Вікіпедія

Глина: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
оформлення
Рядок 1:
{{Картка:Гірська порода
| Назва = Глина
| Альтернативна назва =
| Група = <!--Одне слово: Осадова або Магматична або Метаморфічна -->
| Зображення породи =
| Підпис зображення =
Рядок 20:
[[Файл:Luvos Heilerde.jpg|thumb|right|200px|Глина у подрібненому вигляді.]]
 
'''Гли́на'''&nbsp; ({{lang-en|clay}}, {{lang-de|Töne m pl}})— [[Пластичність|пластична]] [[осадова гірська порода|осадова]] [[гірська порода]], що складається в основному з [[глинисті мінерали|глинистих мінералів]] ([[каолініт]], [[гідрослюди]] тощо). Тип глини виділяють за переважанням в ній того чи іншого глинистого мінералу.
Глини становлять близько 50 &nbsp;% всіх осадових гірських порід земної кори.
 
Глини &nbsp;— землисті незцементовані гірські породи, утворені частинками розміром менше 0,01 &nbsp;мм переважно глинистих, а також інших [[мінерал]]ів, що здатні з водою утворювати пластичну [[тісто]]подібну масу, яка при висиханні зберігає надану форму, а після випалювання набирає [[твердість]] каменю і [[міцність]].
 
== Види ==
Рядок 35:
'''Містить''' багато [[силікати|силікатів]] [[алюміній|алюмінію]] і [[Манган (елемент)|марганцю]] з [[залізо]]м, [[калій|калієм]], [[натрій|натрієм]] і органічними речовинами.
 
Містить понад 50 &nbsp;% часточок розміру менше 0,01&nbsp;мм (у тому числі 25 &nbsp;%&nbsp;— менше 0,001&nbsp;мм). Комплекс глинистих мінералів: [[каолініт]], [[монтморилоніт]] та [[гідрослюда]]. При збільшенні кількості грубоуламкового матеріалу глини переходять в [[алеврити]] та [[піски]]. Головні хімічні компоненти глини: [[кварц|SiO<sub>2</sub>]] (30—70 &nbsp;%), Al<sub>2</sub>О<sub>3</sub> (10—40 &nbsp;%), Н<sub>2</sub>O (5—10 &nbsp;%), крім того присутні Fe<sub>2</sub>O<sub>3</sub> (FeO), TiO<sub>2</sub>, CaO, MgO, К<sub>2</sub>O, Na<sub>2</sub>O, CO<sub>2</sub> та інші.
Глини становлять бл. 50&nbsp;% всіх осадових [[гірська порода|гірських порід]] [[земна кора|земної кори]].
 
== Фізичні властивості глин ==
Рядок 71:
За промивністю руди поділяють на 4 категорії, які характеризуються числом пластичності:
* легкопромивні Р < 3.
* середньопромивні Р = 3 -&nbsp;— 15.
* важкопромивні Р = 15 -&nbsp;— 20.
* сильно важкопромивні Р > 20.
===Гранулометричний склад, фізико-механічні властивості глин===▼
Гранулометричний склад глин залежить від літологічного складу порід і ступеня їх руйнування. Більш м’які породи (вапняки, пісковики, сланці) містять більше тонкого глинистого матеріалу, ніж тверді. Найбільш важкі для збагачення стародавні розсипи, що характеризуються значним вмістом тонких глинистих мінералів. Глинисті мінерали утворилися в процесі вивітрювання корінних порід. Вони мають складний хімічний склад, відповідно з яким класифікуються на групи: каолініту, галуазиту гідрослюди і монтморилоніту. Мінерали цих груп відрізняються за пластичними властивостями, а також за здатністю зв’язуватись з водою з утворюванням агрегатів. Більшою мірою «глинисті» властивості (пластичність, липкість та ін.) проявляються у порід групи монтморилоніту, в меншою – у порід групи каолініту, що пояснюється будовою кристалічної ґратки мінералів. Однак пластичні властивості глин визначаються не тільки ступенем дисперсності частинок, але й їх пластинчастою формою.▼
 
