|
'''Демократичний соціалізм''' — вид [[соціалізм]]у, який підкреслює свою [[Демократія|демократичність]].
Прихильники цієї [[Ідеологія|ідеології]] вважають, що [[Суспільна власність|суспільна власність]] і [[контроль]] за [[Засоби виробництва|засобами виробництва]] повинні комбінуватися з демократією<ref name="dictionnary.com">{{cite web|url=http://dictionary.reference.com/browse/democratic+socialism|title=democratic socialism|publisher=dictionary.com|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWQF7sb?url=web/20121104055335/http://dictionary.reference.com/browse/democratic+socialism|archivedate=2012-11-1904|accessdate=2012-11-10|lang=en|deadurl=noyes}}</ref>. У плані [[Господарство|економіки]] погляди прихильників демосоціалізму варіюються від підтримки [[Змішана економіка|мішаної економіки]] до передачі всіх засобів виробництва в розподілену власність серед трудових колективів.
== Принципи ==
Демосоціалісти називають недемократичним [[Комунізм|комуністичне]] трактування соціалізму, яке вони відкидають. На відміну від комуністів, демосоціалісти розглядають [[соціалізм]] як кінцевий ідеал, а не проміжну стадію на шляху до комунізму. Вони також включають в поняття демократію, концепції [[Політичний плюралізм|плюралізму]] і прав демократичної меншості, і зовсім не інтерпретують її як [[Диктатура|диктатуру]] більшості. Незважаючи на це багато сучасних демосоціалістичних партій об'єднуються з комуністами (наприклад, французький Лівий фронт).
Як і [[Соціал-демократія|соціал-демократи]], демосоціалісти виступають за [[егалітаризм]]<ref>{{Cite web|url=http://dictionary.cambridge.org/dictionary/business-english/democratic-socialism|title=democratic socialism|publisher=Словарь [[Кембриджский университет|Кембриджского университета]]|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWRYMNI?url=web/20120905092131/http://dictionary.cambridge.org/dictionary/business-english/democratic-socialism|archivedate=2012-1109-1905|accessdate=2012-11-10|deadurl=noyes}}</ref>, але на відміну від перших прихильники демократичного соціалізму виступають за [[Суспільна власність|суспільну власність]] на [[засоби виробництва]]<ref name="dictionnary.com">{{cite web|url=http://dictionary.reference.com/browse/democratic+socialism|title=democratic socialism|publisher=dictionary.com|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWQF7sb?url=web/20121104055335/http://dictionary.reference.com/browse/democratic+socialism|archivedate=2012-11-1904|accessdate=2012-11-10|lang=en|deadurl=noyes}}</ref>: вони виступають за захист і збільшення громадського сектору в [[Господарство|економіці]] і за державне забезпечення [[Охорона здоров'я|охорони здоров'я]], [[Освіта|освіти]], житлово-комунальних послуг і [[Транспорт|транспорту]]. Але деякі сучасні явно соціал-демократичні партії продовжують називати себе демократичними соціалістами, при цьому не відмовляючись від [[Ринкова економіка|ринкової економіки]] (яскравий приклад — [[Лейбористська партія (Велика Британія)|Лейбористська партія Британії]], яка офіційно оголошує себе демосоціалістичною, але на ділі стала соціал-демократичною<ref>{{Cite web|url=http://www.parties-and-elections.eu/unitedkingdom.html|title=UNITED KINGDOM|publisher=Parties and Elections in Europe|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWSUsFL?url=web/20121011024702/http://www.parties-and-elections.eu/unitedkingdom.html|archivedate=2012-1110-1911|accessdate=2012-11-14|deadurl=noyes}}</ref>, відкрито підтримуючи [[Підприємництво|приватний бізнес]]<ref name="Labor pro-buissnes">{{Cite web|url=http://www.guardian.co.uk/politics/2011/apr/07/labour-pro-business-ed-miliband|title=Labour will continue to be pro-business, says Ed Miliband|last=Хелен Малхолланд|date=7 апреля 2009|publisher=[[The Guardian]]|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWTHwtW?url=web/20130310011017/http://www.guardian.co.uk/politics/2011/apr/07/labour-pro-business-ed-miliband|archivedate=20122013-1103-1910|accessdate=2012-11-17|deadurl=noyes}}</ref>).
