Пономарів Олександр Данилович: відмінності між версіями

| нагороди = {{ряд2|{!}}{Орден style="background:За transparent"заслуги III ступеня (Україна)}}}}

Є прихильником пристосування імен та прізвищ іноземців до фонетики української мови. Зокрема, оскільки росіяни, на його думку, ніколи не назвуть Довженка, як українці, тому й українці мають Пушкіна називати не Алєксандром, а Олександром<ref>''Штифурко Т.'' «Володимир» чи «Владімір» Путін? // [[Експрес (газета)|Експрес]].&nbsp; — 2016.&nbsp; — №&nbsp; 41 (8700) (2—9 черв.).&nbsp; — С. 2.</ref>.

* «Сучасна українська мова» (1997, 4-те вид.&nbsp; — 2008, співавтор і редактор).

* «Стилістика сучасної української мови» (1992, 3-тє вид.&nbsp; — 2000).

* «[[Культура слова: Мовностилістичні поради]]» (1999, 2-ге вид.&nbsp; — 2001, 3-тє вид.&nbsp; — 2008, 4-тє вид.&nbsp; — 2011).

* «Українське слово для всіх і для кожного» (2013, 2-ге вид.&nbsp; — 2017).

* Про лексичні й фразеологічні паралелізми в новогрецькій та українській мовах // Дослідження з лексикології та лексикографії.&nbsp; — К., 1965.&nbsp; — С. 236—245.

* Специфічна українська лексика грецького походження // Мовознавство.&nbsp; — 1973.&nbsp; — №&nbsp; 5.

* Норми літературної мови в засобах масової інформації // Особливості мови і стилю ЗМІ.&nbsp; — К.: Вид-во при КДУ «Вища школа», 1983.&nbsp; — С. 50–52.

* Слово переконує // Культура слова.&nbsp; — 1988.&nbsp; — Вип. 35.&nbsp; — С. 21—25.

* Рідна мова і національне відродження Донеччини // Київська старовина.&nbsp; — 1994.&nbsp; — №&nbsp; 3.&nbsp; — С. 92—94.

* Державність і мова // Віче.&nbsp; — 1994.&nbsp; — №&nbsp; 10.&nbsp; — С. 76—80.

* Шевченкове слово // Київська старовина.&nbsp; — 1994.&nbsp; — №&nbsp; 5.&nbsp; — С. 100—102.

* Незалежна держава й державна мова // Пам'ять століть.&nbsp; — 1997.&nbsp; — №&nbsp; 2.

* Невмотивовані розбіжності українського правопису // Сучасність.&nbsp; — 1998.&nbsp; — №&nbsp; 4.&nbsp; — С. 126—128.

* Плекати мову&nbsp; — це ще й дотримуватися її норм // Урок української.&nbsp; — 2000.&nbsp; — №&nbsp; 3.&nbsp; — С.&nbsp; 14—16.

* Мова передусім: Позамовні чинники протидії утвердженню української мови як державної // Дніпро.&nbsp; — 2002.&nbsp; — №&nbsp; 5–6.&nbsp; — С.&nbsp; 82—84.

* Повернення до національних засад в українській термінології // Вісник Національного університету «Львівська політехніка».&nbsp; — №&nbsp; 453.&nbsp; — 2002.&nbsp; — С. 14—16.

* Словникарська нива Бориса Грінченка // Бахмутський шлях.&nbsp; — 2003.&nbsp; — №&nbsp; 3—4.

* Націєтворча роль українського слова // Публіцистика незалежної України: Хрестоматія.&nbsp; — К., 2009.

* Звертання в поетичній творчості Івана Франка // Іван Франко: дух, наука, думка, воля: Матеріали Міжнар. наук. конґресу, присвяченого 150-річчю від дня народження І. Франка (Львів, 2006&nbsp; р.).&nbsp; — Львів, 2010.&nbsp; — Т. 2.&nbsp; — С. 220—228.

* ''Ніколаїдис Н.'' Скелет // Всесвіт.&nbsp; — 1968.&nbsp; — №&nbsp; 12.&nbsp; — С. 113—123.

* ''Валетас К.'' Заробітчани // Сучасна грецька повість.&nbsp; — К.: Дніпро, 1981.&nbsp; — С. 264—370.

* Грецькі прислів'я та приказки.&nbsp; — К.: Дніпро, 1985.&nbsp; — 173 с.

* ''Мірівіліс С.'' Життя в могилі.&nbsp; — К.: Дніпро, 1991.&nbsp; — 302 с.

* ''Асимакопулос К.'' Дерево, що танцює.&nbsp; — К.: К. І. С., 2004.&nbsp; — 218 с.

* Антологія новогрецької літератури в українських перекладах.&nbsp; — 2-е вид.&nbsp; — К.: Вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М.&nbsp; П.&nbsp; Бажана, 2008 (голова ред. ради, упорядник і перекладач).

Переклав також оповідання [[Еллі Алексіу|Е.&nbsp; Алексіу]], А.&nbsp; Самаракіса, поеми й вірші [[Діонісіос Соломос|Д.&nbsp; Соломоса]] (поміж яких «Гімн Волі», перші строфи якого стали національним гімном Греції), [[Константінос Кавафіс|К.&nbsp; Кавафіса]], [[Йоргос Сеферіс|Й.&nbsp; Сефериса]], О.&nbsp; Елітиса, Т.&nbsp; Лівадитиса, [[Янніс Ріцос|Я.&nbsp; Ріцоса]], [[Костіс Паламас|К.&nbsp; Паламаса]], [[Костас Варналіс|К.&nbsp; Варналіса]] тощо.

