Люксембург: відмінності між версіями

'''Вели́ке Ге́рцогство Люксембу́рґЛюксембу́рг''' ({{lang-lb|Groussherzogtum Lëtzebuerg}}, {{lang-fr|Grand-Duché de Luxembourg}}, {{lang-de|Großherzogtum Luxemburg}})  — держава в [[Західна Європа|Західній Європі]]. На півночі і заході межує з [[Бельгія|Бельгією]], на сході — з [[Німеччина|Німеччиною]], на півдні — із [[Франція|Францією]]. Разом з Бельгією і Нідерландами Велике Герцогство ЛюксембурґЛюксембург входить до [[Бенілюкс]]у. Співзасновниця [[Європейська спільнота з вугілля та сталі|ЄОВС]], член [[Європейський союз|Європейського союзу]]. Площа країни 2 586 км².

Населення Великого Герцогства ЛюксембурґЛюксембург становить близько 425 тис. осіб, середня [[густота населення]] становить близько 164 осіб на км². Етнічні групи: [[німці]] і [[французи]]. Мова: [[Німецька мова|німецька]], [[Французька мова|французька]] (обидві державні), [[Люксембурзька мова|люксембурзька]] (із групи германських мов). Назва походить від верхньонімецького «lucilinburch» — «мале місто».

Нинішня територія ЛюксембурґуЛюксембургу була у складі провінції Бельгії Прима під владою [[Римська імперія|Римської імперії]]. У V столітті н. е. контроль над нею встановили [[франки]]. Феодальне володіння виникло [[963]] року, коли один із наближених франкського короля, граф [[Зігфрид Люксембурзький]] побудував на місці сучасного міста фортецю ЛютцельбурґЛютцельбург — найпотужнішу твердиню в Європі тих часів. 1083 року тут виникло [[графство]] у складі герцогства [[Лотарингія (герцогство)|Верхня Лотарингія]]. 13 березня 1354 року воно отримало статус [[герцогство|герцогства]]. Країна перебувала послідовно під владою [[Бургундія|Бургундії]] (1443 — 1506 pp.), [[Іспанія|Іспанії]] (1506 — 1684 pp.), [[Франція|Франції]] (1684 — 1697 pp.), Іспанії (1697—1714 pp.), [[Австрія|Австрії]] (1714 — 1795 pp.), Франції (1795—1815 pp.).

[[Віденський конгрес]] 9 червня 1815 року утворив [[Велике герцогство ЛюксембурґЛюксембург|Велике герцогство Люксембург]] і передав його управління на правах особистої унії [[Королівство Нідерланди|королю Нідерландів]]. Під час повстання 1830 року ЛюксембурґЛюксембург став на бік [[Бельгія|Бельгії]]. 1839 року ЛюксембурґЛюксембург розділився: західні [[валлонія|валлонські регіони]] відійшли до Бельгії, а решта території залишилася під владою Нідерландів. Герцогству надано право самоврядування. Впродовж 1842—1919 років ЛюксембурґЛюксембург перебував у митному союзі з [[Німеччина|Німеччиною]]. 1876 року ЛюксембурґЛюксембург набув статусу «вічно нейтральної держави», згідно з рішенням [[Лондонський договір (1867)|Лондонської конференції]]. 17 жовтня [[1868]] року прийнято конституцію. Король Нідерландів [[Віллем III]] помер 23 листопада 1890 року, не маючи нащадка за чоловічою лінією.

Відтоді [[Нідерланди]] і ЛюксембурґЛюксембург очолюються представниками різних гілок королівської родини [[Герцогство Нассау|Нассау]]. Німеччина окупувала ЛюксембурґЛюксембург під час обох світових воєн. У неї нібито були наміри [[анексія|анексувати]] ЛюксембурґЛюксембург, але їх здійсненню завадив загальний [[страйк]] 1942 року. Статусу [[нейтралітет]]у було покладено край 1949 року, коли ЛюксембурґЛюксембург приєднався до [[НАТО]]. Великий герцог [[Жан (великий герцог Люксембургу)|Жан]] став главою держави 12 листопада 1964 року, після того, як його мати — велика герцогиня [[Шарлотта (велика герцогиня Люксембурзька)|Шарлотта]] зреклася престолу. Матері на той час було 68 років, синові — 43.

ЛюксембурґЛюксембург уклав економічний союз із [[Бельгія|Бельгією]] 1921 року. Нідерланди приєдналися до нього 1948 року, і цей союз одержав назву [[Бенілюкс]]. Він став першою зоною вільної торгівлі в Європі. ЛюксембурґЛюксембург був і серед засновників [[ЄС|Європейського співтовариства]]. Соціалістичний коаліційний уряд перебував при владі з 1984 року. [[1989]] року ЛюксембурґЛюксембург відзначив 150-річчя своєї незалежності. 7 жовтня 2000 року після зречення з престолу батька (через похилий вік) трон посів великий герцог [[Анрі (великий герцог Люксембургу)|Анрі]].

[[Державний лад]] ЛюксембурґуЛюксембургу — конституційна спадкова [[монархія]].

