Марко Черемшина: відмінності між версіями

|Громадянство = {{AUT-HUN}} — {{POL}}

|Рід діяльності = адвокат, український письменник, новеліст

|Magnum opus = «Карби. Новели з гуцульського життя»

}}

 

== Біографія ==

Коли в 1889 закінчив школу, батько відправив його на навчання до Коломийської ґімназії. Лекції велись польською мовою, якої хлопець не знав, однак незабаром вивчив її, став одним із найкращих учнів. Цікавився літературним життям на Буковині і в Галичині. В 1896 закінчив навчання в ґімназії і виїхав до Відня, щоб здобути фах лікаря. Однак платня за медичну освіту була така висока, що він змушений був відмовитись від неї та обрав більш дешеве навчання на правничому факультеті Віденського університету. Закінчив [[Віденський університет]] в 1901 році, однак диплом адвоката отримав лише в [[1906]] році, з яким розпочав працювати адвокатським помічником у [[Делятин]]і, а з [[1912]] адвокатом у [[Снятин]]і, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою. Під час Першої світової війни мешкав в рідному селі [[Кобаки|Кобаках]], а по її закінченню повернувся у [[Снятин]], де прожив до кінця життя.

 

 

Раптова смерть під час відвідин могили батька (упав перед брамою<ref>''[[Горак Роман Дмитрович|Горак Р.]]'' Зачудований красою // [[Дзвін (журнал, Львів)|Дзвін]].&nbsp;— 2014.&nbsp;— Ч. 10.&nbsp;— С. 63.</ref>) не дозволила йому зреалізувати всіх письменницьких планів. 11 липня 1949 року в Снятині був урочисто відкритий музей його імені.

Перше оповідання «Керманич» надрукував [[1896]] у [[Буковина (газета австрійського періоду)|газеті «Буковина»]].

 

 

Після «Карбів» у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з [[1919]] почали з'являтися його новели, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями [[Перша світова війна|Першої світової війни]]: [http://elib.nplu.org/object.html?id=6462 «Село вигибає»], «Село потерпає», «Бодай їм путь пропала», «Перші стріли» тощо.

У Львові до [[Друга світова війна|Другої світової війни]] окремими виданням після «Карбів» вийшла збірка оповідань Черемшини: «Вибрані твори» ([[1929]]), «Твори. Повне видання», т. І—III ([[1937]]), «Вибрані твори» ([[1938]]). Перше видання в [[УРСР]] [http://elib.nplu.org/object.html?id=6462 «Село вигибає»] зі вступною статтею [[Зеров Микола Костянтинович|Миколи Зерова]] вийшло [[1925]]. Після того вибрані твори Черемшини видавано багато разів. Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів ''(за винятком публіцистичних виступів у газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина)''

 

 

 

 

== Див. також ==

* [http://filolog.in.ua/images/stories/1925-4/culturamystectvo.pdf Микола Зеров. Нові твори М.&nbsp;Черемшини&nbsp;// «Життя і революція», 1925, №&nbsp;4.&nbsp;— с.&nbsp;21-24]

* [http://uartlib.org/allbooks/dityachi-knigi/marko-cheremshina-zlodiya-zlovili-ilyustratsiyi-georgiya-yakutovicha/ Марко Черемшина. Карби. Чічка. Злодія зловили]

{{бібліоінформація}}

{{PD-письменник}}