Крим: відмінності між версіями

З античних часів за півостровом закріпилася назва ''[[Таврика]]'' ({{lang-el|Ταυρικῆ}}), яка походить від імені найдавніших племен [[таври|таврів]], що населяли південну частину Криму. Сучасна назва «Крим» стала поширеною тільки після XIII століття, імовірно за назвою міста «Кирим», яке після захоплення Північного Причорномор'я монголами, було резиденцією намісника хана Золотої Орди. Можливо також, що назва «Крим» походить від Перекопського перешийка (слово «Перекоп»&nbsp;— це переклад тюркського слова «qirim», яке означає «рів»). У часи існування [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|генуезьких колоній Криму]] (1266—1475), зважаючи на велике число вірмен, які становили у 1400 році 2/3 числакількості всіх жителів володінь Генуезької республіки в Криму, півострів в джерелах того часу, стали називати ''Морською Вірменією'' (Armenia Maritime) або ''Великою Вірменією'' (Armenia Magna)<ref>Brian Glyn Williams /The Ethnogenesis of the Crimean Tatars. An Historical Reinterpretation /Journal of the Royal Asiatic Society (Third Series) / Volume 11 / Issue 03 / November 2001, pp 329—348. «With the collapse of the Armenian kingdom in Eastern Anatolia under the eleventh-century assaults of the Seljuk Turks, Armenian migrants began to arrive on the shores of the Crimean peninsula seeking refuge. By the 1400s two thirds of the great Genoese emporium on the Crimea's southern coast, Kaffa, for example, were Armenian and the Crimean peninsula was known in various sources from the period as ''Armenia Maritime'' or ''Armenia Magna''. Armenian settlers in the Crimea built monasteries, tilled the soil and prospered under Italian rule and, in the process, became an important ethnic component of the south Crimean shore».</ref>.

Територія [[Крим]]у розташована в зоні зчленування центральної частини [[Скіфська плита| Скіфської плити]] із зоною [[Альпійська складчастість | Альпійської геосинклінальної складчастої області]] і в її геологічній будові виділяється кілька великих районів. Північна частина півострова Крим розташована в зоні Причорноморської платформної западини ([[Сивасько-Каркинітський прогин]]), на південь від якої знаходиться складчастий фундамент Скіфської плити (Кримсько-Азовська центральна частина плити епігерцинського віку), що займаєпосідає центральну частину півострова. Південну частину Криму займаєпосідає [[Гірсько-Кримська складчаста область]].

Крим, незважаючи напопри відносно невелику територію, відрізняється різноманітним кліматом. Клімат Криму ділиться на три підзони:

Клімат північної частини помірно-континентальний, на південному березі&nbsp;— з рисами схожими на субтропічний. Середня температура січня від {{s|−1… −3&nbsp;°C}} на півночі степової зони до {{s|+1… −1&nbsp;°C}} на півдні степової зони, на Південному березі Криму від {{s|+2…+6&nbsp;°C.}} Середня температура липня і серпня ПБК і східної частині Криму: Керчі і Феодосії {{s|+23…+27 °C.}} Опадів від {{s|300—400 мм}} вна рік на півночі, до {{s|1000—2000 мм}} в горах.

Степова частина Криму лежить у степовій зоні помірного клімату. Ця частина Криму відрізняється тривалим посушливим і дуже жарким літом і м'якою, малосніжною зимою з частими відлигами і дуже мінливою погодою. Для Кримських гір характерний гірський тип клімату з вираженою поясністю за висотою. Літо також дуже спекотне та сухе, зима ж волога і м'яка. Для Південного берега Криму характерний субсередземноморський клімат. Сніговий покрив буває лише тимчасовий, встановлюється в середньому раз вна 7 років, морози тільки при проходженні арктичного [[антициклон]]у.

