Крим: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 29:
== Назва ==
З античних часів за півостровом закріпилася назва ''[[Таврика]]'' ({{lang-el|Ταυρικῆ}}), яка походить від імені найдавніших племен [[таври|таврів]], що населяли південну частину Криму. Сучасна назва «Крим» стала поширеною тільки після XIII століття, імовірно за назвою міста «Кирим», яке після захоплення Північного Причорномор'я монголами, було резиденцією намісника хана Золотої Орди. Можливо також, що назва «Крим» походить від Перекопського перешийка (слово «Перекоп» — це переклад тюркського слова «qirim», яке означає «рів»). У часи існування [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|генуезьких колоній Криму]] (1266—1475), зважаючи на велике число вірмен, які становили у 1400 році 2/3
Етимологія слова «Кирим» неясна, і існує кілька версій його походження:
Рядок 59:
=== Геологія ===
{{main|Геологія Криму}}
Територія [[Крим]]у розташована в зоні зчленування центральної частини [[Скіфська плита| Скіфської плити]] із зоною [[Альпійська складчастість | Альпійської геосинклінальної складчастої області]] і в її геологічній будові виділяється кілька великих районів. Північна частина півострова Крим розташована в зоні Причорноморської платформної западини ([[Сивасько-Каркинітський прогин]]), на південь від якої знаходиться складчастий фундамент Скіфської плити (Кримсько-Азовська центральна частина плити епігерцинського віку), що
=== Клімат ===
Крим,
* [[Степовий Крим]] (більша частина Криму, північ, захід і центр Криму).
* [[Кримські гори]]
Рядок 68:
[[Файл:Алупкинський парк 13.JPG|thumb|[[Алупкинський парк]]]]
[[Файл:Пальмы на набережной им Ленина в Ялте.jpg|thumb|Пальми на набережній в Ялті]]
Клімат північної частини помірно-континентальний, на південному березі — з рисами схожими на субтропічний. Середня температура січня від {{s|−1… −3 °C}} на півночі степової зони до {{s|+1… −1 °C}} на півдні степової зони, на Південному березі Криму від {{s|+2…+6 °C.}} Середня температура липня і серпня ПБК і східної частині Криму: Керчі і Феодосії {{s|+23…+27 °C.}} Опадів від {{s|300—400 мм}}
Влітку (у другій половині липня) в степовій частині Криму денна температура повітря досягає {{s|+35…+37 °C}} в тіні, вночі до {{s|+23…+25 °C}}. Клімат переважно сухий, переважають сезонні суховії. Чорне море влітку прогрівається до {{s|+27 °С.}} Азовське море прогрівається до {{s|+28 °С}}.
Степова частина Криму лежить у степовій зоні помірного клімату. Ця частина Криму відрізняється тривалим посушливим і дуже жарким літом і м'якою, малосніжною зимою з частими відлигами і дуже мінливою погодою. Для Кримських гір характерний гірський тип клімату з вираженою поясністю за висотою. Літо також дуже спекотне та сухе, зима ж волога і м'яка. Для Південного берега Криму характерний субсередземноморський клімат. Сніговий покрив буває лише тимчасовий, встановлюється в середньому раз
=== Гідрологія ===
Рядок 170:
У VII ст. до н. е. кіммерійців з Північного Причорномор'я вигнали [[скіфи]], а з ІІІ ст. до н. е. центр скіфської держави перемістився з Нижнього Дніпра до Центрального Криму, у Сімферополі розташоване стародавнє городище, відоме як [[Неаполь Скіфський]] — столиця Скіфського царства у Таврії. Також з VII ст. до н. е. на берегах Чорного моря почали з'являтися [[Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я|давньогрецькі колонії]], найбільш відомими з яких у Криму є [[Херсонес]] Таврійський і [[Пантікапей]], який з V ст. до н. е. об'єднав навколо себе інші грецькі поліси на берегах Керченської протоки у [[Боспорське царство]]. З кінця ІІ ст. до н. е. у політичне життя Криму почав втручатися цар [[Понт]]у Мітрідат VI, що завершилося підкоренням Боспору, але слідом за понтійцями прийшли [[Римська імперія|римські]] війська — найбільш відомі залишки римської фортеці [[Харакс]] біля сучасного Ластівчиного гнізда.