== Історія ==
=== Післявоєнний демосоціалізм ===
Протягом повоєнної половини [[XX століття]] в деяких країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] часто приходили до влади ліві (в тому числі і демосоціалісти). Наприклад, у Великій Британії лейбористи на чолі з [[Клемент Еттлі|Клементом Еттлі]] перемогли на виборах 1945 року (обігнавши своїх суперників [[Консервативна партія (Велика Британія)|консерваторів]] на чолі з [[Вінстон Черчилль|Черчиллем]])<ref>{{Cite web|url=http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/july/26/newsid_3572000/3572175.stm|title=1945: Churchill loses general election|publisher=[[Би-би-си]]|pages=.stm|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWUNuot?url=web/20120821130818/http://news.bbc.co.uk/onthisday/hi/dates/stories/july/26/newsid_3572000/3572175.stm|archivedate=2012-1108-1921|accessdate=2012-11-17|deadurl=noyes}}</ref>, які націоналізували [[телекомунікації]], [[Банк Англії]], британські залізниці, [[Вугільна промисловість|вугледобувну]], [[Сталеплавильне виробництво|сталеливарну промисловість]] і [[Електроенергетика|електроенергетику]] і на практиці реалізували соціальну державу. При тому частка [[Суспільна власність|суспільної власності]] в британській економіці перевищила 20 відсотків<ref>{{Книга|автор=Эндрю Торп|Автор=Эндрю Торп|isbn=0-333-92908-X|ISBN=0-333-92908-X}}</ref>. Свій успіх на виборах лейбористи повторили в 1964, 1966 і два рази в [[1974|1974 році]]. У [[1951|1951 році]] був відновлений [[Соціалістичний інтернаціонал]], який об'єднав соціал-демократичні і демосоціалістичні партії. У [[1981|1981 році]] [[Соціалістична партія (Франція)|французькі соціалісти]] перемогли як на президентських, так і на парламентських виборах. Прийшовши до влади демосоціалістичний уряд націоналізував найбільші підприємства і великі банки<ref>{{Cite web|url=http://legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000503960|title=Loi n° 82-155 du 11 février 1982 de nationalisation|publisher=Légifrance|accessdate=2012-11-17}}</ref>, а також підвищив [[Мінімальна заробітна плата|мінімальний розмір оплати праці]] і скасував [[Смертна кара|смертну кару]].
По разным причинам, большинство состоящих в Социнтерне европейских демосоциалистических партий приняли рыночную экономику и отказались от марксизма на протяжении второй половины XX века, таким образом, прогрессировав в сторону социал-демократии и [[Соціал-лібералізм|социал-либерализма]] ([[Соціал-демократична партія Німеччини|Социал-демократическая партия Германии]] в [[1959|1959 году]], [[Іспанська соціалістична робітнича партія|Испанская социалистическая рабочая партия]] в [[1979]]<ref>{{Cite web|url=http://www.larousse.fr/encyclopedie/divers/socialiste_ouvrier_espagnol/144650|title=parti socialiste ouvrier espagnol|publisher=Larousse|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWkYFvw?url=web/20110327183731/http://www.larousse.fr/encyclopedie/divers/socialiste_ouvrier_espagnol/144650|archivedate=20122011-1103-1927|accessdate=2012-11-18|deadurl=noyes}}</ref>, британская Лейбористская партия в начале [[1990-ті|1990-х]]<ref name="Labor pro-buissnes">{{Cite web|url=http://www.guardian.co.uk/politics/2011/apr/07/labour-pro-business-ed-miliband|title=Labour will continue to be pro-business, says Ed Miliband|last=Хелен Малхолланд|date=7 апреля 2009|publisher=[[The Guardian]]|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWTHwtW?url=web/20130310011017/http://www.guardian.co.uk/politics/2011/apr/07/labour-pro-business-ed-miliband|archivedate=20122013-1103-1910|accessdate=2012-11-17|deadurl=noyes}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.guardian.co.uk/politics/2003/aug/06/society.labour|title=New Labour has picked up where Thatcherism left off|last=[[Холл, Стюарт|Стюарт Холл]]|date=6 августа 2003|publisher=The Guardian|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CIWmcjcA?url=web/20121105045804/http://www.guardian.co.uk/politics/2003/aug/06/society.labour|archivedate=2012-11-1905|accessdate=2012-11-18|deadurl=noyes}}</ref>, французская Соцпартия во главе с открытым социал-демократом<ref>{{Cite web|url=http://www.liberation.fr/tribune/0101298205-la-nouvelle-alliance-socialiste-doit-parvenir-a-reconcilier-la-defense-des-laisses-pour-compte-et-celle-des-classes-moyennes-ma-social-democratie|title=La nouvelle alliance socialiste doit parvenir à réconcilier la défense des «laissés-pour-compte» et celle des classes moyennes. Ma social-démocratie|last=[[Жоспен, Лионель|Лионель Жоспен]]|date=19 ноября 1999|publisher=Libération|archiveurl=https://www.webcitation.org/6CIWouMzA?url=http://www.liberation.fr/tribune/0101298205-la-nouvelle-alliance-socialiste-doit-parvenir-a-reconcilier-la-defense-des-laisses-pour-compte-et-celle-des-classes-moyennes-ma-social-democratie|archivedate=2012-11-19|accessdate=2012-11-18|deadurl=no}}</ref> [[Ліонель Жоспен|Лионелем Жоспеном]] в конце 1990-х).