▲=== Гранулометричний склад, фізико-механічні властивості глин ===
До фізико-механічних властивостей глин відносять: густину, пластичність, пористість, розмокання, набухання, водопроникність, природну вологість, структурну в’язкість, опір зсуву.▼
▲Гранулометричний склад глин залежить від літологічного складу порід і ступеня їх руйнування. Більш м’якім'які породи (вапняки, пісковики, сланці) містять більше тонкого глинистого матеріалу, ніж тверді. Найбільш важкі для збагачення стародавні розсипи, що характеризуються значним вмістом тонких глинистих мінералів. Глинисті мінерали утворилися в процесі вивітрювання корінних порід. Вони мають складний хімічний склад, відповідно з яким класифікуються на групи: каолініту, галуазиту гідрослюди і монтморилоніту. Мінерали цих груп відрізняються за пластичними властивостями, а також за здатністю зв’язуватисьзв'язуватись з водою з утворюванням агрегатів. Більшою мірою «глинисті» властивості (пластичність, липкість та ін.) проявляються у порід групи монтморилоніту, в меншою –&nbsp;— у порід групи каолініту, що пояснюється будовою кристалічної ґратки мінералів. Однак пластичні властивості глин визначаються не тільки ступенем дисперсності частинок, але й їх пластинчастою формою.
 
▲До фізико-механічних властивостей глин відносять: густину, пластичність, пористість, розмокання, набухання, водопроникність, природну вологість, структурну в’язкістьв'язкість, опір зсуву.
*Міцність глинистого матеріалу залежить від його вологості: при збільшенні вологості міцність спочатку збільшується до максимуму, а потім зменшується. ▼
 
* Пластичністю називають властивість матеріалу при постійному об’ємі змінювати форму і зберігати її без розриву суцільності. Пластичність характеризується числом пластичності, що визначається як різниця між вологовмістом глини при верхній і нижній межі пластичності. За числом пластичності глинисті породи характеризуються таким чином: супіски – до 7, суглинки – 7–17, глини – понад 17. Чим більше число пластичності, тим важче матеріал дезінтегрується. ▼
▲* Міцність глинистого матеріалу залежить від його вологості: при збільшенні вологості міцність спочатку збільшується до максимуму, а потім зменшується.
* Граничне насичення глини водою визначається як максимальна молекулярна вологоємність. Вона знаходиться у тісній кореляційній залежності від інших властивостей глин і тому може бути прийнята одним з показників властивостей глин. Для супісків максимальна молекулярна вологоємність складає 9–13 %, для суглинків і глин – 25–35 %. ▼
▲* Пластичністю називають властивість матеріалу при постійному об’єміоб'ємі змінювати форму і зберігати її без розриву суцільності. Пластичність характеризується числом пластичності, що визначається як різниця між вологовмістом глини при верхній і нижній межі пластичності. За числом пластичності глинисті породи характеризуються таким чином: супіски –&nbsp;— до 7, суглинки –&nbsp;— 7–17, глини –&nbsp;— понад 17. Чим більше число пластичності, тим важче матеріал дезінтегрується.
* Розмокання – здатність глин при всмоктуванні води втрачати зв’язність частинок і руйнуватися. Основний показник, що характеризує цю властивість – швидкість розмокання глини, яка залежить від вмісту в ній глинистих частинок і їх мінерального складу.▼
▲* Граничне насичення глини водою визначається як максимальна молекулярна вологоємність. Вона знаходиться у тісній кореляційній залежності від інших властивостей глин і тому може бути прийнята одним з показників властивостей глин. Для супісків максимальна молекулярна вологоємність складає 9–13 &nbsp;%, для суглинків і глин –&nbsp;— 25–35 &nbsp;%.
Порівняння природної вологості глини з вологістю, що відповідає межам її пластичності, дозволяє з деякою точністю оцінювати стан глини і її можливості руйнування при промивці. ▼
▲* Розмокання –&nbsp;— здатність глин при всмоктуванні води втрачати зв’язністьзв'язність частинок і руйнуватися. Основний показник, що характеризує цю властивість –&nbsp;— швидкість розмокання глини, яка залежить від вмісту в ній глинистих частинок і їх мінерального складу.
*Липкість – одна з властивостей глин, що тісно зв’язана з пластичністю. Під липкістю розуміють здатність достатньо в’язкої рідини прилипати до твердої поверхні. Прилипання обумовлюється різними причинами: в одних випадках – в’язкістю проміжного прошарку між твердими тілами; в інших – дією молекулярних і електростатичних сил; в третіх – явищами зростання або зварювання. Липкість проявляється тільки при достатній вологості глини, вона обумовлюється наявністю колоїдного прошарку між твердою поверхнею і поверхнями глинистих матеріалів. ▼
▲Порівняння природної вологості глини з вологістю, що відповідає межам її пластичності, дозволяє з деякою точністю оцінювати стан глини і її можливості руйнування при промивці.
▲*Липкість –Липкість&nbsp;— одна з властивостей глин, що тісно зв’язаназв'язана з пластичністю. Під липкістю розуміють здатність достатньо в’язкоїв'язкої рідини прилипати до твердої поверхні. Прилипання обумовлюється різними причинами: в одних випадках&nbsp;— – в’язкістюв'язкістю проміжного прошарку між твердими тілами; в інших –&nbsp;— дією молекулярних і електростатичних сил; в третіх –&nbsp;— явищами зростання або зварювання. Липкість проявляється тільки при достатній вологості глини, вона обумовлюється наявністю колоїдного прошарку між твердою поверхнею і поверхнями глинистих матеріалів.
* Набухання глин. До найбільш характерних властивостей глин належить їх здатність до набухання у водному середовищі. Набухання пояснюється наявністю подвійного електричного шару (ПЕШ) на поверхні частинок, що занурені у воду. При достатньо близькій відстані поверхонь, що мають однаковий за знаком і будовою подвійний шар йонів, периферійні частинки обох йонних шарів взаємно перекриваються. Внаслідок того, що вони мають один знак, виникають сили взаємного електричного відштовхування, які розсовують частинки. Таким чином, чим більша поверхнева енергія частинок, тим більше набухання глин.
 