[[Столиця]] ЛюксембурґуЛюксембургу — місто [[Люксембург (місто)|Люксембург]].

В адміністративному відношенні ЛюксембурґЛюксембург поділяється на три [[округ]]и [[Дікірх (округ)|Дікірх]], [[Гревенмахер (округ)|Гревенмахер]] та [[Люксембург (округ)|Люксембург]], котрі, у свою чергу, поділяються на 12 кантонів (подані зі столицями):

До складу кантонів ЛюксембурґуЛюксембургу входять 118 [[комуна|комун]] (міських і сільських).

ЛюксембурґЛюксембург експортує 90 % своєї продукції. Основні експортні товари — сталь (2/3 експорту) і металовироби.

У митному союзі з [[Бельгія|Бельгією]]. Місто Люксембурґ—Люксембург— одна з трьох столиць [[ЄС]] (Європейський парламент, фінансові та судові установи).

360 тисяч туристів і 290 мільйонів доларів прибутку. Архітектурна спадщина середньовіччя. У списку [[ЮНЕСКО]] — стародавні квартали і фортифікаційні споруди міста ЛюксембурґаЛюксембурга.

Основне населення ЛюксембурґуЛюксембургу — [[люксембуржці]]. Говорять [[люксембурзька мова|люксембурзькою мовою]] німецької групи індоєвропейської сім'ї. Поширені також німецька та французька мови. Писемність на основі латинського алфавіту. Переважна кількість віруючих — католики, є протестанти.

У Люксембурзі використовується три мови. [[Люксембурзька мова]], яка раніше вважалась одним з [[діалект]]ів [[німецька мова|німецької]], є мовою, яку більшість Люксембуржців вчать з раннього дитинства у себе вдома. У початкових школах викладають в основному люксембурзькою, в середніх школах — [[французька мова|французькою]] або [[німецька мова|німецькою]]. Люксембуржці володіють люксембурзькою та французькою мовами на рівні рідної мови, більшість володіють, більшою чи меншою мірою, німецькою. Газети друкують статті переважно німецькою мовою, але часто також французькою і люксембурзькою. Люксембурзькі канали телебачення мовлять майже виключно люксембурзькою, але доступні також іноземні канали французькою та німецькою мовами. Відповідно до численних досліджень, 75 % люксембурзцівлюксембургзців щодня спілкуються люксембурзькою, молодь пише текстові повідомлення цією мовою, люксембурзька звучить і в роботі парламенту, хоча всі закони написані французькою мовою. Для набуття громадянства необхідно скласти державний іспит з люксембурзької мови. Крім того, 13 % людей (в основному португальських іммігрантів) володіють [[португальська мова|португальською]], досить поширені також знання [[англійська мова|англійської]]. Люксембурзька мова була стандартизована тільки в сімдесятих роках і з тих пір переживає відродження, також і серед молодого покоління.

Творцями-«стовпами» люксембурзької національної літератури, власне літератури [[Люксембурзька мова|люксембурзькою мовою]] по праву вважаються національний поет і етнограф [[Едмон де ла Фонтен|Е. де ла Фонтен]] ([[1823]]–[[1891]]), автор пісень та народознавчих записок про люксембуржців; поет [[Мішель Ленц]] ([[1820]]–[[1893]]), автор слів до гімну ЛюксембурґуЛюксембургу ''[[Гімн Люксембургу|«Ons Hémécht»]]'', письменник і поет [[Мішель Роданж]] ([[1827]]–[[1876]]), творець люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис» (''Rénert'').

В XI столітті зводилися численні замки (збереглися в руїнах), романські капели (десятигранна капела замку Віанден) і базиліки (церква Санкт-Віллібрордус в Ехтернахе, 1017—1931) зі скульптурним оздобленням. Готичні церкви ст XIV—XVI ст. (У містах ЛюксембурґЛюксембург, Ріндшлейден, Сет-Фонтен та ін.) відрізнялися великою кількістю скульптур в інтер'єрах (скинії, статуї мадонн і святих, надгробки). У другій половині XVI ст. поширився стиль ренесансу (ратуша, нині герцогський музей, в Люксембурзі, 1563), а в XVII ст. — Бароко (собор у Люксембурзі, 1613—1921). Зводилися укріплення резиденції знаті (замки Вітранж, Анзембург та ін.). У XVIII ст. переживав розквіт декоративно-ужиткового мистецтва (виробництво меблів, виробів з металу, фаянсу). У в архітектурі XIX ст. класицизм поступився місцем еклектизму.

Центром музичної культури ЛюксембурґуЛюксембургу з [[1906]] року є [[Люксембурзька консерваторія]], а з [[2005]] — [[Люксембурзька філармонія]], яка є головним концертним майданчиком [[Люксембурзький філармонічний оркестр|філармонічного оркестру]]. Чотири рази ЛюксембурґЛюксембург приймав конкурс [[Євробачення]] — в 1962, 1966, 1973 і 1984 роках.

У країні міститься частина природного національного парку Дойч-ЛюксембурґЛюксембург, що розташований переважно на території Німеччини; кілька резерватів.