Цой Віктор Робертович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 629:
У 2011 році Олександр Цой продав права на пісню «Далі діяти будемо ми!» за 1 млн американських доларів<ref name="банки">[http://www.banki.ru/news/bankpress/?id=2856235 Тиньков заплатил за песню Цоя 1 млн долларов] Илья ЗИНЕНКО, Дмитрий КОПТЕВ 04.04.2011 17:02</ref> російському банку (пісня стала його [[гімн|гімном]]).<ref name="meduza.io"/> За словами банкіра, права на хіт групи «Кино» він придбав у сина Віктора Цоя Олександра на початку березня, а переговорами від імені бізнесмена займалася фірма Moroz Records.<ref name="банки"/> З 2011 до 2017 року спадщиною Віктора Цоя могли розпоряджатися і представники компанії «Музичне право», яким Олександр дав таке право.<ref name="meduza.io"/> Будучи лише посередниками між спадкоємцями і користувачами, компанія називала себе єдиним правовласником усієї творчості Віктора Цоя, відомості про отриманий дохід спадкоємцям не надавала, ініціювала позови з користувачами без підстав і згоди Олександра, забороняла використовувати композиції навіть синові Віктора Цоя.<ref name="кправда"/> Олександр подав до суду, і рішенням Басманного суду від 07 червня 2017 р. договір з компанією «Музичне право» був визнаний недійсним.<ref name="кправда"/> Виняткові права на творчу спадщину Віктора Цоя належать синові Олександру Цою в 3/4 частки і батькові музиканта Роберту Максимовичу - 1/4 частки, — тепер тільки Олександр вправі укладати договори на використання музичної спадщини батька.<ref name="кправда">[https://www.ugra.kp.ru/daily/26694/3718396/ Авторские права на песни Виктора Цоя: кому сейчас принадлежит музыкальное наследие]. ЮЛИЯ ХОЖАТЕЛЕВА 21.06.17</ref>
* Журнал {{lang-ru|«„Элементы“ Евразийское обозрение»}}, який почав видаватися [[Дугін Олександр Гелійович|Олександром Дугіним]] з червня 1992 року в основному публікує статті про так зване «[[євразійство]]». У властивій цій ідеології манері інтерпретації подій («Віктор Цой — євразієць»; «ні атлантизму!»; «вірність арійському Сонцю» (про альбом «Зірка на ім'я Сонце») та ін.), у статті від 1992 року інформацію про Віктора Цоя журнал подавав таким чином: «в час, коли суспільство переганяли з пастки комунізму в пастку демократії»,<ref name="Элементы" /> Цой, при всій його популярності, був все ж підкреслено «відірваний» від конкретної реальності, й тому міг бути більш-менш адекватно сприйнятий лише молоддю, а ось популярність Талькова — явище іншого роду: вона вийшла за межі молодіжного середовища.<ref name="Элементы" /> Цьому допомогли більш конкретні тексти його пісень — творчість Талькова, на відміну від Цоя, пронизана політичною тематикою,<ref name="Элементы" /> а не лише соціальним протестом і закликами до внутрішнього оновлення. Через це потенціал Цоя був все ж ще занадто вузьким і недостатнім, тобто «''пробудження в "колективному несвідомому" героїчного початку виявилося неможливим без певного дозрівання (інтелектуального і духовного) самих носіїв цього "[[Колективне несвідоме|колективного несвідомого]]". Існувала необхідність поглиблення саме в російську, православну символіку, образи якої були повинні проявлені не тільки побічно (як у Цоя), але і прямо, через вираження самого національно-духовного середовища. У цьому й полягала місія Талькова''».<ref name="Элементы">Цой и Тальков: свидетели Конца / Журнал «Элементы» Евразийское обозрение. Главный редактор Александр ДУГИН. Редакционный комитет: Виктор АЛКСНИС, Драгош КАЛАИЧ (Сербия), Клаудио МУТТИ (Италия), Александр ПРОХАНОВ Робер СТОЙКЕРС (Бельгия) — АССОЦИАЦИЯ «ВРЕМЯ». Международный Геополитический Комитет «Арктогея», № 3 1993</ref>▼
