Богданівка (Павлоградський район): відмінності між версіями

| сільський голова= грищенкоГрищенко олексійОлексій григоровичГригорович

| станція = [[Богуславський (роз'їздстанція)|Богуславський]]

У березні [[1923]] року скликається сесія райвиконкому сіл Богданівки, Тернівки, Богуслава, Коховки. На цій сесії був вибраний виконавський районний комітет з центром в с. Богданівка. Богданівський район проіснував з [[1923]] року по [[1925]] рік. Потім його об'єднали з [[Павлоградський район|Павлоградським районом]]. Богданівці брали активну участь в боротьбі з німецькими окупантами. У партизанських загонах прапорщика Будінського і Кучеренка, що діяли на Павлоградщині, знаходилися і богданівци. Наприклад, Калінін Д., Міхайлов Р., Лазуркин І., загиблі на фронтах громадянської війни, а також Вихідців П., Богомазів З, Волокитін С.В період колективізації класова боротьба між селянами ще більше заостриласьзагострилась.

У квітні [[1930]] року на території сучасних Петропавлівського, Павлоградського, Близнюківського, Покровського районів, до ЯсиноватоїЯсинуватої включно, розгорнулось широкомасштабне повстання селян та робітників. В Павлоградському повіті його керівниками були К.С Глібов, М. І. Пуц та Вороб'йовВоробйов. Повстанці вийшли зі слободи Осадчої, та хуторів Вербський і Путятин. Вранці 5 квітня [[1930]] року загони повстанців, прямуючи на [[Павлоград]], прийшли в села Богданівку та [[Тернівка (місто)|Тернівку]]. В кожному селі селяни знищували активістів колгоспного руху: так, в Осадчому було вбито 30 чоловік, в [[Тернівка (місто)|Тернівці]] три чоловіка. В Богданівці Глібов організував мітинг, на якому виступив та пояснив всім селянам, що вони виступають за Ради без комуністів.

Для придушення [[повстання]] саме в Павлоградському повіті використали прикомандировані військові частини ГПУ з [[Харків|Харкова]] та [[Дніпро (місто)|Дніпропетровська]]. Ще були залучені комуністична й комсомольська ячейка комуністичної партії, що розташовувалась в місті [[Павлоград]]. Як згадує один з родичів секретаря Павлоградського Політбюро: «У всіх більшовиків Павлограда вдома та при собі особисто завжди була зброя, яку в разі чого вони могли застосовувати. В ті дні, 5 квітня [[1930]] року, вся комячейка склала особливий загін, і разом з відділом ГПУ влаштувала засідку на повстанські колони.» Як свідчить один з богданівців, тоді він семирічним хлопцем разом з батьками садив картоплю, город їх був на околиці села, коло піщаних дюн. Війська почали вести кулеметний вогонь по колонам, що рухались дорогою, у повсталих зі зброї були тільки нагани та шаблі, навіть не було ні одного кулемета. Як згадували свідки, «Над долиною ще три дні стояв дрібний білий пух, поки його рознесло вітром. Повсталих було так багато, і кіннотникам не вистачало седелсідел, тому замість них вони використовували подушки…» Всього загін Глібова налічував близько 800 чоловік, а в тих колонах людей, що рухались з Богданівки до [[Богуслав]]а було, за оцінками старожилів, до 3000 чоловік.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано [[Богданівська сільська рада (Павлоградський район)|Богданівську]] сільраду [[Петропавлівський район|Петропавлівського району]] до складу [[Павлоградський район|Павлоградського району]].<ref>[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3н-06 Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року "«Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР"»]</ref>