Капущак Іван Олексійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 9:
[[14 червня]]<ref>Ірина Настасяк. ''Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772–1848)''.— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 129. ISBN 966-3261-191-9</ref> [[1848]] р. вибраний депутатом австрійського парламенту [[Рейхстаг]] ([[парламент]]) від [[Солотвин]]ського виборчого округу. На вибори з'явились всі 103 «виборщики» (з них 81 селянин), більшістю голосів — 58 — І. Капущак був обраний. Його суперник — о. Дуткевич — отримав 39 голосів.
[[17 серпня]] [[1848]] Капущак при обговоренні проекту програми з аграрного питання виголосив у рейхсраті промову, що була спрямована на захист поневолених галицьких селян та містила вимогу скасування феодальних повинностей селян без викупу поміщикам. Виступ Капущака прокоментувала більшість західно-європейських газет того часу. Вимогу, поставлену галицьким представником, підтримали всі селянські депутати віденського парламенту. В 1850-х рр. Капущак розгорнув значну громадсько-освітянську роботу. В [[1853]] організував народну школу у своєму селі, став її першим вчителем. У 1854-64 — громадський писар. [[Франко Іван Якович|Іван Франко]] в 1897 переклав промову Капущака і надрукував її у своїй праці «[https://www.i-franko.name/uk/History/PanschynaTaJijiSkas/ZnesennjaV1848.html#Line86
Іван Капущак відзначався великою енергією як людина. Поради його були мудрі і він мав великий вплив у селі. Кожний його боявся, а коли де яка забава велася або зібрання людей на вулиці, а туди наближався Іван, і його побачили, тоді всі втікали. Мав Іван звичку і прислів'я кожному казати: «Дурню, чого ся смутиш, три дні не їж, а весело дивися».
| |||