Добровеличківський район: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
Виправлено джерел: 11; позначено як недійсні: 4. #IABot (v2.0beta15) |
||
Рядок 56:
Знаходили на території району і залишки Черняхівської культури, колекції римських монет — речі, що свідчать про тісні зв'язки краю з Давньою Грецією і Римською імперією. Тут перетиналися давні шляхи — Чумацький і Чорний, вздовж яких рясніли скіфські могили, що й досі зберігають у собі чимало таємниць, адже в археологічному плані район досліджений всього на два відсотки<ref>http://dobra.at.ua/publ/2-1-0-3</ref>.
Неподалік від села Липняжка в селі Глодоси Новоукраїнського району знайдено скарб із багатьох ювелірних прикрас, а в селі Трояни нашого Добровеличківського району знайдено велику кількість Римських монет<ref>http://www.kw.ukrtel.net/dobrov/turist.htm{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
Різні народи жили або кочували на землях Добровеличківщини, витісняючи або асимілюючи попередників. Побували тут кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, обри (авари), хозари, угри, печеніги, русичі, половці, монголо-татари, литвини, кримчаки<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref>.
Рядок 68:
У [[16 століття|XVI столітті]] у степах так званого [[Дике Поле|Дикому Полі]] почали з'являтися козаки — український військовий і селянський люд, який переходив на незаймані землі, щоб позбутися зростаючого гніту своїх феодалів. Поступово ця територія відійшла до [[Запорізька Січ|Запорізької Січі]]. Наприкінці XVI — початку XVII століть кордони козацьких земель досягай берегів Чорного Ташлика і Синюхи.
1596 року в селі Липняжка тут стало табором козацьке військо на чолі з Северином Наливайком<ref>http://www.kw.ukrtel.net/dobrov/turist.htm{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
Із покоління в покоління передається розповідь про те, як територією краю проходили війська Богдана Хмельницького після битви з поляками під Жовтими Водами. Загони козацького полковника І. Д. Сірка, базуючись неподалік сучасних кордонів краю, підтримали народне повстання 1664–1665 років і забезпечили оборону цієї території від нападу об'єднаних польсько-татарських військ, що сприяло швидкому заселенню земель (у тому числі й території району) вихідцями з північних та східних областей сучасної України<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
За реєстром Війська Запорозького 1756 року значиться, що на території краю розміщувався курінь Величківський, який складався з 358 вихідців з місцевих поселенців<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
Після Андрусівської угоди 9 січня 1667 р. [[Запорізька Січ]] стала перебувати під спільним контролем Речі Посполитої та Московського царства.
Турецькі та кримськотатарські війська неодноразово спустошували територію краю. Так, у 1677–1678 роках, під час походів на Чигирин, вогненним смерчем пронеслись вони через річку Сухий Ташлик<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
Бахчисарайський мирний договір 13 січня 1681 р., яким закінчилася московсько-турецька війна 1677–1681 рр., закріпив [[Запорізька Січ|Запорожжя]] за Московією, що було підтверджено мирним договором з Польщею, підписаним у Москві 6 травня 1686 р. (так званий Вічний мир).
Рядок 119:
6 грудня 1828 р. в зв'язку з передачею земель у військове відомство Ольвіопольський повіт був скасований. За указом 4 червня 1857 р. військові поселення почали ліквідовуватися, але Ольвіопольський повіт не було відновлено і територія майбутнього Добровеличківського району опинилася в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії.
Величківка стала містечком 1822 року, Ревуцьке підтвердило цей статус у 1848 р. У 1873–1880 роках у землевласника П. Ревуцького працювали на обробітку його земель 23 376 безземельних чоловіків і 25 536 жінок<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
До 1880 року на всю волость був єдиний [[медичний пункт]], того року його перетворено на земську лікарню (20 ліжок). У червні 1880 року тут відбувся медичний з'їзд, в якому брали участь представники медичних установ південної та центральної України<ref>http://dvrada.inf.ua/index.php?do=cat&category=istordov</ref>.
Рядок 125:
З 1883 р. офіційною назвою містечка стає Добровеличківка<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref>.
Малоземелля спричинило невдоволення місцевих селян, особливої сили набрали заворушення у 1905 році<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
=== Визвольні Змагання 1917–1921 роки ===
Рядок 133:
Саме у Добровеличківці [[Нестор Іванович Махно|Нестор Іванович]] видав свій Наказ № 1, який можна назвати спробою організації післявоєнного устрою держави. Написаний він російською мовою. Подальші свої укази Нестор писав лише українською. Науковий співробітник краєзнавчого музею Владислав Колесниченко вважає, що це наслідок впливу на Махна саме Галини Кузьменко, вчительки сільської школи, свідомої українки. Владислав Миколайович передає розповідь своєї тещі (теж, до речі, Галини Кузьменко). Нестор Махно зупинявся в її бабусі на ночівлю і лишив по собі дуже приємні враження: простий, приязний у спілкуванні, не цурався роботи, не ставив себе над іншими.
