Батуринська фортеця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ата (обговорення | внесок) м виправлення, replaced: ХVІІІ → XVIII за допомогою AWB |
|||
Рядок 26:
[[Файл:BCitadel2.jpg|thumb|200px|Інформаційні стенди]]
'''Бату́ринська форте́ця''' — комплекс фортифікаційних споруд і оборонних об'єктів міста [[Батурин
== Періоди історії ==
Розпорядження про осадження на "городищі Батурин" міста було видане 15 квітня 1625 р. Матею Стахорському, якого вважають його засновником.
[[Файл:«Батуринська фортеця»..jpg|міні|ліворуч|200пкс|Укріплення Батуринського замку. Реконструкція [[2008]] р.]]Перші укріплення, споруджені на високому мисі лівобережної тераси р. Сейм, були не надто потужними. Під час Смоленської війни у листопаді 1632 р. Батурин здобуло московське військо. Після закінчення війни місто відбудоване людьми Новгород-Сіверського старости Олександра Пісочинського. Тоді ж, у середині 1630-х рр., було споруджено другу лінію фортечних укріплень, які широким півколом охоплювали вигин тераси, а у східній своїй частині примикали до городища, яке і надалі залишалося укріпленим осердям міста. У різних джерелах його названо [[замок|замком]], панським двором, [[цитадель|цитаделлю]], містом (російською «город», «малый город», «верхний город»). До захищеної укріпленнями забудови навколо Батуринського замку джерела застосовують назви: місто (російською «город»), окольне місто, великий замок, [[посад]], укріплений посад, [[фортеця]].
Батуринська фортеця стала частиною т. зв. “Путивльського рубежу” - східної фортифікаційної лінії [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Польська присутність у краї продовжувалася до початку літа 1648 р. Тоді Батурин перейшов під контроль [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]] та став центром однойменної [[Батуринська сотня|сотні]].
З весни 1669 до листопада 1708 р. місто було головною резиденцією українських [[гетьман
У середині
== Фортифікація ==
Первісним укріпленим осередком у Батурині був високий мис лівобережної тераси річки [[Сейм]], колишнє давньоруське городище (далі - Цитадель).
Цей мис - ландшафтна домінанта, зона найвищої композиційної активності. З півдня його обмежує глибокий яр з урвистими схилами (місцева назва - Семенків яр); з півночі і північного заходу мис обрізається іншим яром (Степанівським), що теж виходить до річки. Тому укріплення потребував тільки напрям з напільного південно-західного боку. Укріплення Цитаделі складалися з двох (внутрішнього та зовнішнього) сухих ровів, земляного валу, гостроколу і чотирьох дерев'яних веж - однієї проїзної і трьох "глухих".
У 2004 р. на південно-східній стрілці цитадельного мису встановлено Пам’ятник жертвам [[Батуринська трагедія|Батуринської трагедії]] 1708 р., а в 2008 р. на його території за заними археологічних досліджень та архітектурними аналогіями збудовано архітектурно-меморіальний комплекс “Цитадель Батуринської фортеці”. [[Файл:Поселення укріплене багатошарове «Батуринська фортеця» 001.jpg|міні|праворуч|200пкс|Північна вежа. Реконструкція [[2008]] р.]][[Файл:Baturyn - Fortress wall.JPG|міні|праворуч|200пкс|Південна вежа. Реконструкція [[2008]] р.]]
Рядок 51:
До наших днів зберігся опис Батурина 1654 р.: {{Text|… г. Батурин стоит подле реки Семи. Под городом течет в реку Сем озеро Поповка. Около посаду, с трех сторон, к озеру сделан город, земляной вал; по обе стороны того валу огорожено дубовым бревеньем. В том земляном городе сделаны три вороты проезжие; на двух воротах башни покрыты тесом, на третьих воротах башни нет; глухих наугольных шесть башен; башни без верхов. Около того ж земляного города, с трех сторон, к горе сделан ров, а с четвертой стороны по горе от того земляного города, вверх к озеру, огорожено стоячим острогом; башен по той острожной стене нет. Межи той острожной стены, к воде, ритвиною, сделаны ворота. Да в том же городе, по башнях и по стене, 9 пищалей, чугунные, железные. Да в том же городе, поставлена церковь деревянная во имя святителя Николы Чудотворца… Да в том же городе Батурине под озером, на горе сделан панский двор; около того двора сделана изо рву осыпь земляная, на тоя осыпи огорожено стоячим острогом дубовым бревеньем облым; меж того острогу сделаны ворота проезжие, на воротах башня, да три башни глухие, покрыты тесом; около того двора, подле острожные стены, с трех сторон сделан ров, а тот острог перегорожен надвое стоячим острогом, и сделаны два рва подле тех стен.<ref>Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / [упоряд. о. Ю. Мицик, Л. Кравець]. – К., 2003. — с. 234</ref>}}
Фортеця мала три в'їздні брами: Київську (Ніжинську), Сосницьку та Конотопську (Митченську), які отримали назви від напрямків шляхів, куди вони вели, та "глухі" вежі.
Сучасна топографія зберегла рештки укріплень Фортеці: вал та рів добре проглядаються в рельєфі сучасного центру Батурина. По трасі [[еспланада|еспланади]] Батуринської фортеці проходять вулиці Кооперативна та Самойловича.
| |||