Відмінності між версіями «Ліга Націй»

4 байти вилучено ,  9 місяців тому
м
м (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
 
=== Права нацменшин і українське питання ===
До завдань Ліги Націй входила оборона прав національних меншин, гарантованих міжнародними договорами, які підписали країни, що окупували українські землі. Еміграційні уряди [[УНР]] і [[ЗУНР]], українські парламентарі неодноразово зверталися до Ліги Націй зі скаргами на порушення прав і свобод на окупованих українських землях місцевими урядами [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]], [[Королівство Румунія|Королівства Румунія]] і [[СРСР]]. Взявши до уваги протест [[Петрушевич Євген|Євгена Петрушевича]], Ліга Націй в своєму рішенні від [[23 лютого]] [[1921]] р. визнала, що [[Східна Галичина]] знаходитьсяперебуває під польською воєнною окупацією і засудила антиукраїнську політику варшавського керівництва. У вересні [[1933]] р. Ліга Націй провела таємне засідання з приводу голодомору в [[Українська СРР|Українській СРР]]. Прийняті рішення були декларативними і не мали реального впливу на ситуацію. До компетенції Ліги Націй входила також опіка над емігрантами. Емігрантське бюро, очолюване визначним норвезьким вченим і дипломатом, лауреатом Нобелівської премії [[Фрітьоф Нансен|Фрітьофом Нансеном]], надавало допомогу політичним емігрантам з [[Наддніпрянська Україна|Наддніпрянської України]].
 
Інтереси українського народу в установах Ліги Націй в [[1921]]–[[1924]] рр. відстоювали також [[Українське Товариство Ліги Націй]] (голова [[Залізняк Володимир|Володимир Залізняк]], пізніше [[Перфецький Роман|Роман Перфецький]]), [[Західно-Українське Товариство Ліги Націй]], які входили у всесвітню спілку товариства. Неофіційним представником уряду [[УНР]] в екзилі при Ліги Націй був [[Олександр Шульгин]]. Проте, після визнання [[Ліонський Конгрес Міжнародних Союзів Ліги Націй|Ліонським Конгресом Міжнародних Союзів Ліги Націй]] рішення [[Рада Послів держав Антанти|Ради Послів держав Антанти]] про включення [[Східна Галичина|Східної Галичини]] до складу [[Польська Республіка (1918—1939)|Польської республіки]], українські товариства, відкинувши пропозиції стати відділом польського товариства, на знак протесту в [[1924]] р. вийшли з складу міжнародних союзів. У ставленні до українського питання, як і в цілому до інших національних проблем, Ліга Націй проявляла непослідовність, не здійснювала контролю за реалізацією прийнятих нею резолюцій. Складна система прийняття рішень, відсутність механізму для їх впровадження, декларативність і суперечливість окремих документів Ліги Націй зумовили її безсилість проти агресорів на кшталт Німеччини та СРСР і врешті привели до остаточного краху з початку [[Друга світова війна|Другої світової війни]] [[1939]]—[[1945]] рр. Формально Ліга Націй припинила свою діяльність у [[1946]] р.
89

редагувань