=== Сучасний демократичний соціалізм ===
Відмова Соцінтерну і партій, які в ньому перебувають від демократичного соціалізму на користь соціал-демократії призвело до появи нових демосоціалістичних партій, які виступають проти ринкової економіки ([[Ліві (Німеччина)|німецькі «Ліві»]], [[Греція|грецька]] [[Коаліція радикальних лівих]], [[Ісландія|ісландський]] Ліво-зелений рух). Ці партії можуть бути лівосоціалістичним відгалуженням від партій Соцінтерну (французька [[Ліва партія (Франція)|Ліва партія]]), антикапіталістичними коаліціями комуністичних (включаючи троцькістські і маоїстські) партій (грецька [[Коаліція радикальних лівих|СІРІЗА]], датська Червоно-зелена коаліція) або колишніми компартіями (шведська [[Ліва партія (Швеція)|Ліва партія]]). Перші демосоціалістичні партії, які були альтернативою існуючим соціал-демократичним, з'явилися у скандинавських країнах — [[Соціалістична народна партія (Данія)|Соціалістична народна партія]] в Данії (1959) і Соціалістична ліва партія у Норвегії (1975).
Результати останніх виборів показують, що популярність подібних рухів зростає: німецькі «Ліві», які виступають за демосоціалізм і проти капіталізму<ref>{{Cite web|url=http://en.die-linke.de|title=WHAT DIE LINKE STANDS|publisher=Официальный сайт Левых|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CXgqgPF7?url=web/20121122112525/http://en.die-linke.de/|archivedate=2012-11-2922|accessdate=2012-11-19|deadurl=noyes}}</ref>, на [[Вибори до Бундестагу 2009|парламентських виборах 2009 року]] отримали близько 11 відсотків голосів і 76 місць у Бундестазі (реалізувавши кращий результат за свою історію), в той час як лівоцентристська Соціал-демократична партія показала найгірший результат за свою післявоєнну історію; у Франції демосоціаліст [[Жан-Люк Меланшон]] (засновник Лівої партії підтриманий [[Французька комуністична партія|французькими комуністами]]) на [[Президентські вибори у Франції 2012|президентських виборах 2012 року]] набрав 11,1 % голосів<ref>{{Cite web|url=http://www.interieur.gouv.fr/Elections/Les-resultats/Presidentielles/elecresult__PR2012/(path)/PR2012/FE.html|title=Résultats des élections présidentielles 2012|publisher=МВД Франции|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6BcQFB7cO?url=web/20121128200124/http://www.interieur.gouv.fr/Elections/Les-resultats/Presidentielles/elecresult__PR2012/(path)/PR2012/FE.html|archivedate=2012-1011-2328|accessdate=2012-10-19|deadurl=noyes}}</ref> , що приблизно в 6 разів більше, ніж результат кандидата-комуніста на минулих виборах, згідно з опитуваннями, 16 % голосів серед молоді<ref>{{Cite web|url=http://opinionlab.opinion-way.com/dokumenty/Sondage%20jour%20de%20vote-SOCIOLOGIE%20DU%20VOTE%20VF%20OLAB_5.pdf|title=Sondage jour du vote au premier tour Présidentielle 2012|publisher=OpinionWay|archiveurl=https://www.webcitation.org/6CXgrUNEM?url=http://opinionlab.opinion-way.com/dokumenty/Sondage%20jour%20de%20vote-SOCIOLOGIE%20DU%20VOTE%20VF%20OLAB_5.pdf|archivedate=2012-11-29|accessdate=2012-11-22|deadurl=yes}}</ref>; в Греції Коаліція радикальних лівих отримала 16,78 % голосів на [[Парламентські вибори у Греції 2012 (травень)|травневих виборах до парламенту 2012 року]]<ref>{{Cite web|url=http://ekloges-prev.singularlogic.eu/v2012a/public/index.html?lang=en|title=Parliamentary Elections 2012|publisher=[[Министерство внутренних дел Греции|МВД Греции]]|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CXgs3SoW?url=web/20120620224248/http://ekloges-prev.singularlogic.eu/v2012a/public/index.html?lang=en|archivedate=2012-1106-2920|accessdate=2012-11-23|deadurl=noyes}}</ref>, вперше обігнавши до цього правлячий [[ПАСОК]] (який входив в Соцінтерн), а на [[Парламентські вибори у Греції 2012 (червень)|наступних виборах в червні 2013 року]] покращила свій результат — 26,89 % голосів.
Деякі скандинавські демосоціалістичні партії на даний момент беруть участь в урядових коаліціях ([[Фінляндія|фінляндський]] [[Лівий союз (Фінляндія)|Лівий союз]], [[Норвегія|норвезька]] Соціалістична ліва партія, ісландське Ліво-зелений рух у 2009—2013 роках).
Також примітна популярність ідей демократичного соціалізму в країнах [[Південна Америка|Південної Америки]]. Так, у [[Венесуела|Венесуелі]] президентом з [[1999|1999 року]] до 2013 року був [[Уго Чавес]] (останній раз переобраний у [[Жовтень 2012|жовтні 2012]]), який виступав за «демократичний соціалізм XXI століття»<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-19867445|title=Hugo Chavez celebrates re-election in Venezuela|date=8 октября 2012|publisher=Би-би-си|archiveurl=https://wwwweb.webcitationarchive.org/6CXgsu6hr?url=web/20121125050620/http://www.bbc.co.uk/news/world-latin-america-19867445|archivedate=2012-11-2925|accessdate=2012-11-26|deadurl=noyes}}</ref>.
== Критика демократичного соціалізму ==
|
