По закінченні королівського військового коледжу служив в армії в метрополії і колоніях. У період [[Перша світова війна|Першої світової війни]] не поїхав у [[Бельгія|Бельгію]] на фронт і командував своїм корпусом з [[Лісабон]]а. З [[15 листопада]] по [[18 грудня]] [[1923]] року обіймав посаду військового міністра. [[28 травня]] [[1926]] року разом з генералом [[Мануел Гомеш да Кошта|Мануелом Гомешем да Коштою]] здійснив державний переворот і створив «диктатуру без [[диктатор]]а» — тріумвірат генералів разом із [[Жозе Мендеш КабесадешКабесадаш|Жозе Мендешем КабесадешемКабесадешам]] і [[Мануел Гомеш да Кошта|Мануелом Гомешем да Коштою]]. [[3 червня]] став міністром закордонних справ до [[6 липня]], після чого відсторонив Гомеша да Кошту і [[9 липня]] [[1926]] року зайняв посади [[прем'єр-міністр]]а і військового міністра, а вже [[16 листопада]] був проголошений президентом Республіки і почав перетворювати [[Португалія|Португалію]] в авторитарну державу. В [[1927]] році призначив міністром фінансів країни з надзвичайними повноваженнями [[Антоніу де Олівейра Салазар|Антоніу Салазара]], який швидко навів порядок у запущеній економіці країни. У [[1928]] році переобраний президентом, [[18 квітня]] залишив пост прем'єр-міністра Португалії на користь [[Жозе Вісенте де Фрейташ]]а, а в [[1932]] році призначив на цю посаду Салазара, який, проголосивши в [[1933]] році режим [[Нова держава (Португалія)|Нової держави]], формально зробив Кармону президентом. Тим не менше, практично всі владні повноваження перейшли до Салазара, а Кармона став відігравати церемоніальну роль. Переобирався на посаду президента у [[1935]], [[1942]] і [[1949]] роках на загальних виборах.
В [[1947]] році отримав військове звання [[маршал]]а. Помер у [[1951]] році, перебуваючи на посаді президента. Похований на цвинтарі «Ажуда» у західній частині [[Лісабон]]а. Після смерті Ошкара Кармони повноваження президента перейшли до Салазара, до обрання на цю посаду [[Франсішку Кравейру Лопеш]]а.