: Коли в газеті «День» [[Кургінян Сергій Ервандович|Сергій Кургінян]] нарікав, що «''в деякі мерзенні заходи нинішньої влади побічно втягується ім'я дуже талановитого, дуже глибокого і дуже потрібного країні поета і композитора Віктора Цоя''», то журнал це пояснював тим, що Цоя і Талькова починають розуміти і «батьки» опозиції, знаючи, що Відповідь («Темряві» за сюжетами текстів Цоя) без своїх дітей їм не здійснити.<ref name="Элементы" />▼
* Дехто Зуфар Кадиков займається тим самим, що і Олександр Дугін, лише свій підхід до тлумачення текстів Цоя засновує на системному вкладенні в це біблійних даних та пророцтв.<ref>По следам пророка света.Зуфар Кадиков / Расшифровка песен Виктора Цоя Издательство: «Фолио-Пресс» 1999 г. ISBN 5-7627-0123-9 </ref>▼
* У липні 2011 р. в Білорусі заборонили радіостанціям ставити в ефір пісню Віктора Цоя «Змін!» ({{lang-ru|Перемен!}}).<ref>Сибирское агентство новостей, [http://fed.sibnovosti.ru/culture/156131-v-belorussii-zapretili-pesni-viktora-tsoya-i-lyapisa-trubetskogo В Белоруссии запретили песни Виктора Цоя и «Ляписа Трубецкого»] (20.07.2011) {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.golos-ameriki.ru/content/it-ont-victor-tsoi-2011-08-15-127753788/242109.html Белорусское ТВ против Виктора Цоя] 15.08.2011 www.golos-ameriki.ru</ref>▼
* У квітні 2014 депутат Держдуми Росії Євгеній Фьодоров оголосив Віктора Цоя агентом [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], а окремі пісні — частиною плану руйнування СРСР.<ref>ТСН, [http://tsn.ua/video/video-novini/viktora-coya-v-rosiyi-vzhe-ogolosili-agentom-cru.html Віктора Цоя в Росії вже оголосили агентом ЦРУ]</ref>▼
== Пам'ять ==
Рядок 693 ⟶ 682:
{{Цитата|''<tt>Різні дрібні видавництва формують у читача певний погляд на життя і творчість Віктора і, як правило, погляд помилковий. Безладно зібрані газетні [[Стаття|статті]], перші, які потрапили до невдалого укладача чергової збірки і випущені окремим виданням, ніколи не проллють світло на те, ким був насправді Цой і що він насправді робив. На жаль, більшість цих статей написали люди некомпетентні, і які не володіють питанням. Звідси й поширена серед людей думка, що творчість Віктора — це, нібито, мистецтво тинейджерське, підліткове і розраховане саме на цю категорію слухачів. Ми можемо, не проводячи прямих паралелей у технічних питаннях, а говорячи про суть, сказати, що пісні Віктора такі ж підліткові, як пісні «[[Бітлз]]» чи [[роман]]и [[Булгаков Михайло Опанасович|Булгакова]]. Якщо це подобається підліткам, то зовсім не очевидно, що іншим віковим категоріям це буде нудно і нецікаво.</tt>|25|Маріанна Цой і О. Рибін у своїй авторській книзі «Віктор Цой»<ref name="Маріанна"/>}}
===Політика навколо пам'яті====
