Відкрити головне меню

Зміни

→‎Наукова діяльність: джерела, зовнішні посилання
У праці ''«Історико-літературний аналіз вірша про Голубину книгу»'' Василь Миколайович Мочульський докладніше розглянув книжкові джерела вірша про Голубину книгу, використавши переважно ''«Бесіду трьох святителів»'' та космогонію пам'ятника, у зв'язку із відповідними апокрифами, а також розібраний ''«Сон про Правду і Кривду»'', що увійшов до цієї ж книжки.
 
У праці ''«Сліди народної Біблії у слов'янській і в древньоруській писемності»'' він розглянув три пам'ятника давньої писемності: ''«Бесіда трьох святителів», «Вопрошання Іоанна Богослова»'' і ''«Вопрошання Варфоломія»''. Вчений стверджував, що перші два джерела виникли на грецькому підґрунті V або VI століть, як пристосування канонічних пам'ятників до народних понять, до того ж ''«Бесіда»'' поступово набувала характеру тлумачення Біблії, завдяки чому стала надбанням народних сект та приблизно [[XIII століття]] набула єретичного забарвлення. Заперечення, які виникли на диспуті під час захисту дисертації, докладніше були викладені у ''«Записках»'' Харківського університету.
 
Наукові інтереси зосереджувались на порівняльно-історичному літературознавстві та дослідженнях давньоруської писемності. Наслідком цієї плідної діяльності стали публікації:
* «Про уявний дуалізм у міфології слов'ян» (Варшава, [[1889]])
* «Походження „Фізіолога“ та його початкова доля у літературах Сходу й Заходу» (Варшава, [[1889]])
* «Апокрифічне сказання про створення світу» (Одеса, [[1896]])
 
У цих працях вчений досліджував історію розвитку давньоруської писемності, теорію та техніку перекладу слов'янських мов. Одним з прикладів є його розвідка ''«До історії малоруського наріччя. Житіє Св. Савви Освяченого за пергаментним рукописом [[ХІІІ]] сторіччя»'' (Одеса, [[1894]])<ref>''Мочульский В. Н.'' [[iarchive:mochulskiy1894/page/n1|К истории малорусского наречия. Житие св. Саввы Освященного по пергаменной рукописи XIII в.]] — Одесса: Тип. Шт. Одесского военного округа, 1894. — 24 с.{{ref-ru}}</ref>.
 
Низку досліджень присвятив питанням історико-культурного процесу [[XVII століття|XVII]]-[[XIX століття|ХІХ]] століть:
* ''«Просвіта на півдні Росії у царювання імператриці Катерини II»;
* ''«Вплив поезії Пушкіна на розвиток самосвідомості російського народу» (Одеса, [[1900]]);
* ''«Малоросійські й петербурзькі повісті М.&nbsp;В.&nbsp;Гоголя» (Одеса, [[1902]]);
* ''«До історії журналістики XVIII сторіччя», «Комічні оперети XVIII сторіччя»;
* ''«Отношение Южнорусской схоластики XVII века к ложноклассицизму XVIII сторіччя» (Одеса, [[1904]]);
* ''«Новіковські журнали XVIII&nbsp;ст. „Трутень“ і „Живописец“ (1769—1772)» (Варшава, [[1909]]) тощо.
 
Ще одним вектором наукової діяльності Мочульського був новий напрямок у науці&nbsp;— [[історіографія]], який тільки проходив шлях становлення. Зокрема вченим було зроблено ґрунтовний опис рукописів видатного історика-славіста та філолога, професора історико-філологічного факультету [[Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|Імператорського Новоросійського університету]] В. Григоровича.