Відкрити головне меню

Зміни

209 байтів вилучено, 1 місяць тому
нема опису редагування
| Оригінал імені = Herman Melville
| Фото = Herman Melville 1860.jpg
| Ширина = <!-- '''ширина''' картинки, за замовчуванням 250px; НЕ ''thumb''! -->
| Підпис = <!-- опис картинки -->
| Ім'я при народженні =
| Псевдоніми =
| Дата смерті = 28.9.1891
| Місце смерті = [[Нью-Йорк]]
| Поховання = <!-- місце поховання -->
| Національність =
| Громадянство = {{USA}}
| Мова творів = {{англійська}}
| Рід діяльності = письменник
| Роки активності = <!-- період творчої активності -->1846—1854
| Напрямок = <!-- літературний напрямок -->
| Жанр = <!-- жанри, у яких працював -->
| Сайт = <!-- офіційний сайт -->
| Signature = Herman Melville signature.svg
| Примітки =
}}
 
'''Ге́рман Ме́лвілл ''' ({{lang-en|Herman Melville}}; [[1 серпня]] [[1819]], [[Нью-Йорк]]&nbsp;— [[28 вересня]] [[1891]], [[Нью-Йорк]])&nbsp;— [[Сполучені Штати Америки|американський]] [[письменник]].
 
Його найвідоміший [[Роман (жанр)|роман]] «[[Мобі Дік]]» ([[1851]]) був написаний на основі реального досвіду, отриманого автором при ловлі [[Кити|китів]] у південнихПівденних морях.
 
Цей досвід послужив основою і для більш ранніх творів, таких як «[[Тайпі]]» ([[1846]]) і «[[Ому (книга)|Ому]]» ([[1847]]).
Роман «[[Біллі Бадд (книга)|Біллі Бадд]]» був закінчений Мелвіллом перед самою смертю й опублікований [[1924]] року.
 
Хоча більшість його творів не мали популярності за життя автора, нині Мелвілл є одним з найзгадуваніших американських письменників. Мелвіл — одна із найяскравіших і значних постатей американського романтизму. Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням, але беззастережно прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури.
Мелвіл — одна із найяскравіших і значних постатей американського романтизму. Недооцінений сучасниками, він був уславлений лише в XX ст. і з запізненням, але беззастережно прийнятий у пантеон великих майстрів національної культури.
 
== Біографія ==
Батько Мелвіла був комерсантом, пращури якого брали участь в [[Американська революція|американській революції]] XVIII століття. Мати&nbsp;— голландка за походженням, з багатої родини, намагалася дати дітям релігійне виховання. Майбутній письменник пишався родинними традиціями. Дитинство Мелвілла минуло у великому домі, у достатку, навчався він у привілейованій школі. Несподівана смерть батька у 1832 році змусила Мелвіла, котрий не бажав обтяжувати близьких, розпочати самостійне життя: він працював клерком у банку, шкільним учителем, служив на хутряній фабриці.
 
У 1837 році вперше вийшов у море [[Юнга|юнгою]]. У січні 1841 року, охоплений жаданням пригод, завербувався матросом на китобійну шхуну «Акушнет» (вона згодом слугувала за «модель» для вельбота «Пеквод» у романі «МобіДікМобі Дік») і вирушив у плавання. На кораблі Мелвілл зіткнувся з жорстокими порядками. У липні 1842 року під час стоянки у гавані [[Нукухіві]] ([[Маркізькі острови]]) він разом із товаришем Тобі залишив «Акушнет» і провів, вочевидь, близько місяця, з місцевим племенем тайпі, за яким закріпилася слава [[Канібалізм|канібалів]]. Від аборигенів він утік на сіднейській шхуні «[[Люсі Енн]]», мандрував деякий час, поки не осів на [[Гаїті]]. Там він влаштувався на американське військове судно «Юнайтед Стейтс» і повернувся на батьківщину у жовтні 1844 року.
 
== Літературна діяльність ==
=== Рання творчість ===
Майже три з половиною роки, проведених на морі, збагатили Мелвіла неоціненним запасом вражень. Це лягло в основу багатьох книгйого М.книг, визначило своєрідність його творчості як видатного митця-марініста. У 1844 p. Мелвіл оселився у Нью-Йорку, ввійшов у літературне середовище, зійшовся з [[Вашингтон Ірвінг|В. Ірвінґом]], [[Натаніель Готорн|Н.Готорном]] (творчість якого викликала у нього захоплення), з публіцистом і філософом [[Ральф Волдо Емерсон|Р. В. Емерсоном]]. З пожадливістю взявся він за вивчення філософії, зокрема таких німецьких мислителів як [[Георг Вільгельм Фрідріх Гегель|Г. В. Ф. Гегель]], [[Іммануїл Кант|І. Кант]], брати Шлегелі; великий вплив справила на нього романтична поезія, особливо Дж. Блейка і [[Персі Біші Шеллі|П. Б. Шеллі]]. У цей час сформувалася політична філософія Мелвіла: його «нещадний демократизм», стійка ненависть до рабовласництва, до будь-яких форм гноблення та нехтування людини; не приховував він і критичного ставлення щодо певних недоліків державної системи, яка складалася у США.
 
