|
}}
'''Ю́рій Па́влович Винничу́к''', іноді друкується під іменем '''Юрко́ Винничу́к'''<ref>[https://vsiknygy.net.ua/news/16415/ Юрко Винничук: «Убий п****са» (ВІРШ)] Друг читача, 20 січня 2012</ref> ({{н}} [[18 березня]] [[1952]], [[Івано-Франківськ|Станиславів]]) — український [[журналістписьменник]], [[письменникжурналіст]], [[редактор]].<ref>[https://archive.today/20180212073245/http://libgonchar.org/images/stories/DocS/2016/vini4uk_ved.pdf Психологiзм та феєричнiсть у творах Юрiя Винничука] // Укладач: В. В. Потуремець. Полтава: Обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара, 2016. 12 стор.</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20180212075435/http://bukvoid.com.ua/info/writers/Vinnichuk_YUriy.html Юрій Винничук] — Буквоїд</ref> Розпочав свою літературну діяльність у 1970-х роках з написання поетичних творів. Загалом, вийшло дві поетичні збірки Винничука — «Відображення» (1990) та «Передчуття осені» (2010), однак усі вірші автора написано до 1993 року. У 1970-х також світ побачили поема «Арканум» та оповідання «Ги-ги-ги», які висміювали радянську владу. У 1980-х 1990-х роках Винничук видав низку літературних містифікацій, серед яких переклад віршів давньоірландського поета Ріаґабара, акровірш «Пісня світова» Анни Любовичівни, щоденники Роксолани «Житіє гаремноє» тощо. Режисер естрадного театру «Не журись» (1987-1991) та засновник «Кабарету Юрця і Стефця» (1990). Серед найвідоміших художніх творів Винничука романи «[[Діви ночі]]» (1991), «[[Танґо смерті (роман)|Танґо смерті]]» (2012), «[[Аптекар (роман)|Аптекар]]» (2015), «[[Цензор снів]]» (2016), «[[Лютеція (роман)|Лютеція]]» (2017) та «Нічний репортер» (2019). Серед творів для дітей — повість «Місце для дракона» (1990) та ціла низка казок, серед яких «Цукровий півник», «Метелик вивчає життя» та казки продрузівпро друзів Чеберяйчиків. Винничук також відомий як упорядник таких краєзнавчих книг, як: «[[Легенди Львова]]» (1999), «Кнайпи Львова» (2000), «Таємниці львівської кави» (2001) тощо, а також як автор численних збірок та антологій української літератури. Зокрема, Винничук є упорядником антології української фантастики XIX століття «[[Огнений змій]]» (1989), збірки української літературної казки XIX століття «[[Срібна книга казок]]» (1993), збірки українських літературних казок «[[Зачароване місце (збірка)|Зачароване місце]]» (2006) тощо. Окрім того, у період з 2001 по 2010 рік у видавництві Піраміда вийшло 12 книжок різних авторів під брендом «Юрій Винничук презентує». Твори Винничука перекладено [[Англійська мова|англійською]]<ref>[https://web.archive.org/web/20180930111732/http://l.academicstudiespress.com/borderlines/author/yuri_vynnychuk/ Yuri Vynnychuk // Academic Studies Press]</ref>, [[Білоруська мова|білоруською]], [[Болгарська мова|болгарською]]<ref>[https://web.archive.org/web/20180811212803/http://paradox.bg/magazin/некатегоризирани/пролетни-игри-в-есенните-градини/ Пролетни игри в есенните градини, Юрий Винничук]</ref>, [[есперанто]]<ref>[[Віктор Паюк]] переклав мовою есперанто оповідання «''Вишиваний світ''» ([[La Espero (видання) |La Espero]] ([[Швеція]]), 10, 2005) та «''Острів Зиз''» (La Kancerkliniko ([[Франція]]), 119, 2006)</ref>, [[іспанська мова|іспанською]], [[Німецька мова|німецькою]]<ref>{{Cite web |url=https://www.haymonverlag.at/buecher/7145/im-schatten-der-mohnbluete/ |title=Jurij Wynnytschuk, Alexander Kratochvil Im Schatten der Mohnblüte, Haymonverlag |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=https%3A%2F%2Fwww.haymonverlag.at%2Fbuecher%2F7145%2Fim-schatten-der-mohnbluete%2F&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.perlentaucher.de/buch/juri-wynnytschuk/im-schatten-der-mohnbluete.html |title=Empfehlen Juri Wynnytschuk «Im Schatten der Mohnblüte» |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=https%3A%2F%2Fwww.perlentaucher.de%2Fbuch%2Fjuri-wynnytschuk%2Fim-schatten-der-mohnbluete.html&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref>, [[Польська мова|польською]]<ref>{{Cite web |url=https://ksiazka.net.pl/tango-smierci-jurija-wynnyczuka-juz-po-polsku |title=«Tango śmierci» Jurija Wynnyczuka już po polsku, Portal Księgarski |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=https%3A%2F%2Fksiazka.net.pl%2Ftango-smierci-jurija-wynnyczuka-juz-po-polsku&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref><ref>{{Cite web |url=https://www.polityka.pl/tygodnikpolityka/kultura/ksiazki/280038,1,recenzja-ksiazki-jurij-wynnyczuk-knajpy-lwowa.read |title=Recenzja książki: Jurij Wynnyczuk, «Knajpy Lwowa», Piotr Adamczewski 19 stycznia 2009 |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=https%3A%2F%2Fwww.polityka.pl%2Ftygodnikpolityka%2Fkultura%2Fksiazki%2F280038%2C1%2Crecenzja-ksiazki-jurij-wynnyczuk-knajpy-lwowa.read&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref>, [[Сербська мова|сербською]], [[Французька мова|французькою]], [[Хорватська мова|хорватською]]<ref>{{Cite web |url=http://postup.brama.com/020321/40_10_1.html |title=Віковічний Юрко Винничук, POSTUP — ПОСТУП № 40 (896), 21-27 БЕРЕЗНЯ 2002 року |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=http%3A%2F%2Fpostup.brama.com%2F020321%2F40_10_1.html&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref>, [[Чеська мова|чеською]], [[Японська мова|японською]]<ref>{{Cite web |url=http://www.mova.info/article.aspx?l1=25&DID=2384 |title=Сучасну українську новелу перекладено японською мовою \\ MOVA.info, За матеріалами UNIAN, 10 листопада 2005 |accessdate=2018-09-30 |archiveurl=https://www.webcitation.org/query?url=http%3A%2F%2Fwww.mova.info%2Farticle.aspx%3Fl1%3D25%26DID%3D2384&date=2018-09-30 |archivedate=2018-09-30 |deadurl=no }}</ref>, китайською<ref>[https://book.douban.com/review/9777622/ 这位屡被禁言的朋克作家，一出书便摘下BBC大奖!]</ref> та іншими мовами. Член [[Український ПЕН|Українського ПЕН]] та віце-президент [[Асоціація українських письменників|Асоціації українських письменників]].
== Біографія ==
|
