Кахідзе Алевтина Томазівна: відмінності між версіями
Створена сторінка про відому українську художницю Алевтину Кахідзе. В статті використані всі факти, які мають документальне підтвердження в книгах та медіа. Мітки: перше редагування Візуальний редактор |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 12:43, 26 червня 2019
Алевтина Кахідзе – українська художниця, також кураторка та садівниця.
Алевтина Кахідзе народилася в Жданівці, звідки поїхала аби стати художницею у 1991-ому році. Кахідзе вступила і закінчила НАОМА, яку зараз постійно піддає критиці. Одразу після закінчення НАОМА Кахідзе вчилася в академії Jan Van Eyck (Нідерланди). Художниця вважає, що саме ця школа її сформувала.[1]
Діяльність.
Мистецька практика Кахідзе почалася у 2002-ому році із перемозі в конкурсі для молодих кураторів ініційованим Центром Сучасного Мистецтва Сороса (згодом – ЦСМ при НаУКМА), який завершив свою роботу у 2008 року. Завдяки цій перемозі Кахідзе реалізовала першу авторську інсталяцію «Запрошення до Австралія, або Музей однієї історії», базовану на власній невдалій подорожі через відмову в австралійський візі. [2]
В 2004-ому під час навчання в академії Jan Van Eyck Кахідзе ініціює проект із малюванням речей з вітрин “Найкомерційніший проект”. Концепція проекта полягає у ціноутворенні — ціна малюнків дорівнюється ціні намальованому.[3][4]
В 2006-ому році Кахідзе здіснює перший перформанс «Тільки для чоловіків, або Суджений-ряджений, з’явись мені у дзеркалі». Саме з цього перформанса критик Тамара Злобіна починає рахувати українське феміністичне мистецтво.[5][6]
Кахідзе часто говорить , що її споживацьке бажаннє стрімко зростало на шаленій швидкості і добігло до таких коштовний речей як приватні літаки.[7] В 2008-ому році Кахідзе разом із її чоловіком Володимиром Бабюком відкривають приватну резиденцію дял художників в Музичах під назвою “Розширена історія Музичів”, яка працює вже 10 років поспіль. В 2010-ому році художниця здійснює політ на приватному літаку в рамках проекту «Я запізнююсь на літак, на який неможливо запізнитися» за підтримки Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України» через програму грантів “і³ [ідея – імпульс – інновація]”. [8]
Із 2014-ого художниця припиняє досліджувати споживацьку культуру, на конференції в Evangelische Akademie Tutzing скаже, щодля неї зараз всі ці блискучі вітрини як знак що навколо життя мирне.[9]
В квітні 2014-ого року ініціює проект Клубніка Андріївна, який розповідає про буденне життя своєї матері в так званій “ДНР”, в текстах та малюнках художниця описує її як Клубніка Андріївна. Цей проект переривається смертю матері художниці, яка стається на блокпосту 16 січня 2019-ого року.[10]
З 2013-ого року Кахідзе досліджує світ рослин та тварин у своїх мистецьких робота, вона втілює ідею Дорослого саду – саду,в який дуже мало втручається садівниця або садівник.
- ↑ Алевтина Кахидзе: "Общество не привыкло к современному искусству".
- ↑ Запрошення до Австралії, або Музей однієї історії.
- ↑ The Most Commercial Project.
- ↑ http://ensembles.org/items/the-most-commercial-project.
- ↑ История украинского феминистического искусства / Тамара Злобина // Феминистская (арт)критика. Каунас: Teurapolis. 2015. с. 326.
- ↑ «Должна и все»: Художница Алевтина Кахидзе о репродуктивном насилии.
- ↑ Alevtina Kakhidze: I noticed, for some people it makes more sense if I talk to them about my art than if they visited my show, saw my installation, looked at some of my drawings.
- ↑ Проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо».
- ↑ Alevtina Kakhidze: Wie sich Kunst in Zeiten des Krieges verändert.
- ↑ Клубніка Андріївна, її непідконтрольне життя і смерть на блокпосту.