У 1846 p. Мелвіл дебютував книгою «Тайпі», що ґрунтувалася на «маркізькому» епізоді його життя і була тепло прийнята читачами. У насиченій багатим, свіжим етнографічним матеріалом, пронизаній своєрідним руссоїстським пафосом, книзі змальовано в дусі романтичної утопії життя племені тайпі на лоні прекрасної первісної природи, їхній побут, звичаї і традиції, архаїчну матеріальну культуру. Оспівується краса дівчини Файявей, доньки вождя племені, котра покохала героя-оповідача. У книзі містяться випади проти місіонерів та антигуманної «цивілізації», враженої вадами, якій, за контрастом, протиставляється ідилічний побут аборигенів, людей добродушних, безпосередніх і дружелюбних. Успіх першої книги спонукав Мелвіла написати її продовження — «Ому», основою якій послужило його мандрівне ЖИТТЯ на Гаїті. Книга близька за формою до роману, вона починається з опису надважких умов служби на торговельному флоті, брутального поводження з матросами, що спричинило бунт команди. Матросів висадили на Гаїті та посадовили у в'язницю. Якщо тайпійці були в Мелвіла помітно ідеалізовані, то гаїтяни показані вже без прикрас. Ще один твір, який зобразив «морський» досвід Мелвіла, — роман «Білий бушлат» і «White Jacket», 1850), в якому описано непривабливий побут американського військового корабля: рядових матросів постійно принижують, офіцери дошкуляють їм дріб'язковим прискіпуванням і тиранією. Тут виділяються постаті молодого кадета, котрий насаджує дисципліну з допомогою різок, і корабельного хірурга К'ютікла, справжнього м'ясника, людини з фальшивими зубами та перукою, котрий чинить жорстокі експерименти над своїми пацієнтами. Це був зразок «морського роману».
Усі ці твори підготували з'яву мелвілівського шедевру, роману «[[Мобі Дік|Мобі Дік, або Білий Кит]]», зарахованого сьогодні до вершин світового письменства. Спершу Мелвіл задумував книгу як один із різновидів морського роману про китобійний промисел, але поступово його план і структура ускладнювалися, набували філософської масштабності. Письменник розсував звичні жанрові та стильові рамки роману, який «акумулював» у собі елементи побутописання, алегорію та символіку, документалістику та високу патетику, реалії китобійного промислу та корабельного побуту та релігійно-філософську проблематику. Виявив себе Мелвіл і як марініст, що відтворює незабутні морські краєвиди; океанічна стихія, мінлива, буйна, непокірлива — одна із головних дійових «осіб» у романі. Океан різноманітний, багатоликий, сповнений таємниць. Мелвіл був його натхненним співцем. Як зауважив критик В. Торп, письменник «виявив велику сміливість, зробивши героями роману американських китобоїв, прототипи котрих він зустрічав десять літ перед тим під час плавання на «Акуншеті». Грандіозне дійство близьке до п'єс Софокла та В. Шекспіра з тією різницею, що актори розігрують його на вкритій жиром палубі китобоя. Сила мистецтва Мелвіла перетворює її у сцену, гідну самої дії, але й у цій самій обстановці криється прихована сила». Роман містив у собі «театральні», сценічні компоненти: у пору його написання Мелвіл захоплено читав твори Шекспіра.
 
Сюжет роману — перипетії полювання китобоя «Пеквод» за таємничим велетенським Білим Китом, що виступає як щось більше, ніж могутній мешканець морської стихії; він — втілення одвічного зла, якого слід уникати морякам, котрі бажають благополучно повернутися в рідний порт. Капітан вельбота Ахав — романтичний герой, людина, одержима маніакальною пристрастю здолати Білого Кита, «темну невловиму силу, існуючу споконвіку»; в останній сутичці з ним він позбувся ноги і користується білим кістяним протезом. Він прибиває до щогли золотий дублон — винагороду тому, хто перший угледить у морі ненависного йому могутнього кашалота. Поряд з Ахавом — багатонаціональна команда «Пеквода», що ніби символізує людство в мініатюрі. Перед нами різні типи людей: старший помічник Старбак, м'який за натурою, добрий християнин; другий помічник Стаб, удачливий та схильний з полегкістю ставитися до небезпеки; третій помічник — недалекий Фласк; матроси: таємничий азіат Федалла, полінезієць [[Гарпунник|гарпунер]] Квіквег, приятель Ізмаїла, героя-оповідача, африканець Дагу; чорношкірий слуга Піп; гарпунер індіанець Тештігу. Після відчайдушної триденної погоні «Пек-водПеквод» наздоганяє Білого Кита. Ахав уражає його смертельним ударом, але й Кит тягне за собою в безодню корабель. Зі всього екіпажу рятується лише Ізмаїл, персонаж значною мірою автобіографічний; його підбирає китобійне судно «Рахіль».
 
Але розмаїті колізії, подієвий план не вичерпують багатогранного змісту роману. У ньому «просвічують» кілька смислових, стильових рівнів і планів. Значний «китологічний» пласт — десятки сторінок, де змальовані звички кашалотів, їхня анатомія, «технологія» промислу. Взагалі твір Мелвіла — справжня енциклопедія знань про китів, які не лише водяться в морях і океанах, але й наче злітають до висот релігійно-філософських категорій. «Мобі Дік «містить у собі й елементи соціального роману, особливо там, де йдеться про китобійний промисел, службу на судні. Слід пам'ятати, що в часи Мелвіла промисел китів був зовсім не екзотичним заняттям, а важливою галуззю виробництва у США, у якій були задіяні сотні суден, десятки тисяч людей. Найскладнішою є філософія роману, насиченого символікою, алегоріями, алюзіями біблійного, історичного, легендарного характеру, посиланнями на праці вчених, мислителів, релігійних діячів. Саме цьому аспекту роману присвячено чимало робіт дослідників, особливо, звичайно ж, американських, що пропонують різноманітні тлумачення його глибинного смислу.