Любарський Свято-Георгіївський монастир: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
→Перетворення монастиря на жіночий: Доповнення, уточнення, оновлення Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 143:
=== Перетворення монастиря на жіночий ===
Після того, як [[1872]] року від [[Холера|холери]] померли майже всі ченці, на початку [[1873]] року Любарський монастир був перетворений на жіночий (2–го класу), черниці переведені з переповнених [[Корецький монастир|Корецького]] й Городищенського жіночих монастирів. [[1878]] року сестри монастиря розпочали реставрацію приміщень. На [[1880]] рік було закінчено реставрацію соборної Свято–Георгіївської церкви, змуровано двоповерховий житловий корпус на 36 [[Келія|келій]]. [[1890]] року збудували кам'яну в'їзну браму. [[1902]] року було завершено спорудження нової кам'яної соборної церкви [[Святий Юрій|святого Георгія]]. Святинею обителі була чудотворна ікона [[Онуфрій Великий|св. Онуфрія]], до якої
[[Ігумен]]ями монастиря були Віталія (щонайменше з [[1885]] по [[1886]] роки), Єликоніда ([[1886]]—[[1899]]), Євсевія ([[1900]]—[[1903]]), Маргарита ([[1904]]—[[1917]])<ref>Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1886—1917 роки.</ref>.
Наприкінці [[XIX століття]] в жіночому монастирі проживали до 150 черниць<ref>''Рафальский Л.'' Путешествие по Кременецкому уезду Волынской губернии // Прилож. к № 5 ВЕВ за 1876 г. — С. 170.</ref>. На [[1899]] рік при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище<ref>''Павленко В.'' Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ — початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М. В. Левківського. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — С. 62.</ref>. На [[1914]] рік у монастирі проживала 121 сестра. Черниці володіли 117 десятинами землі, здавали селянам в оренду млин, утримували жіночу школу грамотності. Для школи казна виділяла ще 100 рублів щорічної субсидії<ref name="ReferenceC"/>.▼
Протягом, принаймні, [[1890]]-[[1903]] років при монастирі функціонувало жіноче сирітське училище<ref>Інформація взята з довідників «Памятная книжка Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета» за 1891—1903 роки.</ref><ref>''Павленко В.'' Діяльність педагогів-іноземців на Волині (ХІХ — початок ХХ ст.): Навчально-методичний посібник /за ред. проф. М. В. Левківського. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. — С. 62.</ref>.
▲Наприкінці [[XIX століття]] в жіночому монастирі проживали до 150 черниць<ref>''Рафальский Л.'' Путешествие по Кременецкому уезду Волынской губернии // Прилож. к № 5 ВЕВ за 1876 г. — С. 170
=== Діяльність монастиря за радянської влади. Закриття монастиря ===
|