Антонович Володимир Боніфатійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок) |
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 2. #IABot (v2.0beta15) |
||
Рядок 142:
Цікавився Володимир Антонович також [[Історія української культури (значення)|історією культури]] й [[Етнографія|етнографією]], підготував за цими темами кілька ґрунтовних [[Публікація|публікацій]]. Разом з [[Драгоманов Михайло Петрович|Михайлом Драгомановим]] уклав збірку «Исторические песни малорусского народа».
У своїх працях Антонович уникав синтези, документально досліджуючи окремі історичні явища. Лише в своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович дав загальний огляд української історії від часів сформування козаччини. Антонович був видатним українським [[громадський діяч|громадським діячем]]. Належачи до так званих «[[Хлопоманство|хлопоманів]]», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю [http://www.ex.ua/view/10402338 «Моя исповедь»]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} (1862), де подав обґрунтування ідеології «хлопоманів». Польський [[журналіст]] Падалиця назвав Антоновича перевертнем, який зрікся свого стану й клану. В першому числі часопису «[[Основа (журнал)|Основа]] за [[1862]] рік Антонович йому відповів:
{{цитата|''Вам добре відоме, д. Падалице, що перше як відважитися розійтись із [[Шляхта|шляхтою]] і всіма її моральними достатками, я випробував усі шляхи замирення; вам відомо і те, яка була з вашого боку зустріч усіх спроб урезонити «вельможних» до людського поводження з [[Селяни|селянами]], до клопотання про [[Освіта|освіту]] народну на власних його національних основах, до визнання за українське, а не польське того, що є українське, а не польське; адже ж ви були свідком, як подібні міркування викликали спершу посвист та смішки, потім пересердя, глум і [[Ненормативна лексика|лайку]], а нарешті — несправедливі [[Донощик|доноси]] і натяки на [[Коліївщина|Коліївщину]]. Після того, певна річ, залишилося або зректися своєї [[Сумління|совісті]], або покинути наше [[суспільство]]; я вибрав останнє, і покладаю надію, що працею та любов'ю зроблю, що українці коли-небудь визнають мене за сина свого народу через те, що я готовий поділити з ним… Виходить, д. Падалице, ваша правда! Я — перевертень і пишаюсь цим так само, як пишався б в Америці, якби з плантатора перевернувсь на аболіціоніста, чи в [[Італія|Італії]] з папіста став би чесним працьовитим слугою спільної народної справи.''}}.
Рядок 229:
* ''Короткий В. А.'' [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=42998 Антонович Володимир Боніфатійович] // {{ЕСУ|1}}
* ''[[Оглоблин Олександр Петрович|Оглоблин О.]]'' Володимир Антонович та його історична школа // Олександер Оглоблин. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріали. — Нью-Йорк; Київ; Торонто, 1995. — С. 201—218.
* [http://www.irbis-nbuv.gov.ua/e_lib/news/00001116/69/#/4/zoomed Профессоръ В. Б. Антоновичъ. Некрологъ]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }} // [[Киевлянин (газета)|Кіевлянинъ]]. — 1908. — № 69. — 9 марта. — С. 4. {{ref-ru-dor}}
* ''[[Ричка Володимир Михайлович|Ричка В. М.]]'', ''[[Смолій Валерій Андрійович|Смолій В. А.]]'' [http://history.org.ua/LiberUA/journal_1990_9/journal_1990_9.pdf В. Б. Антонович як історик українського козацтва] // [[Український історичний журнал]]. — 1990. — № 9. — С. 109—115.
* ''Синюк С.'', ''Строцень Б.'' Антонович Володимир Боніфатійович // {{ТЕС1}}
| |||