Відмінності між версіями «Сепсис»

23 байти вилучено ,  6 місяців тому
уточнення
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
(уточнення)
 
=== Етіотропне лікування ===
Необхідно призначити якомога раніше, не пізніше 1-ї години з моменту виказування підозри на наявність сепсису. Затримка з призначенням адекватного антибактеріального препарату/тів пацієнтам на 1 годину призводить до зростання ризику смерті хворого на 7,6%<ref>Kumar A., Roberts D., Wood K.E., Light B., Parrillo J.E., Sharma S., Suppes R., Feinstein D., Zanotti S., Taiberg L., Gurka D., Kumar A., Cheang M. Duration of hypotension before initiation of effective antimicrobial therapy is the critical determinant of survival in human septic shock // Crit Care Med. 2006 Jun; 34(6): 1589-96. {{ref-en}}</ref>. Застосовують високі дози антибіотиків для створення достатньої концентрації препарату як у крові, так і у вогнищах інфекції. Важливо визначити чутливість збудника до антибіотиків. Правильний вибір антибіотика є одним з найважливіших при лікуванні хворих сепсисом. При лікуванні сепсису з невстановленим первинним вогнищем інфекції слід призначати не менше двох антибіотиків різних класів, спрямованих на найбільш імовірних бактеріальних збудників. Необхідно враховувати умови виникнення інфекції: позалікарняна або [[Внутрішньолікарняна інфекція|нозокомінальнанозокоміальна]]. При позалікарняному характері сепсису препаратами вибору можуть бути [[цефалоспорини]] ΙΙΙ і ΙV покоління, [[фторхінолони]]. Препаратами вибору при лікуванні нозокомінальному характерінозокоміального сепсису є [[карбапенеми]], як препарати, що мають найбільш широкий спектр активності й до яких внутрішньолікарняні штами [[Грамнегативні бактерії|грамнегативних бактерій]] мають низьку резистентність. При лікуванні хворих з анаеробним сепсисом найкращі результати дає [[метронідазол]], [[лінкоміцин]], [[кліндаміцин]]. Протигрибкова активність притаманна [[Амфотерицин В|амфотерицину В]], [[флуконазол]]у. При генералізованій герпетичній хворобі призначають [[ацикловір]], [[ганцикловір]], [[фамцикловір]]. Етіотропна терапія проводиться до досягнення стійкої позитивної динаміки стану пацієнта й зникнення основних симптомів сепсису. При відсутності стійкої клініко-лабораторної відповіді протягом 5-7 днів необхідне проведення додаткового обстеження для виявлення ускладнень або септичного вогнища іншої локалізації. Після виділення збудника чи збудників слід звузити емпіричну антибіотикотерапію відповідно до чутливості виділеного (деескалація). Тривалість антибіотикотерапії в більшості випадків не повинна перевищувати 10 діб. Дослідження рівня прокальцитоніну може використовуватися щодо визначення необхідності припинення антибіотикотерапії, скорочення її тривалості. Не рекомендовано використання комбінованої антибактерійної терапії для рутинного лікування нейтропенічного сепсису.
 
Одночасно з прямими етіотропними засобами можна використовувати препарати пасивної імунотерапії: імуноглобулін нормальний для внутрішньовенного введення. При стафілококовому сепсисі&nbsp;— протистафілококовий імуноглобулін, більш швидкий ефект дає внутрішньовенне введення протистафілококової плазми. Для лікування сепсису, який обумовлений грамнегативними бактеріями, застосовують препарат, що містить моноклональні антитіла проти ендотоксину грамнегативних бактерій.