Відмінності між версіями «Ігнатій Цетнер»

249 байтів додано ,  9 місяців тому
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
(замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15))
З дружиною Людвікою з Потоцьких (донька [[київські воєводи|київського воєводи]] [[Потоцький Станіслав|Станіслава]]<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html Potoccy (02)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305012003/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy02.html |date=5 березень 2016 }} {{ref-pl}}</ref>) «не міг дати ради», давав їй право вести самостійну політику (опікувала бунтарів, підтримувала Весселя, Мнішеха проти біскупа Красіньского). Опортуніст, підтримував Чарторийських під час безкоролів'я, підписав їх лист до Відня та Версалю (квітень 1764&nbsp;р.), голосував за С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, на коронаційному сеймі вніс пропозицію про надання титулу князя для Понятовських. Підписався під [[Радомська кофедерація|Радомською кофедерацією]] (23 червня 1767&nbsp;р.), після вибуху [[Барська конфедерація|Барської конфедерації]] виїхав за угорський кордон. У 1770—1771&nbsp;р. був у Ґданьську. З кінця 1772&nbsp;р. [[цісар]]ський підданий, з 1775&nbsp;р. цісарсько-королівський таємний радник, з 20 березня 1783&nbsp;р. граф і член стану [[магнат]]ів. У 1783&nbsp;р.&nbsp;— маршалок великий коронний [[Королівство Галичини і Володимирії|Галичини і Володимирії]]. Для того, щоб втриматись в статусі магната, разом з давніми приятелями (Єжи Оссоліньским, Потоцькими) видав посвідчення [[геральдика|геральдичні]], уклав транзакцію соляну з [[Йосиф ІІ|Йозефом ІІ]]. Мав [[Рошнів]]ське староство на Київщині, чимало [[борг]]ів. Задля їх сплати дозволив вирізати ліси «Поточчизни», погодився бути слугою слуг для короля С.&nbsp;А.&nbsp;Понятовського, отримав дозвіл на «цесію» [[Белзьке воєводство|Белзького воєводства]]. Вітав конституцію 3 травня 1791&nbsp;р.
 
Мав доньку Анну (1764&nbsp;р.)&nbsp;— добре виховану, багату, 4 рази виходила заміж. Чоловіки: Юзеф Сангушко, Казимир Нестор Сапіга, [[Каєтан Потоцький (староста)|Каєтан Потоцький]]&nbsp;— староста [[димер]]ський,<ref>[{{Cite web |url=http://ank.gov.pl/sites/default/files/files/ot%20korespondencja%20ze%20zbio.pdf |title=AKPot 3228 167—170 Potocki Kajetan, starosta dymirski [&#91;Kossakowska Katarzyna z Potockich]&#93; ''Czerniatyń'' 1793.09.07] |accessdate=2 червень 2016 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160603214257/http://ank.gov.pl/sites/default/files/files/ot%20korespondencja%20ze%20zbio.pdf |archivedate=3 червень 2016 |deadurl=yes }}</ref> [[ужендув]]ський, Кароль Лотарінзький д'Ельбеф і Ламбеск.
 
Засновник парку «[[Цетнерівка]]» у [[Львів|Львові]]<ref>''Крип'якевич І.'' Історичні проходи по Львові.&nbsp;— Львів&nbsp;: Каменяр, 1991.&nbsp;— С. 97.&nbsp;— ISBN 5-7745-0316-X.</ref>. [[Дідич]] [[Надвірна|Надвірної]], разом з дружиною Людвікою надавали кошти для виготовлення обрядових предметів місцевого Костелу Успіння.<ref>''Petrus J.'' Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa.&nbsp;— Kraków&nbsp;: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996.&nbsp;— T. 4.&nbsp;— 402 il.&nbsp;— S. 112, 115.&nbsp;— (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I).&nbsp;— ISBN 83-85739-34-3. {{ref-pl}}</ref> Маєтність у Надвірній у 1786—1787 роках продав.<ref>Там само.&nbsp;— S. 95.</ref>
365 611

редагувань