[[Файл:Національний заповідник «Херсонес Таврійський» 2.jpg|міні|left|Руїни грецької колонії «[[Херсонес Таврійський]]»]]
Але невдовзі римські легіони під тиском варварів почали залишати прикордонні землі, а Кримом у ІІІ ст. оволоділи племена [[Черняхівська культура|черняхівської культури]] на чолі з [[готи|германцями-готами]], які вигнали з кримських степів [[сармати|сарматські]] племена. У ці часи майже всі приморські античні міста зазнали значних руйнувань. Вже наступного століття територія сучасної України опинилась під владою [[гуни|гунів]] і розбиті ними [[готи]] вимушені були втікати на [[Дунай]] і просити захисту там у своїх колишніх ворогів римлян. Ці і викликані ними переміщення різних племен на захід, в подальшому отримали назву [[Велике переселення народів|Великого переселення народів]].
Після занепаду Римської імперії, [[Херсонес]] з округою і [[Пантікапей]] успадкувала [[Візантійська імперія]]. Після розпаду держави гунів через кримські степи пройшли орди [[авари|аварів]], тюрків (які у 581 р. обложили Херсонес), після чого [[Крим]] на деякий час став західною
У ХІІІ ст. [[Крим]], як і вся [[Південно-Східна Європа]], зазнав татаро-монгольської навали і тут було утворено [[Кримський Юрт]] [[Золота Орда|Золотої Орди]]. Кримські еміри дозволили італійцям заснувати свої торговельні [[Генуезькі колонії у Північному Причорномор'ї|колонії]] на узбережжі, найбільш відомими з яких стали [[Судак (місто)|Судак]] (Сугдея), [[Кафа]], [[Чембало]]. У ці ж часи у передгір'ях Південного Криму сформувалось християнське князівство [[Феодоро]] з центром у фортеці [[Мангуп]]. [[1441]] р. за підтримки [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], прихильника незалежності від Орди Хаджі І Герая було обрано кримським ханом, тож утворилось незалежне [[Кримське ханство]]
[[1475]] р. на півострові висадились османські війська, які оволоділи генуезькими колоніями, а також захопили князівство Феодоро, здобувши після довгої облоги його столицю Мангуп. Через 3 роки [[Кримське ханство]] вимушене було визнати себе васалом [[Османська імперія|Османської імперії]]. Трохи пізніше почали поглиблюватись і кримсько-[[Московія|московські]] відносини: зокрема, [[1480]] р., московський князь [[Іван ІІІ]] звернувся до кримського хана Менглі І Герая з пропозицією здійснити похід на «київські місця», що і було зроблено, а частину здобичі з пограбованого і зруйнованого татарами Києва було направлено до [[Москва|Москви]]. У подальшому кримські набіги на українські або московські землі відбувались неодноразово, захоплення полонених ([[ясир]]а) і пограбування стали важливою частиною економіки ханства поряд з сільським господарством. [[1571]] р. 40-тисячне кримське військо захопило і спалило Москву, цар [[Іван ІV]] «Грізний» втік зі своєї столиці і зобов'язався сплачувати данину Криму (відмінену лише за Петра І). У той же час відомі і морські походи [[Запорожжя|запорозьких козаків]] на [[Крим]], зокрема на чолі з отаманом [[Іван Сірко|Іваном Сірком]].
[[Файл:Stary Krym Monastyr Surb Chacz.jpg|міні|Монастирський комплекс [[Сурб-Хач]], заснований у [[1358]]]]
В роки [[Хмельниччина|Визвольної війни]] України проти [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] кримський хан виступив союзником [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]], татарські кінні загони зіграли визначальну роль у перемогах козацького війська, особливо на першому етапі повстання. Після приєднання України у ХVІІ ст. увага московських правителів звернулась до забезпечення виходів до морів, зокрема і до Чорного, було організовано декілька походів на Крим і проти Османської імперії. Під час [[Прутський похід|Прутського походу]] на чолі з [[Петро І|Петром І]] у 1711 р., коли московське військо було оточене супротивником, на боці турків виступало і 70-тисячне військо кримського хана.
Рядок 206:
=== Крим у складі України ===
[[Файл:Крим, 2013, екскурсія.ogg|міні|Крим, [[Тарханкутський півострів|Тарханкут]], серпень 2013. Екскурсію на катері проводить кримський татарин.]]
