонський півострів]] прибула [[сербська армія]] у складі шести піхотних і однієї кавалерійської дивізій загальною чисельністю в 130 тис. осіб. Однак сербська армія ще не була готова до активних дій. Вона не була переозброєна сучасною зброєю, не була забезпечена достатньою кількістю артилерії, боєприпасів, техніки, не завершився процес бойової підготовки та злагодження підрозділів та частин сербської армії. Разом зіз сербами сили союзників на Балканах досягли 300 тис. осіб. Італійці також довели свій експедиційний корпус до чотирьох піхотних дивізій (близько 100 тис. військових).
 
За умовами договору з [[Королівство Румунія|Королівства Румунія]], за яким вона повинна була вступити у війну на боці Антанти, союзники запланували в серпні [[1916]] року наступ російсько-румунських військ на південь від [[Дунай|Дунаю]], а Салонікської армії (5 британських, 4 французьких, 6 сербських, 1 італійська піхотні дивізії і 1 російська піхотна бригада)&nbsp;— у напрямку річки [[Вардар]] і [[Струма]].
Рядок 296:
[[Файл:Combats dans le secteur de Doïran (août 1916) Revue par le général Bailloud du 2ème régiment de marche d'Afrique.jpg|міні|праворуч|220пкс|Французькі колоніальні війська на Салонікському фронті. 1916]]
 
Незабаром став очевидним характер демонстрації болгарського наступу на цьому напрямі, і що основний удар болгарами завдається в напрямку на [[Бітола|Монастир]]-[[Острово]], проти сербської армії. [[1-ша армія (Болгарія)|1-ша болгарська армія]] атакувала ліве крило 3-оїї сербської армії і відкинула сербів до Костура від Лерін, а лівий фланг Дунайської дивізії до Островського озера. Сербам довелося залишити [[Флорина|Флорину]], Баницю, а [[23 серпня]] болгари захопили лінію висот у районі Моглени. В результаті болгарам вдалося охопити з двох сторін угруповання союзних військ.
 
Такий стан турбував Саррая, який зібрав [[20 серпня]] у себе всіх старших воєначальників союзних контингентів. На нараді обговорювалося питання про термінове зосередження всіх сил на напрямку болгарських ударів і перехід самим у наступ на західному, сербському напрямку.
Рядок 304:
==== Монастирська операція ====
{{main|Монастирська операція|Битва при Каймакчалані|Бій на Малка Нідже}}
[[12 вересня]] 1916 року сербсько-французькі частини відтіснили підрозділи 8-оїї болгарської піхотної дивізії і зайняли [[Горнічево]]. [[23 вересня]] французи відбили у болгар Флорину, захопивши кілька болгарських гармат. У високогірних районах, на [[Битва при Каймакчалані|горі Каймакчалан, відбувалася битва]] між 1-оюю бригадою 3-оїї болгарської [[піхотна дивізія|піхотної дивізії]] і Дрінською дивізією сербської армії. Завзяті атаки сербів болгари відбивали за допомогою [[артилерія|артилерії]], яка завдала сербським військам важких втрат. Після запеклих боїв, в результаті яких пік кілька разів переходив з рук в руки, до 30 вересня сербським військам все ж вдалося захопити гору. Однак сербська армія зазнала важких втрат, втративши тільки убитими 5 000 солдатів і офіцерів.
 
До [[3 жовтня]] союзники відтіснили болгар до кордону, з якого вони почали наступ [[17 серпня]]. На цей час армія Саррайля розтягнулася на широкому фронті в 250&nbsp;км від гирла річки Струми, через район оз. Дойран до оз. Пресба, усюди перебуваючи в зіткненні з болгаро-німецькими військами. Чисельність військ Салонікського фронту до [[15 жовтня]] вже становила 413 тис. осіб, з яких 313 тис. бойового складу, і 1 106 гармат.
Рядок 312:
Проте їхні дії викликали перегрупування болгарських військ, а також посилення їх в районі Монастира німецькими частинами з румунського фронту і цілим [[20-й армійський корпус (Османська імперія)|турецьким корпусом]], який прибув до району річки Струми. В листопаді сили Антанти на Салонікському фронті мали 18 піхотних дивізій (5 французьких, 5 британських, 6 сербських, 1 російську і 1 італійську). Їм протистояли 11 піхотних дивізій противника (8 болгарських, 2 німецьких і 1 турецька). Італійці в Албанії мали три піхотні дивізії проти двох піхотних дивізій Австро-Угорщини.
 
[[11 грудня]] [[головнокомандувач]] французької армії генерал [[Жозеф Жоффр|Ж. Жоффр]] призупинив подальші наступальні дії експедиційних сил на Балканах через незначні здобутки та безперспективність подальших дій.
 
Війська фронту, що розтягнувся на 350&nbsp;км, втратили з серпня 47 тис. осіб убитими і пораненими, в тому числі 13 786 французів, 27 337 сербів, 4 5804580 британців та кілька сотень італійців. Росіяни втратили пораненими 1 1161116 осіб, крім того, було 863 хворих. До 80 тис. військових з військ Салонікського фронту померло або через хворобу були евакуйовані. Загалом війська [[Антанта|Антанти]] на Балканах втратили 130 тис. осіб, або до 30&nbsp;% всього бойового складу.
 
==== Підсумки кампанії 1916 року ====
Рядок 341:
 
=== Кампанія 1918 року ===
У перший половині 1918 року на всьому протязі фронту тривало затишшя, яке встановилося ще з другої половини 1917 року. Німецькі війська, що перебували на цьому напрямку, у зв'язку з підготовкою [[Весняний наступ (1918)|Кайзерівського наступу]] на Західному фронті були перекинуті до Франції. Болгарська армія була в змозі лише оборонятися. Центральні держави на Салонікському фронту мали 12 болгарських дивізій, зведених у чотири армії ([[11-та армія (Німецька імперія)|11-та «німецька»]]{{#tag:ref|Номінально армія залишалася німецькою, але фактично це були болгарські з'єднання посилені німецькими [[піхотний батальйон|піхотними батальйонами]].|group=Прим.}}, [[1-ша армія (Болгарія)|1-ша]], [[2-га армія (Болгарія)|2-га]] і [[4-та армія (Болгарія)|4-та болгарські]])&nbsp;— всьогозагалом до 400 000 осіб і понад 1 1381138 гармат.
 
В Албанії на захід від Охридського озера до Адріатичного моря проти італійців діяв [[19-й армійський корпус (Австро-Угорщина)|XIX19-й австрійський корпус]] (дві піхотні і одна кавалерійська дивізії).
[[Файл:Vlora zur Zeit der italienischen Besatzung 1916-1920.jpg|міні|праворуч|220пкс|Італійські солдати у [[Вльора|Вльорі]]. 1917]]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Балканський_театр_воєнних_дій_Першої_світової_війни