Рядок 106 ⟶ 107:
Глина є одним з найстаріших будівельних матеріалів на Землі, поряд з каменем та [[дерево]]м. Глина використовується для створення [[саман]]у, [[Коб (матеріал)|кобу]], [[кордвуд]]у, утрамбованих глиняних структур і будівельних елементів, [[глинобит]]у, [[Мазанка|мазанки]].
 
== [[Використання та видобування глин в доісторичний період]] ==
 
Початок використання глини сягає глибокої давнини. Первісна людина не могла не звернути увагу на здатність вологого глинистого ґрунту сприймати й утримувати відбитки слідів та різних важких предметів. Це дозволило перейти до виготовлення з пластичного глинистого матеріалу різноманітних речей, спершу –&nbsp;— ляльок і культових фігурок, пізніше –&nbsp;— посудин, необхідних для зберігання рідини й готування їжі. Фрагменти (черепки) глиняного посуду є найчастішими знахідками під час розкопок археологічних пам’ятокпам'яток епохи неоліту (починаючи з VII тис. до Р. Х.).
 
== Розповсюдження в Україні ==
В Україні найцінніші в господарському відношенні глини є в межах Українського щита (Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська та Хмельницька область) та у Північно-Західному Донбасі. Родовища бентонітових глин експлуатують у Черкаській та Закарпатській областях. Полімінеральні глинисті породи поширені у осадових відкладах всієї України –&nbsp;— їх використовують численні цегельні та цементні заводи.
 
== Окремі родовища ==
Рядок 121 ⟶ 122:
 
== Цікаві факти ==
* вважається, що християнський [[Бог]] виліпив першу людину з глини.<ref name="Скуратівський"/>. А оскільки глина -&nbsp;— це основна складова землі, це можна зрозуміти як іносказання того, що земля годує все живе і завдяки ній на планеті є життя{{джерело?}}.
* богиня [[Нюйва]] ліпила китайців з жовтої глини{{джерело?}}.
* рідка (сильно розмочена) глина використовується гончарями для зліплювання глиняних деталей{{джерело?}}
* чим жирніша глина, тим гірше вона розмочується{{джерело?}}.
 
== Примітки ==
{{примітки}}
<references/>
 
== Див. також ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Глина