Любарський Свято-Георгіївський монастир: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
TohaomgBot (обговорення | внесок)
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
→‎Перетворення монастиря на жіночий: Доповнення, уточнення, оновлення
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 143:
 
=== Перетворення монастиря на жіночий ===
Після того, як [[1872]] року від [[Холера|холери]] померли майже всі ченці, на початку [[1873]] року Любарський монастир був перетворений на жіночий (2–го класу), черниці переведені з переповнених [[Корецький монастир|Корецького]] й Городищенського жіночих монастирів. [[1878]] року сестри монастиря розпочали реставрацію приміщень. На [[1880]] рік було закінчено реставрацію соборної Свято–Георгіївської церкви, змуровано двоповерховий житловий корпус на 36 [[Келія|келій]]. [[1890]] року збудували кам'яну в'їзну браму. [[1902]] року було завершено спорудження нової кам'яної соборної церкви [[Святий Юрій|святого Георгія]]. Святинею обителі була чудотворна ікона [[Онуфрій Великий|св. Онуфрія]], до якої відбувлисяздійснювалися прощі. Також, [[1912]] року архієпископ Волинський і житомирський Антоній передав монастиреві ікону [[Святий Юрій|св. Георгія]] іта частину його мощей<ref name="ReferenceI">{{Cite web|url=http://refosliubarsky-rayon.innarod.uaru/u–vsyakogo–svoya–dolya–i–svij–shlyah–shirokijLubar_churches.html?page=4doc|title=ЛюбарськийЗбірка Свято–Георгієвськийстатей монастир"Любарщина духовна" упорядник Віктор Канчура|last=''Канчура В''|first=|date=|website=Все про Любарський район|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>.
 
[[Ігумен]]ями монастиря були Віталія (щонайменше з [[1885]] по [[1886]] роки), Єликоніда ([[1886]]—[[1899]]), Євсевія ([[1900]]—[[1903]]), Маргарита ([[1904]]—[[1917]])<ref>Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1886—1917 роки.</ref>.
Наприкінці [[XIX століття]] в жіночому монастирі проживали до 150 черниць<ref>''Рафальский Л.'' Путешествие по Кременецкому уезду Волынской губернии // Прилож. к №&nbsp;5 ВЕВ за 1876 г.&nbsp;— С. 170.</ref>. На [[1899]] рік при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище<ref>''Павленко В.'' Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ&nbsp;— початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М.&nbsp;В.&nbsp;Левківського.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009.&nbsp;— С. 62.</ref>. На [[1914]] рік у монастирі проживала 121 сестра. Черниці володіли 117 десятинами землі, здавали селянам в оренду млин, утримували жіночу школу грамотності. Для школи казна виділяла ще 100 рублів щорічної субсидії<ref name="ReferenceC"/>.
 
Протягом, принаймні, [[1890]]-[[1903]] років при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище<ref>Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1891—1903 роки.</ref><ref>''Павленко В.'' Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ&nbsp;— початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М.&nbsp;В.&nbsp;Левківського.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009.&nbsp;— С. 62.</ref>.
 
Наприкінці [[XIX століття]] в жіночому монастирі проживали до 150 черниць<ref>''Рафальский Л.'' Путешествие по Кременецкому уезду Волынской губернии // Прилож. к №&nbsp;5 ВЕВ за 1876 г.&nbsp;— С. 170.</ref>. На [[1899]] рік при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище<ref>''Павленко В.'' Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ&nbsp;— початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М.&nbsp;В.&nbsp;Левківського.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009.&nbsp;— С. 62.</ref>. На [[1914]] рік у монастирі проживала 121 сестра. Черниці володіли 117 десятинами землі, здавали селянам в оренду млин, утримували жіночу школу грамотності. Для школи казна виділяла ще 100 рублів щорічної субсидії<ref name="ReferenceC"/>.
 
=== Діяльність монастиря за радянської влади. Закриття монастиря ===