Відкрити головне меню

Зміни

м
вікіфікація
 
== Історія ==
З включених до збірки оповідань найбільш значущим як за оцінкою автора, так і за відгуками критиків є «Беніто Серено», саме тому Герман Мелвілл спочатку хотів назвати збірку «„Беніто Серено“ та інші оповідання»<ref name=збірка></ref>. Згодом він передумав і створив напівнарис, [[ЕсейЕсе|напівесейнапівесе]] «Веранда», який був одночасно і передмовою, і своєрідним узагальненням збірки. Вважають, що цим твором Мелвілл задає ідейну програму всієї збірки&nbsp;— своєрідного експерименту у його творчості, адже в ній письменник відходить від традиційної для нього форми [[роман]]у на користь малої прози. Експериментальний характер збірки проявляється і в різноманітності включених до неї оповідань, усі вони дуже неоднорідні за розміром, жанром і стилем викладу. Задля поліпшення зв'язності настільки несхожих творів назвою збірки їх було прив'язано до вступного [[Есей|есеюесе]].
 
Літературознавці неодностайні щодо причин, які спонукали письменника до зміни формату. Одні вважають, що до цього спричинилося безгрошів'я, адже один з попередніх романів&nbsp;— «[[Мобі Дік]]»&nbsp;— публіка сприйняла прохолодно, а другий&nbsp;— "[[П'єр, або Двозначності»]]&nbsp;— був жорстко розкритикований. Після цього брати Харпери, американські видавці мелвіллових творів, змінили умови контракту, а британський видавець [[Ричард Бентлі]] висунув неприйнятні умови. Як наслідок, улітку 1952 року письменник не отримав авансової проплати і взявся за написання першого оповідання «Писар Бартлбі». На думку інших, до написання оповідань його спонукав зростаючий престиж журнальної літератури. Так, у жовтні 1852 року [[Чарлз Фредерік Бріггс]], редактор щойно створеного журналу «[[Putnam's Magazine]]», розіслав запрошення відомим американським письменникам з проханням написати твори журнального формату. За співпрацю з журналом автори отримували щедрі гонорари. Вже у другому номері «Putnam's Magazine», у лютому 1853 року, з'явилася стисла біографія Германа Мелвілла, написана Фітц-Джеймсом О'Брайеном. А в листопаді цього ж року і сам Мелвілл опублікував у «Putnam's Magazine» своє перше оповідання. Слідом за «Писарем Бартлбі» були опубліковані «Енкантадас, або Зачаровані острови» (у березні&nbsp;— травні 1854 року в №&nbsp;15—17), «Торговець громовідводами» (у №&nbsp;20 за липень 1854 року). Після короткої перерви, обумовленої зміною редактора, Герман Мелвілл опублікував у цьому журналі ще два твори: у серпні 1855 року (№&nbsp;32) «Дзвіницю», а в жовтні&nbsp;— грудні цього ж року (№&nbsp;34—36)&nbsp;— «Беніто Серено». Загалом співпраця з «Putnam's Magazine» була плідною, лише одного разу видавець відхилив оповідання «[[Два храми]]», угледівши в ньому приховану критику церкви і побоюючись несприйняття публіки.