Вайнштейн Осип Львович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
А04М07 (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 61:
В 1934 році атестаційною комісією Народного комісаріату освіти УСРР був затверджений у званні професора.
 
У липні 1935 року очоливпереїхав кафедрудо історії середніх[[Санкт-Петербург|Ленінград]]<nowiki/>у віківі Ленінградськогостав державногопрацювати університетув (1935–1951 рр.)університеті. Був керівником одного з відділів Інституту історії матеріальної культури [[АН СРСР]].
 
В 1938 році без захисту кандидатської дисертації присуджено [[науковий ступінь]] [[Кандидат історичних наук|кандидата історичних наук]]. У 1940 році як [[Докторська дисертація|докторську дисертацію]] захистив працю «Історіографія історії середніх віків у зв'язку з розвитком історичної думки від початку середніх віків до наших днів». Під час захисту опонентами були: [[Тарле Євген Вікторович|Є. Тарле,]] [[Косминський Євген Олексійович|Е. Космінський]], С. Валк, які високо оцінили дослідження вченого.
 
В 1935 - 19501951 роках був професором, завідувачем кафедри середніх віків [[Санкт-Петербурзький державний університет|Ленінградського державного університету]].
 
Під час компанії по боротьбі з космополітизмом був звільнений з посади професора ЛДУ. Після цього очолив кафедру історії [[Киргизький національний університет імені Жусупа Баласаґина|Киргизького державного університету]] в м. Фрунзе.
Рядок 78:
За матеріалами цих фондів опублікував «Нариси з історії французької еміграції в епоху Великої французької революції», які були створені автором на базі ретельного вивчення першоджерел. Широта діапазону його наукових інтересів охоплювала загальну історію Західної Європи, методологічні питання історичної науки, її взаємозв'язки з історією філософії та громадської думки. Активну участь брав у роботі наукових товариств: член соціально-історичної секції Одеської комісії краєзнавства при [[Національна академія наук України|Всеукраїнській академії наук]] (1923–1930 рр.), дійсний член історично-етнологічного відділу одеської філії ВНАС (1926–1930 рр.), член Товариства істориків-марксистів (1926–1935 рр.), член Комісії з історії історичних знань при [[АН СРСР]] (до 1947&nbsp;р.). Був одним із засновників Товариства істориків-марксистів, учасником його першого Всесоюзного з'їзду (1928–1929.рр.), де виступив з доповіддю «Французькі купецькі колонії у Леванті».
 
НауковіПро інтересиінтерес зосередилисядо у галузі медієвістики, свідченням чого єсвідчать статті з історії середньовіччя [[Німеччина|Німеччин]]<nowiki/>і, [[Італія|Італії]], Франції, фундаментальна монографія «Росія й 30-річна війна».
 
Багаторічні наукові розробки вченого у галузі історіографії були відображені у фундаментальних монографіях: «Западноевропейская средневековая историография», «Історія радянської медієвістики», «Нариси розвитку буржуазної філософії та методології історії у ХІХ-ХХ ст.». Був автором підручників та навчально-методичних посібників з історії середніх віків для студентів історичних факультетів.
Рядок 104:
 
*[[Орден «Знак Пошани»]]
*Медалі [[Медаль «За оборону Ленінграда»|«За оборону Ленінграда»]], [[Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»|«За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр.»]].
 
== Література ==