Відмінності між версіями «Мисик Василь Олександрович»

З розповіді самого Мисика: "...натрапили на американський гарнізон, де їх прийняли дуже добре, нагодували, напоїли. Так пригодилось знання Мисиком англійської мови... Перша книга про Мисика, видана вид. Наукова думка Василя Хитрука (1987) та ін.
(З розповіді самого Мисика: "...натрапили на американський гарнізон, де їх прийняли дуже добре, нагодували, напоїли. Так пригодилось знання Мисиком англійської мови... Перша книга про Мисика, видана вид. Наукова думка Василя Хитрука (1987) та ін.)
За постановою оперуповноваженого СПВ УДБ НКВС УРСР у Харківській області від 9 листопада 1934 його направили в Київ, де було сконцентроване слідство у справі зі звинувачення великої групи української інтелігенції у приналежності до ОУН і підготовці терактів проти керівних діячів партії та уряду, що інкримінувалося й Мисикові як членові «харківської терористичної групи» (крім Мисика, за фальшивими показаннями [[Біленький-Березинський Антон Антонович|А. Біленького-Березинського]], до «харківської групи» належали Р. Сказинський та Р. Шевченко). 13–15 грудня виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням Ульріха засудила 28 звинувачуваних у цій справі до розстрілу — зокрема Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Костя Буревія, [[Олекса Влизько|Олексу Влизька]], Івана і Тараса Крушельницьких, Р. Шевченка, Р. Сказинського. Справу Мисика, який, попри всі тортури, категорично відмовився визнати себе винним, направили на додаткове розслідування&nbsp — разом із справами ще вісьмох звинувачуваних.
 
[[26 лютого]] [[1935]] затверджено [[обвинувальний висновок]]. Через брак достатніх даних, щоб віддати Мисика до суду, слідство у його справі припинили. Водночас постановлялося направити справу на «особливу нараду» при НКВС СРСР з клопотанням про ув'язнення його у виправно-трудовий табір строком на 5 років — «беручи до уваги, що Мисик виходець з попівської родини і був зв'язаний з українськими націоналістичними елементами, а тому є особою соціально небезпечною і його перебування в Україні в нинішній час небажане»…Після численних тортур та кількох інсценувань розстрілу з метою вибити потрібні НКВД показання від В.Мисика, [[19 липня]] 1935 Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до 5 років виправно-трудових таборів. Незаслужене покарання Мисик відбував на [[Соловки|Соловках]].
 
Навесні [[1940]] поет, після відбуття каторги, оселився в рідному селі. З [[1941]] у радянських військах, потрапив у полон у Кримській невдалій операції радянського командування, де в німецький полон потрапило до мільйона солдат і вищих офіцерів, як згадував сам Мисик. Навесні [[1945]] разом із групою полонених солдатів, виведених до глибокої кручі в німецькому лісі на розстріл, утікза ізкомандою Василя Мисика, всі полонені німецького табору длястрибнули з кручі в невідомість або смерть. Дивом кілька чоловік спаслися, тікаючи через ліси і пущі, харчуючись корінцями і буковими горішками, поки натрапили на американський гарнізон, де їх прийняли дуже добре, нагодували, напоїли. Так пригодилось знання Мисиком англійської мови, що американці пропонували всій групі американське підданство. Але Василь Мисик відмовився. Рідна земля його радянськихманила військовополоненихнайдужче.
 
=== Повернення в літературу ===
На окрему увагу заслуговує плідна перекладацька спадщина В. Мисика, за яку 1977 року поета було відзначено премією імені М. Рильського. У Мисикових інтерпретаціях українською мовою побачили світ поезії Байрона, Шекспіра, Пушкіна, Шеллі, Бернса, Лонгфелло, Кітса, Уїтмена, Гете, Гельдерліна, Беранже, Жака Превера та інших європейських авторів. Як фаховий сходознавець В. Мисик перекладав твори багатьох поетів Сходу: Рудакі (Вибране, 1962), Омара Хайяма (Рубаї, 1965), Гафіза (Лірика, 1971), Фірдоусі (З «Шах-Наме», 1975). В 1990 році видавництво [[Дніпро (видавництво)|Дніпро]] видало книгу [http://chtyvo.org.ua/authors/Mysyk/Zakhid_i_skhid_zbirka/ «Захід і схід. (Майстри поетичного перекладу)» ] яка містить зразки найкращих перекладів В. Мисика.
 
Помер Василь Мисик на сімдесят шостому році життя 3 березня 1983 року. Творчість В. Мисика досліджували в Україні [[Лупій Олесь Васильович|В. Хитрук]], В. Іванисенко, О. Тимченко, Б. Корсунська, [[Драч Іван Федорович|І. Драч]], [[Лупій Олесь Васильович|О. Лупій]], О. Шугай та ін. Ряд творів поета перекладено російською, білоруською, чеською, болгарською та іншими мовами.
 
До 100-річчя поета у Харкові вийшла книжка вибраної лірики Василя Мисика «Чорнотроп» (видавництво «Майдан», 2007, вступне слово А. Перерви. Упорядник [[Перепеляк Іван Михайлович|І. Перепеляк]]).
 
== Література ==
* Василь Хитрук. Реферат кандидатської дисертації: "Василь Мисик: Схід і Захід" (1984)
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24492929.html Василь Мисик — той, хто вижив на Соловках. Максим Стріха. Радіо Свобода]
*Василь Хитрук. Василь Мисик. Нарис життя і творчости.-Київ, «Наукова думка» (1987)
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24492929.html Василь Мисик — той, хто вижив на Соловках. Максим Стріха. Радіо Свобода]
* [http://www.radiosvoboda.org/content/article/24624375.html Дядя Вася — Василь Олександрович Мисик, яким я його пам'ятаю. Наталя Руденко. Радіо Свобода]
* {{ЕУ}}. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1539.
Анонімний користувач