Відкрити головне меню

Зміни

'''''Год выпуска:''''' 2005 '''''Страна:''''' Россия '''''Жанр:''''' Документальный фильм '''''Продолжительность:''''' 20 мин. '''''Режиссер:''''' Дмитрий Кужаров, Александр Шляхтин</ref>
 
У [[1974]] році Цой вступив до середньої художньої школи, де навчався до 1977 року (з 5-го по 8-й клас<ref name="Бурлака"/>). За розповіддю самого Віктора свою першу пісню написав у віці 12 років.<ref name="ташк">[https://www.youtube.com/watch?v=UygEy5lKQIM Інтерв'ю В.Цоя 11 березня 1990 року в Ташкенті]</ref> У школі близько зійшовся з молодим музикантом і автором пісень&nbsp;— Максимом Пашковим. Разом з Максимом, у 8-му класі,<ref name="мередиан"/> вони організовують гурт, який згодом отримає назву «Палата №&nbsp;6». Лідером цієї групи був Пашков. Віктор вчився легко, але до 8-го класу перейшов з трійками&nbsp;— через день ходив у художню школу.<ref name="мередіан">Валентина Васильевна Цой. «Легенда о Викторе Цое».&nbsp;— «Студенческий Мередиан» №&nbsp;2, 1991 г.</ref> Друзі починали з копіювання [[хіт]]ів гурту [[Black Sabbath]], а вже через рік писали власні пісні всупереч загальній моді грати або закордонний [[хард-рок]], або дещо багатозначне в дусі [[Машина времени|«Машини часу»]].<ref name="Бурлака"/> У 8-му класі у Віктора був перший роман з дівчиною із сусідньої школи.<ref name="Ван"/>
 
Після 8-річної школи Віктор Цой вирішив продовжити навчання в художньому [[Училище|училищі]] ім. [[Сєров Валентин Олександрович|В. Сєрова]],<ref name="мередиан" /> де провчився до ІІІ курсу і був відрахований (у віці 15 років) через прогули.<ref name="Ван"/><ref name="TVCenter"/> За іншими даними, Віктора і усіх, хто грав у цьому [[Музичний колектив|ансамблі]], відрахували за «неуспішність» на другому році навчання в училищі.<ref name="мередіан"/> (за неуспішність і прогули<ref name="собеседникД">Додолев Е. Такое КИНО / Еженедельник «Собеседник». №&nbsp;40. Сентябрь 1988 г.</ref>) За іншою інформацією, Віктор був змушений покинути [[Професійно-технічне училище|ПТУ]] через конфлікт з викладачем історії [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПСС]].<ref name="естрадаРу">Эстрада в России. XX век. Энциклопедия.&nbsp;— М.: «Олма-Пресс», 2004.&nbsp;— 862 с. ISBN 5-224-04462-6 (стор.: 724)</ref> Після відрахування Віктор пішов на завод штампувальником і у вечірню школу.<ref name="мередиан"/><ref name="Ван"/><ref name="куропаткина"/>
Наприкінці [[1970-ті|1970-х]]&nbsp;— початку [[1980-ті|1980-х]] почалося близьке спілкування між [[Рибін Олексій Вікторович|Олексієм Рибіним]] з аматорської групи «Пилигримы» і Віктором Цоєм, що грав на [[Бас-гітара|бас-гітарі]] у гурті «Палата №&nbsp;6» (альбом {{lang-ru|«Слонолуние»}}, літо 1980&nbsp;р.). Обидва вони заходили в гості до [[Науменко Михайло Васильович|Майка Науменка]] («[[Зоопарк (гурт)|Зоопарк]]») або до Андрія Панова («Свин»), на квартирі якого проводив [[Репетиція|репетиції]] панк-гурт {{lang-ru|«Автоматические удовлетворители»}}. Там і відбувалися перші [[квартирник]]и Віктора Цоя.
 
У віці 18 років Віктор почав писати пісні, тоді ж разомРазом з групою «Палата №&nbsp;6» заспівав першу і єдину написану ним до того часу пісню&nbsp;— «Мої друзі завжди йдуть по життю маршем, і зупинки тільки біля пивних ларьків». Це була зворушливо-правдива [[пісня]] про безцільне життя міських підлітків.<ref name="Троїцький1"/>
 
Отримавши певну популярність, Віктор Цой і Олексій Рибін у складі «Автоматических удовлетворителей» їздили до [[Москва|Москви]] і грали [[панк-рок]]-[[Метал (музика)|метал]] на квартирниках [[Троїцький Артемій Ківович|Артемія Троїцького]]. Перший публічний виступ гурту відбувся 23 березня [[1980]] (21 березня 1981 року<ref name="Бурлака"/>) в ленінградському [[кафе]] «Бриг» на вулиці Чайковського, 17 (за іншою інформацією — в кафе «Трюм»<ref name="Бурлака"/> на [[Крестовський острів|Крестовському острові]]) на святкуванні [[День народження|дня народження]] [[Тропілло Андрій Володимирович|Андрія Тропілло]]. 21 березня «Автоматические удовлетворители» в ресторані «Трюм» не виступали, оскільки, як згадує Євген Титов, Тропілло запізнився на свій день народження, і через своє вимушене запізнення, щоб не пропустити все найцікавіше, вирішив все повторити і тому наступного дня — 22 березня, орендував зал ресторану «Бриг».<ref name="калг"/> На бас-гітарі в «Автоматических удовлетворителях» цього разу грав юний Віктор Цой.
20 434

редагування