Іоанн II Комнін: відмінності між версіями

Початок його правління дещо затьмарений інтригами його сестри — [[Анна Комніна|Анни Комніни]], яка хотіла трона для свого чоловіка. Іоанн відносно легко викриває ці інтриги та роздає нагороди вірним соратникам.

Іоанн II Комнін веде активну експансіоністську політику, старається відновити імперію територіально, якою вона була до поразки під Манцикертом у 1071 році. Відвоював у турків ув 1133–1135 роках частину візантійських територій, завойованих ними раніше (ними були захоплені Лаодіка і Созополь). У 1142 Іоанн Комнін мав намір знову йти війною на [[Антіохія|Антіохію]] з метою отримання реального контролю над [[Антіохійське князівство|антіохійським князівством]], але смерть не дозволила йому реалізувати цей план). Одержав ряд перемог над [[печеніги|печенігами]] (1122), [[серби|сербами]] (близько 1124) і угорцями (1129), що забезпечило йому мир у європейськієвропейській частині імперії. Його спроби підкорити під вплив Візантії — [[Кілікія|Кілікію]] (1137), [[Держави хрестоносців]] (також у 1137 році) сильно покращили відношення до Візантії як імперії.

У конфлікті з [[Венеціанська республіка|Венецією]] Іоанн II програв через слабістьслабкість візантійського флоту. У 1122 року у відповідь на позбавлення венеціанських торговців низки привілеїв, венеціанський флот почав військові дії проти острівних і прибережних територій Візантії. У 1126 Іоанн Комнін був змушений відновити ці торговельні привілеї венеціанців. Це також було однією з причин проведеної при Івані Комніні реформи флоту.