Але невдовзі римські легіони під тиском варварів почали залишати прикордонні землі, а Кримом у ІІІ ст. оволоділи племена [[Черняхівська культура|черняхівської культури]] на чолі з [[готи|германцями-готами]], які вигнали з кримських степів [[сармати|сарматські]] племена. У ці часи майже всі приморські античні міста зазнали значних руйнувань. Вже наступного століття територія сучасної України опинилась під владою [[гуни|гунів]] і розбиті ними [[готи]] вимушені були втікати на [[Дунай]] і просити захисту там у своїх колишніх ворогів римлян. Ці і викликані ними переміщення різних племен на захід, в подальшому отримали назву [[Велике переселення народів|Великого переселення народів]].

Після занепаду Римської імперії, [[Херсонес]] з округою і [[Пантікапей]] успадкувала [[Візантійська імперія]]. Після розпаду держави гунів через кримські степи пройшли орди [[авари|аварів]], тюрків (які у 581&nbsp;р. обложили Херсонес), після чого [[Крим]] на деякий час став західною окраїноюоколицею [[Тюркський каганат|Тюркського]] (Західнотюркського) каганату, а після його розпаду&nbsp;— володінням кочової [[булгари|Булгарської]] держави. У VII&nbsp;ст. булгар у Криму підкорили [[хозари]]. З Х ст. інтерес до Причорномор'я стали проявляти [[Київська Русь|київські]] князі, які здійснювали на прибережні міста свої грабіжницькі військові походи, а князь [[Володимир Святославич]] саме у Херсонесі був похрещений, після чого повернувся до Києва і охрестив киян у 988&nbsp;рроку. Деякий час на берегах Керченської протоки існувало [[Тмутороканське князівство]] на чолі з руськими князями. У степовій частині Криму в ці часи кочували [[печеніги]], а пізніше [[половці]] ([[кипчаки]]).

У ХІІІ ст. [[Крим]], як і вся [[Південно-Східна Європа]], зазнав татаро-монгольської навали і тут було утворено [[Кримський Юрт]] [[Золота Орда|Золотої Орди]]. Кримські еміри дозволили італійцям заснувати свої торговельні [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|колонії]] на узбережжі, найбільш відомими з яких стали [[Судак (місто)|Судак]] (Сугдея), [[Кафа]], [[Чембало]]. У ці ж часи у передгір'ях Південного Криму сформувалось християнське князівство [[Феодоро]] з центром у фортеці [[Мангуп]]. [[1441]]&nbsp;р. за підтримки [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], прихильника незалежності від Орди Хаджі І Герая було обрано кримським ханом, тож утворилось незалежне [[Кримське ханство]]

[[1475]]&nbsp;р. на півострові висадились османські війська, які оволоділи генуезькими колоніями, а також захопили князівство Феодоро, здобувши після довгої облоги його столицю Мангуп. Через 3 роки [[Кримське ханство]] вимушене було визнати себе васалом [[Османська імперія|Османської імперії]]. Трохи пізніше почали поглиблюватись і кримсько-[[Московія|московські]] відносини: зокрема, [[1480]]&nbsp;р., московський князь [[Іван ІІІ]] звернувся до кримського хана Менглі І Герая з пропозицією здійснити похід на «київські місця», що і було зроблено, а частину здобичі з пограбованого і зруйнованого татарами Києва було направлено до [[Москва|Москви]]. У подальшому кримські набіги на українські або московські землі відбувались неодноразово, захоплення полонених ([[ясир]]а) і пограбування стали важливою частиною економіки ханства поряд з сільським господарством. [[1571]]&nbsp;р. 40-тисячне кримське військо захопило і спалило Москву, цар [[Іван ІV]] «Грізний» втік зі своєї столиці і зобов'язався сплачувати данину Криму (відмінену лише за Петра І). У той же час відомі і морські походи [[Запорожжя|запорозьких козаків]] на [[Крим]], зокрема на чолі з отаманом [[Іван Сірко|Іваном Сірком]].

До України (тоді&nbsp;— [[УРСР]]) [[Кримська область|Кримську область]] було передано у 1954 роціроку [[Приєднання Криму до України|згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР]]. Одночасно з Кримською областю до складу УРСР увійшов також і [[Севастополь]], що було закріплено в Конституції УРСР 1978 року. Передача Кримської області і Севастополя до складу УРСР була викликана гострою господарською потребою, близькістю до УРСР, зручністю забезпечення півострова водою (будівництво [[Північно-Кримський канал|Північно-Кримського каналу]]), електроенергією, продукцією з «материкової» частини УРСР, необхідністю інтенсифікації повоєнної відбудови тощо.

