Відкрити головне меню

Зміни

5987 байтів додано, 28 днів тому
Створена сторінка: {{Видання |назва = Два храми |назва_оригіналу = The Two Temples |зображення = |підпи...
{{Видання
|назва = Два храми
|назва_оригіналу = The Two Temples
|зображення =
|підпис_зображення =
|автор = [[Герман Мелвілл]]
|ілюстрації =
|дизайн_обкладинки =
|країна = [[Сполучені Штати Америки|США]]
|мова = [[Англійська мова|англійська]]
|серія =
|тема =
|жанр =
|місце =
|видавництво_укр =
|видавництво_ориг =
|дата_публікації = [[1924 у літературі|1924]]
|дата публікації українською=
|перекладач =
|носій = на папері
|розмір =
|сторінки =
|isbn =
|тираж =
}}

'''«Два хра́ми»''' ({{lang-en|The Two Temples}})&nbsp;— [[оповідання]] класика американської літератури [[Герман Мелвілл|Германа Мелвілла]], написане у 1854 році<ref name=збірка>Герман Мелвилл Рай для холостяков и Ад для Девиц.&nbsp;— С.-П.: Азбука-классика, 2007.&nbsp;— С. 289—306.{{ref-ru}}</ref>. За життя автора не було опубліковане, оскільки його постійні видавці брати Гарпери вбачали у творі [[Антиклерикалізм|антиклерикальні настрої]] і побоювались несхвальних [[Рецензія|рецензій]] від критиків. Вперше вийшло друком у 1924 році.

В оповіданні автор порівнює враження від візитів до двох храмів&nbsp;— [[Церква (будівля)|християнського]] і мистецького (тобто [[театр]]у). «Два храми» присвячені англійському драматургу і поету [[Джеймс Шерідан Ноулз|Шерідану Ноулзу]]<ref name=збірка></ref>.

== Сюжет ==
Твір складається з двох [[нарис]]ів: «Храм перший» і «Храм другий».

У першому нарисі Герман Мелвілл розповідає про недільний ранок, коли він відправився послухати проповідь, але його не впустили до храму. Перед будівлею стоять карети заможних парафіян, які, очевидно, гідні увійти до церкви, коли побажають. Роздратований невдачею, оповідач помічає відкриті двері на дзвіницю. Він знає, що на вежі має бути слухове вікно, через яке можна побачити храм зсередини. Він підіймається до вікна і слухає проповідь навстоячки, при цьому вдихаючи гаряче вентильоване повітря і дивлячись крізь темні ґратки. По завершенню служби він потрапляє у пастку&nbsp;— служник зачинив двері на сходи. Щоб вийти, йому доводиться калатати у дзвін. Обурений служник випускає його в руки поліцейських. У поліційному відділку побожному християнину доводиться сплатити штраф за порушення громадського порядку<ref name=збірка></ref>.

У другому нарисі автор розповідає про події після невдалого відвідання церкви. Оповідач наймається [[гувернер]]ом у сім'ю, яка виїджає в [[Лондон]], але там його несподівано розраховують. Залишившись без грошей, голодний вчитель блукає вулицями, побоюючись повернутись навіть у наймане житло. Перед будівлею театру він захоплено читає афішу з багатообіцяючою рекламою сьогоднішньої вистави. Раптом до нього підходить робочий і дарує йому квиток (чоловіка терміново викликали додому і він не може піти на виставу). Вперше в житті оповідач мусить прийняти «милостиню». В театрі він опиняється у найдешевшому, а значить, і найвищому ряді, який нагадує йому злощасну дзвіницю. Тільки повітря тут приємне і не має ґратки. В антракті до нього підходить хлопчик і пропонує каву. Довідавшись, що глядач «забув вдома гаманець», хлопчик пригощає його безкоштовним напоєм. Автор підсумовує свою розповідь висновком, що у другому храмі він отримав більше любові і розуміння, ніж в першому<ref name=збірка></ref>.

== Джерела ==
{{reflist}}

[[Категорія:Оповідання Германа Мелвілла]]
[[Категорія:Літературні твори 1924]]