Королівство Польське: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
карта наприкінці династії П'ястів
Cougar (обговорення | внесок)
вікіфікація
Рядок 37:
{{Історичні польські держави}}
 
'''Королівство Польське''' ({{lang-lat|Regnum Poloniae}}, {{lang-pl|Królestwo Polskie}}) — польська [[Середньовіччя|середньовічна]] і ранньомодерна [[монархія]] утворена у [[1025]] році, коли був коронований великопольський князь [[Болеслав I Хоробрий|Болеслав І Хоробрий]]. Пізніше титул польського короля носив син Болеслава, [[Мешко II В'ялий|Мешко ІІ]] (1025—1031), [[Болеслав II Сміливий|Болеслав ІІ Сміливий]] (1076—1079), Пшемислав ІІ (1290—1295) та [[Венцеслав II (король Богемії)|Вацлав II]] (1300—1305). Після подолання політичної роздробленості Польщі та коронації 1320 року [[Владислав I Локетек|Владислава I Локетка]] й аж до [[Поділи Речі Посполитої|3-го поділу]] Речі Посполитої у 1795 році королями були всі наступні володарі Польщі. Разом з тим, у середині XIV ст. відбулося відокремлення в рамках польської монархії інституту держави від особи конкретного короля: власне інститут держави, що міг функціонувати незалежно від наявності чи відсутності короля, оформився як [[Корона Королівства Польського]]. За умовами [[Люблінська унія|Люблінської унії]] 1569 року, Королівство Польське («Корона») стало однією з двох частин [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] поруч з [[Велике князівство Литовське|Великим князівством Литовським]].
 
== Передумови ==
Першим, достовірнодостеменно відомим, правителем Польщі був [[Великопольща|великопольский]] князь [[Мешко I]] з роду [[П'ясти|П'ястів]] (966—992); при ньому в 966 році почався процес [[Християнізація|християнізації]] країни за західним обрядом.
 
У 999 році його син, Болеслав I Хоробрий відняв у [[Чехія|Чехії]] майбутню [[Малопольща|Малу Польщу]] з [[Краків|Краковом]]; Болеслав був чеським князем з 1003 по 1004 рік.
 
Важливим напрямком польської експансії була [[Київська Русь]]. У рік смерті Мешка, [[Володимир Святославич]] захопив [[Червенські городи]]. Але потім проти Володимира виступив його син [[Святополк Окаянний|Святополк]], одружений на дочці Болеслава, а після смерті Володимира Болеслав підтримав Святополка проти його брата [[Ярослав Мудрий|Ярослава]] і за допомогу в оволодіннізаволодінні Києвом отримав Червенські городи назад.
 
== Історія ==
 
=== Раннє Польське королівство (1025—1038) ===
Після смерті Болеслава (1025) від Польщі відокремилися [[Померанія|Помор'я]] і [[Мазовія]], де утвердилися місцеві [[Династія|династії]]. У 1038 в Польщу вторгнувся чеський князь [[Бржетіслав I (князь Чехії)|Бржетіслав I]], який захопив [[Гнезно]], вивіз [[мощі]] святого [[Адальберт Празький|Войцеха-Адальберта]] і знову приєднав [[Сілезія|Сілезію]] до володінь чеської корони. [[Казимир I Відновитель]] за допомогою німецького імператора [[Генріх III Чорний|Генріха III]] в 1039 затвердив свою владу в Польщі, але ціною за це стало визнання Польщею [[Сюзеренітет|сюзеренітету]] [[Священна Римська імперія|Священної Римської імперії]].
 
У 1042 року Казимир одружився з сестрою великого князя київського [[Ярослав Мудрий|Ярослава Мудрого]], [[Добронега Володимирівна|Добронегою]] (у хрещенні — МаріїМарія). За допомогою руських військ Казимиру вдалося в 1047 році повернути під владу Польщі Мазовію. Позиція імператора, проте, не дозволила повернути князю Померанію: лише Східне Помор'я визнало владу Польщі, а Західне залишилося в складі імперії. У 1054 році польській державі ціною сплати данини Чехії була повернута Сілезія.
 