До України (тоді — [[УРСР]]) [[Кримська область|Кримську область]] було передано
[[Файл:Het%27man_Sahaidachnyi_ide_na_chornomu_mori_2012-07-17.jpg|міні|ліворуч|Фрегат «Сагайдачний», флагман ВМС України]]
Незважаючи на передачу до складу [[УРСР]], у [[Крим]]у, як і в УРСР в цілому, продовжувалась політика русифікації. Випускники навчальних закладів з російської глибинки направлялися працювати до Криму, а молодих фахівців українців переважно відправляли на роботу в інші області СРСР.
Рядок 215:
{{Вікіджерела|ru:Отчёт о заседании Cовета Безопасности ООН № S/PV.3256|Засідання Радбезу ООН 1993 р. щодо Севастополю}}
Наступна спроба відділення від України була здійснена
[[Файл:Foros in 02.jpg|міні|left|[[Церква Воскресіння Христового (Форос)]], як і більшість церков регіону, належить [[УПЦ МП|УПЦ Московського патріархату]].]]
5 грудня 1994 року — підписано [[Будапештський меморандум]] між Україною, США, Росією та Великою Британією про неядерний статус України. Угода містить пункти, котрі надають гарантії суверенітету та безпеки Україні з боку країн-підписантів.
Рядок 225:
Сепаратистські настрої в Криму спостерігалися і протягом 2000-х років. На імовірність конфлікту в Криму, що вийде за межі регіонального, вказували деякі вчені<ref>Tatiana Buba. [http://www.iar-gwu.org/sites/default/files/articlepdfs/Russo-Ukranian%20Relations.pdf Russo-Ukrainian Relations: Sevastopol and the Black Sea Fleet]. // GWU International Affairs Review, Vol. XIX, No. 1: Spring/Summer 2010. {{ref-en}}</ref><ref name="kiselev">С. Н. Киселёв, Н. В. Киселёва. [http://science.crimea.edu/zapiski/2004/geography/uch_17_3g/kiselyov-9.pdf Геополитические аспекты истории Крыма] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160304081329/http://science.crimea.edu/zapiski/2004/geography/uch_17_3g/kiselyov-9.pdf |date=4 березень 2016 }}. // Учёные записки Таврического национального университета, серия «География» 17 (56). 2004, № 3. С. 74-81.</ref>. Втім після приходу до влади [[Віктор Янукович|Януковича]] українські політологи відзначали послаблення сепаратистського руху<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/24747349.html Кримський сепаратизм: міфи і реальність]</ref>.
21 квітня 2010 президенти Росії [[Дмитро Медведєв]] та України [[Віктор Янукович]] підписали [[Харківські угоди]] щодо продовження терміну оренди пунктів базування Чорноморського флоту РФ в Криму на 25 років (після 2017 року) з можливістю його продовження ще на 5 років — до 2042—2047 років. 27 квітня 2010 Державна Дума РФ і Верховна Рада України ратифікували угоду. Харківські угоди були розірвані в
Сепаратистські настрої,
Загалом у складі [[УРСР]] та її правонаступниці України [[Крим]] станом на [[2014]] рік знаходиться вже 60 років. За оцінками першого Президента України Л. Кравчука лише за роки незалежності з 1991 р. Україна вклала в Крим близько 100 млрд дол. США<ref>https://www.facenews.ua/news/2016/333257/</ref>
Рядок 233:
=== Крим під російською окупацією ===
{{wikisource|ru:Отчёт о заседании Cовета Безопасности ООН № S/PV.7138|Засідання РБ ООН від 15 березня 2014 р. {{ref-ru}}}}
16 березня 2014 р. — в окупованому Криму було проведено незаконний «референдум» про від'єднання від України і 18 березня Крим з ініціативи російського президента В. В. Путіна було [[Анексія Криму Росією (2014)|анексовано Росією]]. Ані облудний «референдум», ані анексія Криму до Росії, в світі не були визнані (за винятком декількох країн, залежних від
== Крим в живопису ==
Рядок 254 ⟶ 252:
== Крим в астроніміці ==
На честь півострова Крим
{{double image|right|Coin of Ukraine Resort a.jpg|150|Coin of Ukraine Resort r.jpg|150|[[200 років курортам Криму (монета)|Ювілейна монета НБУ присвячена початку освоєння курортних багатств Криму]]}}
|