Вайнштейн Осип Львович: відмінності між версіями

В 1934 році атестаційною комісією Народного комісаріату освіти УСРР був затверджений у званні професора.

 

 

В 1938 році без захисту кандидатської дисертації присуджено [[науковий ступінь]] [[Кандидат історичних наук|кандидата історичних наук]]. У 1940 році як [[Докторська дисертація|докторську дисертацію]] захистив працю «Історіографія історії середніх віків у зв'язку з розвитком історичної думки від початку середніх віків до наших днів». Під час захисту опонентами були: [[Тарле Євген Вікторович|Є. Тарле,]] [[Косминський Євген Олексійович|Е. Космінський]], С. Валк, які високо оцінили дослідження вченого.

 

 

Під час компанії по боротьбі з космополітизмом був звільнений з посади професора ЛДУ. Після цього очолив кафедру історії [[Киргизький національний університет імені Жусупа Баласаґина|Киргизького державного університету]] в м. Фрунзе.

За матеріалами цих фондів опублікував «Нариси з історії французької еміграції в епоху Великої французької революції», які були створені автором на базі ретельного вивчення першоджерел. Широта діапазону його наукових інтересів охоплювала загальну історію Західної Європи, методологічні питання історичної науки, її взаємозв'язки з історією філософії та громадської думки. Активну участь брав у роботі наукових товариств: член соціально-історичної секції Одеської комісії краєзнавства при [[Національна академія наук України|Всеукраїнській академії наук]] (1923–1930 рр.), дійсний член історично-етнологічного відділу одеської філії ВНАС (1926–1930 рр.), член Товариства істориків-марксистів (1926–1935 рр.), член Комісії з історії історичних знань при [[АН СРСР]] (до 1947 р.). Був одним із засновників Товариства істориків-марксистів, учасником його першого Всесоюзного з'їзду (1928–1929.рр.), де виступив з доповіддю «Французькі купецькі колонії у Леванті».

 

 

Багаторічні наукові розробки вченого у галузі історіографії були відображені у фундаментальних монографіях: «Западноевропейская средневековая историография», «Історія радянської медієвістики», «Нариси розвитку буржуазної філософії та методології історії у ХІХ-ХХ ст.». Був автором підручників та навчально-методичних посібників з історії середніх віків для студентів історичних факультетів.

 

*[[Орден «Знак Пошани»]]

 

== Література ==