Вікіпедія

Бернгард фон дер Борх: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
правопис
правопис
Рядок 68:
Втім магістра деякий час не мав змоги боротися з ризьким архієпископом, оскільки головною загрозою постало посилення Великого князівства Литовського, яке встановило зверхність над Псковською республікою, з якою 1473 року в Лівонського ордена закінчувалося перемир'я. ще більшою небезпекою для Ордена Бернгард фон дер Борх розглядав знищення 1471 року [[Новгородська республіка|Новгородської республіки]] військами великого князя московського [[Іван III Васильович|Івана III]], що становило безпосередню загрозу Лівонії.
 
Підбурені великим князем представники Пскову у 1472 році фактично зірвали перемовини з ілвонськимилівонськими послами щодо продовження перемир'я на наступні 9 років. Скориставшись цим 1473 року московське військо на чолі із князем Данилом Холмським підійшло до кордонів Ордену. В цій ситуації магістр у 1474 році погодився сплачувати Москві так звану «юр'ївську данину» (за місто Дерпт), чим на думку Івана III заклав підвалини визнання залежності Лівонського ордену від Великого князівства Московського (в подальшому не сплата данини або борг за неї став приводом до [[Лівонська війна|Лівонської війни]]). Після цього було укладено 30-річне перемир'я між лівонським орденом і Псковською республікою.
 
=== Протистояння з Ригою ===
Вирішивши складну проблему стосунків з Московою, Бернгард фон дер Борх спрямував зусилля на централізацію Лівонії. Для цього вирішив подолати архієпископа Сильвестра Стодешевера, що не визнавав авторитету Ордену. У 1477 році магістр втрутився у конфлікт ризького магістрату і архієпископа на боці першого. У 1478 році усі сторони конфлікту повадали скарги до Папського престолу.
 
Разом з тим Стодешевер готувався до війни проти Риги. Наприкінці року в замок Саліс прибуло 200 шведських найманців. Розглянувши це як привід для відкритих військових дій Бернгард фон дер Борх атакував Саліс, змусивши його залогу здатися. Слідом за цим підкорив усі володіння арїієпископаархієпископа, а самого Стодешевера було схоплено й запроторено до замку Кокенгаузен, де той незважаючи перебував до смерті у 1479 році. Після повалення Стодешевера фон дер Борх поставив новим архієпископом свого стриєчного брата (за іншими відомостями небожа) Симона ван дер Борха, ревельського єпископа, якого не визнав папа римський [[Сикст IV]] та ризький магістрат. 1479 року Бернгарда фон дер Борха було відлучено від церкви.
 
=== Війна з МосковоюМосквою і Псковом ===
Протягом 1478 року стосунки між Лівонським орденом та Псковською республікою погіршувалися внаслідок нападів на ілвонських та псковських купців. Також напруженню сприяло те, що цього ж року Новгородська республіка офіційно була ліквідована й приєднана до Великого князівства Московського. Бернгард фон дер Борх вирішився скористатися конфліктом великого князя московського Івана III з [[Ахмат-хан|Ахматом]], ханом великої Орди. За деякими відомостями магістр лівонського ордену був союзником останнього.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Бернгард_фон_дер_Борх