Перекладав із польської мови (зокрема, вірш [[Юзеф Вибіцький|Ю.&nbsp; Вибицького]] «[[Гімн Польщі|Мазурка Домбровського]]», початкові строфи якого стали національним гімном Польщі), білоруської, чеської, російської (зокрема [[Тютчев Федір Іванович|Ф.&nbsp; Тютчева]], [[Лермонтов Михайло Юрійович|М.&nbsp; Лермонтова]], [[Матусовський Михайло Львович|М.&nbsp; Матусовського]] та ін.).

{{цитата|Ось мені ані [[Путін Володимир Володимирович|Путін]], ані [[Медведєв Дмитро Анатолійович|Медведєв]] не подобаються через їхнє ставлення до України. Але вони обидва розмовляють добірною російською мовою. Вони із Петербурга, а там зразкова мова. І коли Путін або Медведєв каже «украИнские», а наші політики&nbsp; — «укрАинские»&nbsp; — це ж ганьба.<ref>[http://www.telekritika.ua/lyudi/2011-11-07/66981 Олександр Пономарів: «На нашому ТБ час вводити мовний режим»]&nbsp; — [[Телекритика]], 07.11.2011.</ref>}}

== О. Пономарів про ТаганріжчинуТаганрог ==

{{цитата|Моє [[Таганрог|рідне місто]] і всі навколишні села&nbsp; — це етнічна українська територія, яка була заселена вихідцями з південної [[Чернігівщина|Чернігівщини]] та [[Полтавщина|Полтавщини]], там навіть говірка була полтавська. Моя бабуся народилася на Чернігівщині, а потім дівчиною приїхала в село Носівка під Таганрогом. У цьому місті навіть у 1918 році пройшов [[Комуністична партія України#Виникнення. І зїзд КП(б)У|перший з'їзд компартії України]]. І Таганріг (це місто я називаю саме так, а не на російський кшталт), і [[Шахти]] (місто в теперішній [[Ростовська область|Ростовській області]]) були у складі України. А 1924 року їх передали Росії. До 1933–го там діяли [[Українізація (1920—1930-ті)|українські школи]]. В українській школі навчалися мої старші двоюрідні брати. А коли я народився, вже української школи не було. Тож навчався в російській. Але вдома завжди розмовляли українською, на перервах&nbsp; — теж. Тільки на уроках відповідали російською. І всі звичаї, всі пісні в нас були українські.<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/1759/169/62316/ «Літературну мову я вивчив у Києві».]  // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року.</ref>}}

Ще студентами О.&nbsp; Д.&nbsp; Пономарів і його однокурсниця [[Клименко Ніна Федорівна|Н.&nbsp; Ф.&nbsp; Клименко]] за порадою професора [[Білецький Андрій Олександрович|А.&nbsp; О.&nbsp; Білецького]] зробили підрядковий переклад [[Кобзар (збірка)|«Кобзаря»]] грецькою мовою, що його А.&nbsp; О.&nbsp; Білецький передав групі грецьких поетів, а ті здійснили перший поетичний переклад [[Новогрецька мова|новогрецькою мовою]]. «Кобзар» вийшов друком в [[Афіни|Афінах]] у 1964 році до 150-річчя від дня народження [[Шевченко Тарас Григорович|Т.&nbsp; Шевченка]]. Саме завдяки цьому греки познайомилися з великим українським поетом.<ref>[http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=333 «Слово і діло» М.&nbsp; П.&nbsp; Кочерган]</ref>

В анкеті військовополоненого батька ПономареваПономарьова в рядку національність вказано Russe [http://www.obd-memorial.ru/memorial/fullimage?id=300830372&id1=2f21e04934c898e2b3d64803bc2f230e&path=SVS/003/058-0977521-2122/00000147.jpg].

О. Д. Пономарів переклав українською мовою відомий [https://soundcloud.com/vadim-dubovsky/basner романс] Веніаміна Баснера на слова Михайла Матусовського з кінофільму "«Дні Турбіних"».

* [[Медаль «Будівничий України»]] Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.&nbsp; Шевченка (2002).

* ''Кочерган М.&nbsp; П.''&nbsp; [http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=333 Слово і діло] // Наукові записки Інституту журналістики.&nbsp; — К., 2005.&nbsp; — Т. 5.

* ''Кушнір Л''. [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1759/169/62316/ ''«Літературну мову я вивчив у Києві»''. Напередодні свого 75–річчя професор–філолог Олександр Пономарів розповів «УМ», навіщо Україні повертатися до «харківського» правопису, а політикам&nbsp; — улаштовувати мовні курси] // [[Україна молода]].&nbsp; — 2010.&nbsp; — №&nbsp; 192 ([[15 жовтня]]).

* ''Мамалига А.'' Мовні скарби Олександра Пономарева&nbsp; — ученого й навчителя // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі: За матеріалами ХІІІ міжн. наук.-практ. конференції з проблем функціонування і розвитку української мови.&nbsp; — К., 2008.