Правнук Болеслава I [[Болеслав II Сміливий]] (1058—1079) також зміг втрутитися у внутрішні справи Русі, виступивши на боці одруженого на його тітці [[Ізяслав Ярославич|Ізяслава Ярославича]], який втратив Київ після [[Київське повстання (1068)|повстання 1068 року]].
 
Болеслав II втрутився в боротьбу за [[Інвеститура|інвеституру]] між німецьким імператором [[Генріх IV (імператор Священної Римської імперії)|Генріхом IV]] і римським папою [[Григорій VII|Григорієм VII]]. У 1072 році він відмовився виплачувати данину імператору і оголосив про незалежність Польщі, а в 1074 році визнав польську державу [[Лен (феод)|леном]] папського престолу.
 
[[Болеслав III Кривовустий|Болеслав III Кривоустий]] (1102—1138) здобув перемогу в боротьбі за владу, розбивши в 1109 році 10-тисячну армію [[Генріх V (імператор Священної Римської імперії)|Генріха V]] в ГлогувскойГлогувській битві. У 1122 році приєднав до Польщі практично все Помор'я. Згідно «<nowiki/>[[Статут Болеслава Кривоустого|Статуту Болеслава Кривоустого]]<nowiki/>» (1138), Польща була розділена між чотирма його синами з титулом великого князя і великокнязівською часткою (частина Великої Польщі з Гнезно і Мала Польща з Краковом) за старшим. УтворюєтьсяУтворилося ряд князівств: [[Куявія (польська)|Куявія]], Мазовія, Сілезія, Помор'я, [[Сандомир]] та інші.
 
=== Польські землі за часів роздробленості ===
Рядок 66:
У XIII столітті, з утворенням [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], польські князі, насамперед мазовецькі, були змушені захищатися від їх нападів. У 1226 мазовецький князь [[Конрад I Мазовецький|Конрад]] закликав [[Тевтонський орден]] для боротьби з [[Прусси|пруссами]], після чого протягом декількох років орден зайняв Пруссію і став загрожувати самій Польщі.
 
У 1241 році в Польщу [[Монгольські завоювання|вторглись монголи]], розорили основні міста південної частині країни та завдали полякам кілька поразок, особливо важкуважкої — [[Битва при Легниці|під Легницею]].
 
Після остаточного затвердження в [[Галич]]і династії [[Романовичі]]в (1239), Польща неодноразово ставала жертвою галицько-ординських походів: в 1259, 1282 і 1287 роках; 1279 року галицький князь [[Лев Данилович]] безуспішно претендував на краківський престол, який виявився в результаті в руках [[Лешек II Чорний|Лешека Чорного]]&nbsp;— родича польського короля [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава Сором'язливого]]. Галицькі князі змогли на кілька десятиліть захопити [[Люблін]].
 
=== Відновлення Польського королівства у XIV&nbsp;ст. ===
У 1320 році куявський князь [[Владислав I Локетек|Владислав Локетек]] (1305—1333), приєднавши до своїх володінь Великопольщу, коронувався в Кракові польським королем (однак з титулом «король краківський»). При його наступниковінаступнику, [[Казимир III Великий|Казимиру III]] у 1349 році до Королівства було приєднане Галицьке князівство. Також він зійснивздійснив спробу захопити Волинь і Берестейщину, однак русько-литовським силам на чолі з [[Любарт-Дмитро|Любартом-Дмитром]] і [[Кейстут]]ом [[Гедиміновичі|Гедиміновичами]] вдалось відстояти цю частину [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]] у своїх руках. 1370 року королем Польщі, за заповітом Казимира, у якого не було спадкоємців чоловічої статі, став його племінник&nbsp;— король Угорщини [[Людовик Угорський|Людовик (Лайош)]], який видав в 1374 році [[Кошицький привілей]], згідно з яким магнати і шляхта були звільненізвільнялися від усіх повинностей, крім військової служби і незначного податку в 2 гроша з лану землі.
 