▲* Журнал {{lang-ru|«„Элементы“ Евразийское обозрение»}}, який почав видаватися [[Дугін Олександр Гелійович|Олександром Дугіним]] з червня 1992 року в основному публікує статті про так зване «[[євразійство]]». У властивій цій ідеології манері інтерпретації подій («Віктор Цой — євразієць»; «ні атлантизму!»; «вірність арійському Сонцю» (про альбом «Зірка на ім'я Сонце») та ін.), у статті від 1992 року інформацію про Віктора Цоя журнал подавав таким чином: «в час, коли суспільство переганяли з пастки комунізму в пастку демократії»,<ref name="Элементы" /> Цой, при всій його популярності, був все ж підкреслено «відірваний» від конкретної реальності, й тому міг бути більш-менш адекватно сприйнятий лише молоддю, а ось популярність Талькова — явище іншого роду: вона вийшла за межі молодіжного середовища.<ref name="Элементы" /> Цьому допомогли більш конкретні тексти його пісень — творчість Талькова, на відміну від Цоя, пронизана політичною тематикою,<ref name="Элементы" /> а не лише соціальним протестом і закликами до внутрішнього оновлення. Через це потенціал Цоя був все ж ще занадто вузьким і недостатнім, тобто «''пробудження в "колективному несвідомому" героїчного початку виявилося неможливим без певного дозрівання (інтелектуального і духовного) самих носіїв цього "[[Колективне несвідоме|колективного несвідомого]]". Існувала необхідність поглиблення саме в російську, православну символіку, образи якої були повинні проявлені не тільки побічно (як у Цоя), але і прямо, через вираження самого національно-духовного середовища. У цьому й полягала місія Талькова''».<ref name="Элементы">Цой и Тальков: свидетели Конца / Журнал «Элементы» Евразийское обозрение. Главный редактор Александр ДУГИН. Редакционный комитет: Виктор АЛКСНИС, Драгош КАЛАИЧ (Сербия), Клаудио МУТТИ (Италия), Александр ПРОХАНОВ Робер СТОЙКЕРС (Бельгия) — АССОЦИАЦИЯ «ВРЕМЯ». Международный Геополитический Комитет «Арктогея», № 3 1993</ref>
▲: Коли в газеті «День» [[Кургінян Сергій Ервандович|Сергій Кургінян]] нарікав, що «''в деякі мерзенні заходи нинішньої влади побічно втягується ім'я дуже талановитого, дуже глибокого і дуже потрібного країні поета і композитора Віктора Цоя''», то журнал це пояснював тим, що Цоя і Талькова починають розуміти і «батьки» опозиції, знаючи, що Відповідь («Темряві» за сюжетами текстів Цоя) без своїх дітей їм не здійснити.<ref name="Элементы" />
▲* Дехто Зуфар Кадиков займається тим самим, що і Олександр Дугін, лише свій підхід до тлумачення текстів Цоя засновує на системному вкладенні в це біблійних даних та [[Пророцтво|пророцтв]].<ref>По следам пророка света.Зуфар Кадиков / Расшифровка песен Виктора Цоя Издательство: «Фолио-Пресс» 1999 г. ISBN 5-7627-0123-9 </ref>
▲* У липні 2011 р. в Білорусі заборонили радіостанціям ставити в ефір пісню Віктора Цоя «Змін!» ({{lang-ru|Перемен!}}).<ref>Сибирское агентство новостей, [http://fed.sibnovosti.ru/culture/156131-v-belorussii-zapretili-pesni-viktora-tsoya-i-lyapisa-trubetskogo В Белоруссии запретили песни Виктора Цоя и «Ляписа Трубецкого»] (20.07.2011) {{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.golos-ameriki.ru/content/it-ont-victor-tsoi-2011-08-15-127753788/242109.html Белорусское ТВ против Виктора Цоя] 15.08.2011 www.golos-ameriki.ru</ref>
▲* У квітні 2014 депутат Держдуми Росії Євгеній Фьодоров оголосив Віктора Цоя агентом [[Центральне розвідувальне управління|ЦРУ]], а окремі пісні — частиною плану руйнування СРСР.<ref>ТСН, [http://tsn.ua/video/video-novini/viktora-coya-v-rosiyi-vzhe-ogolosili-agentom-cru.html Віктора Цоя в Росії вже оголосили агентом ЦРУ]</ref>
=== «Стіна Цоя» ===
| |||