Відмінності між версіями «Мисик Василь Олександрович»

нема опису редагування
(З розповіді самого Мисика: "...натрапили на американський гарнізон, де їх прийняли дуже добре, нагодували, напоїли. Так пригодилось знання Мисиком англійської мови... Перша книга про Мисика, видана вид. Наукова думка Василя Хитрука (1987) та ін.)
На окрему увагу заслуговує плідна перекладацька спадщина В. Мисика, за яку 1977 року поета було відзначено премією імені М. Рильського. У Мисикових інтерпретаціях українською мовою побачили світ поезії Байрона, Шекспіра, Пушкіна, Шеллі, Бернса, Лонгфелло, Кітса, Уїтмена, Гете, Гельдерліна, Беранже, Жака Превера та інших європейських авторів. Як фаховий сходознавець В. Мисик перекладав твори багатьох поетів Сходу: Рудакі (Вибране, 1962), Омара Хайяма (Рубаї, 1965), Гафіза (Лірика, 1971), Фірдоусі (З «Шах-Наме», 1975). В 1990 році видавництво [[Дніпро (видавництво)|Дніпро]] видало книгу [http://chtyvo.org.ua/authors/Mysyk/Zakhid_i_skhid_zbirka/ «Захід і схід. (Майстри поетичного перекладу)» ] яка містить зразки найкращих перекладів В. Мисика.
 
Помер Василь Мисик на сімдесят шостому році життя 3 березня 1983 року. Творчість В. Мисика досліджували в Україні [[Лупій Олесь Васильович|В., Хитрук]], В. Іванисенко, О. Тимченко, Б. Корсунська, [[Драч Іван Федорович|І. Драч]], [[Лупій Олесь Васильович|О. Лупій]], О. Шугай та ін. Ряд творів поета перекладено російською, білоруською, чеською, болгарською та іншими мовами.
 
До 100-річчя поета у Харкові вийшла книжка вибраної лірики Василя Мисика «Чорнотроп» (видавництво «Майдан», 2007, вступне слово А. Перерви. Упорядник [[Перепеляк Іван Михайлович|І. Перепеляк]]).
Анонімний користувач