Після смерті Людовика особиста [[Політична унія|унія]] Польщі та Угорщини була розірвана, польські шляхтичі обрали новою королевою його дочку, [[Ядвіга Анжуйська|Ядвігу]], яка офіційно іменувалась не королевою а «королем польським». Одразу ж Ядвізі почали шукати нареченого який посів б польський престол і зберіг польську державу, вибір досить швидко впав на молодого великого князя литовського, [[Владислав II Ягайло|Ягайла Ольгердовича]], який також був зацікавлений у такому альянсі з огляду на опозицію його владі у самій Литві.
 
=== Польська держава за Ягеллонів ===
1385 року в [[Крево|Креві]] була укладена [[Кревська унія|польсько-литовська унія]], згідно з якою Ягайло охрестився за католицьким обрядом, ввів католицтво як державну релігію в Литві, одружився з Ядвігою і вступив на польський престол під іменем Владислава II.
 
Після поразки литовського князя [[Вітовт]]а в [[Битва на Ворсклі|битві з татарами на Ворсклі]] (1399) Польща надала допомогу Литві пов захопленнюзахопленні [[Смоленськ|Смоленська]] (1405) і по боротьбі з Тевтонським орденом, якимякому в 1410 році було нанесенозавдано вирішальної [[Грюнвальдська битва|поразки під Грюнвальдом]].
 
СинСина Ягайла, [[Владислав III Варненчик|ВладиславВладислава III]] (1424—1444) був коронованийкоронували також і угорським королем, проте у двадцятирічному віці він відправився у хрестовий похід проти турків й загинув у [[Битва під Варною|битві з ними під Варною]]. Новим королем у 1447 році було обрано молодшого сина Ягайла, [[Казимир IV Ягеллончик|Казимира IV]].
 
У 1454 році за Нешавським статутом Польща перетворилася в конституційну монархію, де вища влада належала сейму.
 
У 1466 році за [[Другий Торунський мир|Другим Торунським миром]] Польща приєднала Померанію з [[Гданськ|Гданськом]] і вийшла до [[Балтійське море|Балтійського моря]], [[Тевтонський орден]] визнав [[Васал|васалітет]] від корони. Син Казимира Владислав у 1471 році став королем Чехії, а з 1490 року і Угорщини.
 
У 1505 році був прийнятийприйнято закон [[Nihil novi]], що обмежив владу короля на користь [[Шляхта|шляхти]].
 
УЗа царювання останнього [[Ягеллони|Ягеллона]], [[Сигізмунд II Август|Сигізмунда II Августа]], Польща вступила в [[Лівонська війна|Лівонську війну]] на боці Литви після того, як війська останньої зазнали важківажких поразок від [[Московське царство|Московської держави]].
 
=== Корона у складі Речі Посполитої ===
{{Детальніше|Корона Королівства Польського}}
Союз між двома державами&nbsp;— Королівством Польським та Великим князівством Литовським що поклав початок федеративній державі, відомій як [[Річ Посполита]], був укладенийукладено в 1569 році в результаті [[Люблінська унія|Люблінської унії]]. За її умовами, Короні були переданіпередано [[Волинське воєводство (1566—1795)|Волинське]], [[Київське воєводство|Київське]] і [[Брацлавське воєводство|Брацлавське]] воєводства на території України, а також [[Підляшшя]], що раніше входили до складу Великого князівства Литовського.
 
Протягом приблизно століття після припинення чоловічої лінії династії Ягеллонів країною правили королі з шведської династії [[Ваза (династія)|Ваза]], нащадки Сигізмунда II Августа через сестру, [[Катерина Ягеллонка|Катерину Ягеллонку]].