На приміщенні колишньої двокласної сільської школи в якій навчалася Галина Андріївна, встановлено меморіальну дошку<ref>http://www.kw.ukrtel.net/dobrov/turist.htm{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
У своїх наказах, що були видані на території краю, [[Нестор Іванович Махно|Н.Махно]] закликав до справедливості, порядності, забороняв єврейські погроми. До речі, у Добровеличківці до революції добру половину населення становили євреї (їх з'явилось тут дуже багато після знищення Запорозької Січі). Було тут дві синагоги, 52 єврейські лавки. Вітер революції, що загрожував погромами, розкидав цю «осідлість». А нині у Добровеличківці немає навіть національного культурно-єврейського товариства, та й будь-яких інших немає. Діє один єдиний православний храм — Свято-Миколаївський Московського патріархату.
Біля села Липняжка у Сухому Ташлику замулено броньовик часів Визвольних Змагань<ref>http://www.kw.ukrtel.net/dobrov/turist.htm{{Недоступне посилання|date=липень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}</ref>.
=== Перша радянська окупація 1920–1941 років ===
Рядок 143:
Від початку Визвольних Змагань територія району відносилась до влади Центральної Ради.
На початку лютого 1918 року в Добровеличківській волості встановлено радянську владу й обрано волосний комітет (голова М. Титаревич), а вже в березні волость їх було вибито австро-німецькими військами. У відповідь на знущання окупантів над мирним населенням було створено партизанський загін. На околицях села Липняжки він вступив у бій із загарбниками, але сили були нерівні, народні месники були оточені та зазнали поразки<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
У листопаді 1918 року австро-німецькі війська залишили територію району. У серпні 1919 року волость захопили денікінці, 1 лютого 1920 року під натиском Червоної Армії ці війська залишили волость.
У червні 1920 року в краю встановлено радянську владу<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
У травні 1919 р. з Херсонської губернії виділилася Одеська губернія, що було підтверджено спеціальною постановою Всеукрревкому 28 січня 1920 р. В Одеській губернії був створений Первомайський повіт, до складу якого ввійшла територія Добровеличківщини.
Рядок 164:
У 1932–1933 рр. територію району охопив тотальний голод. Становище склалося катастрофічне. Посівна 1932 року затягнулася до червня через зливи. Через погодні умови просапні культури не оброблялися, частина посівів загинула, а те, що дозріло, майже наполовину залишилось не зібраним.
Голодуючим селянам держава не допомагала, навпаки — забрала все до зернини. Наслідки цього були жахливі. Вмирали люди сім'ями і хуторами. Так, лише в Добровеличківці померло понад 400 чоловік<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>, третина померлих — діти. В списках померлих, що їх зібрали місцеві краєзнавці, в графі «Де поховано?» значиться й таке: «Похований у погребі», «Похована на городі», «Похована під піччю», а то й хоронити було нікому — «з'їли здичавілі тварини»<ref>http://dvrada.inf.ua/index.php?do=cat&category=istordov</ref>. Розкуркуленню і репресіям було піддано близько 5% селянських дворів<ref>http://dvrada.inf.ua/index.php?do=cat&category=istordov</ref>.
У 1935 р. за постановами ВУЦВК від 23 січня та 17 лютого в Одеській області були утворені Піщанобрідський та Тишківський райони.
Рядок 184:
У братських могилах поховані понад 1 400 бійців і командирів, які брали участь у боях і загинули на території району в 1941–1944 роках.
Усього за роки радянсько-німецької війни загинули і пропали безвісти за різними даними 5 093<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>, 5178<ref>http://dvrada.inf.ua/index.php?do=cat&category=istordov</ref> або 5308<ref>http://library.kr.ua/kray/shlakhovoy/dobrov.html</ref> жителів району. У роки війни безпосередньо на фронтах перебували 85 жінок, 23 з них загинули на полі бою. Орденами і медалями нагороджено 6 286 чоловік, шестеро з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Ось вони — Героя Радянського Союзу, уродженці Добровеличківщини: Бондар Володимир Павлович, Іщенко Василь Каленикович, Лев Борис Давидович, Мацієвич Василь Антонович, Усенко Іван Романович, Шемендюк Петро Семенович.
Рядок 202:
У 1967 р. , з відновленням Вільшанського району, межі Добровеличківського району набули сучасного вигляду.
Понад сто молодих солдатів і офіцерів з Добровеличківщини воювали в Афганістані, дев'ятьох привезли додому в цинкових трунах<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
У ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь 447 мешканців району<ref>{{Cite web |url=http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |title=Архівована копія |accessdate=22 липень 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20130424150123/http://oblast.kr.ua/rayon/dobrovel/1667-z-istoriyi-krayu3.html |archivedate=24 квітень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
=== Незалежність ===
| |||