Наступна спроба відділення від України була здійснена у 1994 роціроку за часів Президента «Республіки Крим» [[Мєшков Юрій Олександрович|Юрія Мєшкова]] (1994—1995), коли Парламент Криму прийняв постанову «Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим», що повертала в дію Конституцію Криму в редакції від 6 травня 1992 року, згідно з якою, зокрема, «Республіка Крим входить у державу Україна і визначає з нею свої стосунки на основі Договору і угод», а також «самостійно вступає у стосунки з іншими державами та організаціями»<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/krym/show/rb0032002-94 О восстановлении конституционных основ государственности Республики Крым]</ref>. Ця постанова була скасована Верховною радою України 18 травня 1995 року<ref>[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/92/95-вр Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим]</ref>.

21 квітня 2010 президенти Росії [[Дмитро Медведєв]] та України [[Віктор Янукович]] підписали [[Харківські угоди]] щодо продовження терміну оренди пунктів базування Чорноморського флоту РФ в Криму на 25 років (після 2017 року) з можливістю його продовження ще на 5 років&nbsp;— до 2042—2047 років. 27 квітня 2010 Державна Дума РФ і Верховна Рада України ратифікували угоду. Харківські угоди були розірвані в односторонньомуоднобічному порядку Росією 31 березня 2014&nbsp;р. після підступного захоплення нею АР Крим і Севастополя.

Сепаратистські настрої, зрежисованікеровані з Росії, відновилися у Криму під час [[Євромайдан|акцій протесту в Києві у грудні 2013-лютому 2014]]. На цей час Росія створила у Криму потужну агентурну мережу, готову у будь-який час розпалити обстановку на півострові. Зокрема, 4 лютого 2014 Президія Верховної Ради Криму прийняла рішення розглянути парламентом автономії питання зміни Конституції Криму та просити у Росії гарантій прав для жителів півострова<ref>[http://espreso.tv/new/2014/02/04/krymski_rehionaly_zahovoryly_pro_vidokremlennya_i_prosyat_dopomohy_rosiyi Кримські регіонали заговорили про відокремлення і просять допомоги Росії]</ref>

16 березня 2014&nbsp;р.&nbsp;— в окупованому Криму було проведено незаконний «референдум» про від'єднання від України і 18 березня Крим з ініціативи російського президента В.&nbsp;В.&nbsp;Путіна було [[Анексія Криму Росією (2014)|анексовано Росією]]. Ані облудний «референдум», ані анексія Криму до Росії, в світі не були визнані (за винятком декількох країн, залежних від РосіїРосійської Федерації, наприклад, [[Науру]]). 15 вересня 2015 року Верховна Рада України на пропозицію Уряду встановила, що датою початку тимчасової окупації Криму є 20 лютого 2014 року.<ref name=data/><section end=history/> За будь-яких розкладів, включаючи ймовірне звільнення території від окупантів, за діючоїчинної станом на 2017-й рік української влади, кримським татарам планувалося надання ширшої автономії замість [[Українізація|українізації]] краю<ref>[https://www.radiosvoboda.org/a/28494096.html «Ми усвідомили необхідність створення у Криму національної автономії кримських татар»&nbsp;— Порошенко]</ref>.<section end="history" />Окрім гуманітарних проблем наслідком окупації стали [[Водна криза в Криму під час російської окупації|проблеми нестачі води]].

На честь півострова Крим названіназвано [[Астероїд|малі планети]] [[814 Таврида]] ({{lang-lat|Tauris}}) и [[1140 Крим]] ({{lang-lat|Crimea}}) (перша на честь давньої назви, друга - нинішнього), відкриті астрономом [[Неуймін Григорій Миколайович|Григорієм Неуйміним]] в [[Сімеїзька обсерваторія|Сімеїзькій обсерваторії]] 2 січня 1916 року<ref>{{IAU|814}}</ref> і 30 грудня 1929 року<ref>{{IAU|1140}}</ref> відповідно.