Марко Черемшина: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 15:
|Громадянство = {{AUT-HUN}} — {{POL}}
|Рід діяльності = адвокат, український письменник, новеліст
|Жанр =
|Magnum opus = «Карби. Новели з гуцульського життя»
|Премії =
|Lib =
|Сайт =
|зображення =
|місце народження =
|alma mater =
}}
'''Марко́ Черемши́на''' (справжнє ім'я: ''Іван Юрійович Семанюк''; [[13 червня|13 липня]] [[1874]], [[Кобаки]] — [[25 квітня]] [[1927]], [[Снятин]]) — український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Автор трьох збірок новел — - "«Карби"», "«Село вигибає"» та "«Верховина"», остання вийшла посмертно.
 
== Біографія ==
Рядок 31:
Коли в 1889 закінчив школу, батько відправив його на навчання до Коломийської ґімназії. Лекції велись польською мовою, якої хлопець не знав, однак незабаром вивчив її, став одним із найкращих учнів. Цікавився літературним життям на Буковині і в Галичині. В 1896 закінчив навчання в ґімназії і виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була така висока, що він змушений був відмовитись від неї та обрав більш дешеве навчання на правничому факультеті Віденського університету. Закінчив [[Віденський університет]] в 1901 році, однак диплом адвоката отримав лише в [[1906]] році, з яким розпочав працювати адвокатським помічником у [[Делятин]]і, а з [[1912]] адвокатом у [[Снятин]]і, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Під час Першої світової війни мешкав в рідному селі [[Кобаки|Кобаках]], а по її закінченню повернувся у [[Снятин]], де прожив до кінця життя.
 
Володів 13-ма мовами, у своїх художніх перекладах не користувався підрядником. Досліджував духовний світ Гуцульщини і збирався видати відповідну наукову працю.
 
Раптова смерть під час відвідин могили батька (упав перед брамою<ref>''[[Горак Роман Дмитрович|Горак Р.]]'' Зачудований красою // [[Дзвін (журнал, Львів)|Дзвін]].&nbsp;— 2014.&nbsp;— Ч. 10.&nbsp;— С. 63.</ref>) не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів. 11 липня 1949 року в Снятині був урочисто відкритий музей його імені.
Рядок 40:
Перше оповідання «Керманич» надрукував [[1896]] у [[Буковина (газета австрійського періоду)|газеті «Буковина»]].
 
Упродовж 1900-19011900—1901 років у львівському «Літературно-науковому віснику» і чернівецькій «Буковині» була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника&nbsp;— «Карби. Новели з гуцульського життя»: «Святий Николай у гарті», «Хіба даруймо воду», «Раз мати родила», «Зведениця», «Більмо» та інші (разом 15),&nbsp;— присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за [[Австро-Угорщина|Австрії]]. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку XX століття.
 
Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з [[1919]] почали з'являтися його новели, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями [[Перша світова війна|Першої світової війни]]: [http://elib.nplu.org/object.html?id=6462 «Село вигибає»], «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.
Рядок 50:
У Львові до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] окремими виданням після «Карбів» вийшла збірка оповідань Черемшини: «Вибрані твори» ([[1929]]), «Твори. Повне видання», т. І—III ([[1937]]), «Вибрані твори» ([[1938]]). Перше видання в [[УРСР]] [http://elib.nplu.org/object.html?id=6462 «Село вигибає»] зі вступною статтею [[Зеров Микола Костянтинович|Миколи Зерова]] вийшло [[1925]]. Після того вибрані твори Черемшини видавано багато разів. Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів ''(за винятком публіцистичних виступів у газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина)''
 
Нині в Кобаках є меморіальна хата-музей, зведена за зразком тої,у у якій виховувався письменник. У Снятині заснований і функціонує літературно-меморіальний музей Марка Черемшини, також споруджено пам'ятник-погруддя.
 
Дослідники життя і творчості Марка Черемшини: Євген Баран, Адам Войтюк, Олена Гнідан, Лариса Горболіс, Микола Грицюта, Михайло Грушевський, Микола Гуйванюк, Олексій Дей, Іван Денисюк, Дмитро Донцов, Олексій Засенко, Микола Зеров, Антін Крушельницький, Руслана Кірєєва, Микола Легкий, Василь Лесин, Тетяна Лях, Валентина Миронюк, Олексій Мишанич, Андрій Музичка, Іванна Олещук (Стеф'юк), Роман Піхманець, Федір Погребенник, Михайло Рудницький, Ростислав Чопик та ін.
== Кінематограф ==
 
== Кінематограф ==
За його оповіданням «Сльоза» створено мультиплікаційну стрічку «Різдвяна казка» (Укранімафільм, 1993). Про нього знято фільм «Марко Черемшина» (1975). У 2014 році відділ культури Снятинської РДА зняв ювілейний документальний фільм "«Наш Марко Черемшина"»
 
== Див. також ==
Рядок 79:
* [http://filolog.in.ua/images/stories/1925-4/culturamystectvo.pdf Микола Зеров. Нові твори М.&nbsp;Черемшини&nbsp;// «Життя і революція», 1925, №&nbsp;4.&nbsp;— с.&nbsp;21-24]
* [http://uartlib.org/allbooks/dityachi-knigi/marko-cheremshina-zlodiya-zlovili-ilyustratsiyi-georgiya-yakutovicha/ Марко Черемшина. Карби. Чічка. Злодія зловили]
* [http://elib.nplu.org/collection.html?id=167 Черемшина Марко Електронна бібліотека "«Культура України"»]
{{бібліоінформація}}
{{PD-письменник}}