Вікіпедія

Сколе: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
TohaomgBot (обговорення | внесок)
Боти
395 330 редагувань
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери
Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Рядок 161:
 
[[Файл:Stech Aleksander Zasławski-Ostrogski.png|міні|праворуч|150пкс|Будівничий укріплень та замку XVII ст. [[Олександр Януш Заславський]]]]
Близько [[1660]] року у долині Сколе [[Олександр Януш Заславський]] розбудував кам'яні укріплення та дерев'яний замок, а сам населений пункт отримав характер міста із назвою Олександрія&nbsp;— на честь князя.<ref>[http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/sk/skole/ Відпочинок в Карпатах]</ref>. Нова назва не прижилася, і місцеві жителі почали називати місто, як і село&nbsp;— Сколе. Крім дерев'яного замку та мурів, над брамою княжого замку височіла дерев'яна вежа з бійницями<ref>[{{Cite web |url=http://portal.lviv.ua/digest/2005/05/10/134706.html |title='''''Свідник Д.''''' «Сколівські Бескиди» // Поступ, 7 травня 2005&nbsp; р.] |accessdate=18 квітень 2008 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071214163426/http://portal.lviv.ua/digest/2005/05/10/134706.html |archivedate=14 грудень 2007 |deadurl=yes }}</ref>. Відомо, що першим каштеляном Сколівського замку був Ян Ольбрахт Пілєцкі (Пілецький))<ref>[http://forowicz.pl/gdzietojest.htm Jan Forowicz o Skolem]</ref>. Посеред торгової площі було збудовано ратушу, єдину на той час муровану споруду в містечку. Її пізніше використовували переважно під торговельний центр і склади, бо місто не мало [[Магдебурзьке право|магдебурзького права]]. Ратуша дуже постраждала в часи [[Друга світова війна|Другої світової війни]], була розібрана в середині 50-х років [[XX]]&nbsp;ст.<ref>На її місці в середині 60-х років XX&nbsp;ст. радянська влада побудувала бетонний стандартний будинок, в якій містилися Сколівські районний і міський комітет партії. Тепер тут Сколівська держадміністрація, міськрада і райрада. До [[1991]]&nbsp;р. перед центральним входом в райком був бетонний пам'ятник [[Ленін]]у.</ref>
 
[[Ходачкова шляхта]] Сколівщини відрізнялась «запальною вдачею», подекуди після гучної забави вдавалась до не менш гучних прогулянок, які неодмінно закінчувались розбоєм, насиллям і грабіжництвом. Так, у червні [[1664]] році близько 40 турківських молодих шляхтичів верхи, на чолі з Петром Височанським в базарний день напали на Сколе, зчинили стрілянину, масову бійку на торговиці, поперевертали вози, і понищили багато майна. Нападників було схоплено і заарештовано. Вони навіть подали скаргу до суду, про те, що їх було побито під час арешту. Суд скаргу відхилив і визнав турківських шляхтичів винними з відшкодуванням майна потерпілим сколівчанам. Проте розмір відступного сколівчан не задовольнив, і коли влітку 1667 року три вози з крамом Яна Височанського (батька одного з учасників розбійного нападу) дорогою до Славська проїжджали через Сколе, їх було заарештовано, а коли старий Височанський приїхав у Сколе за майном, його замкнули до льоху замкової вежі. Тримали доти, доки не сплатив відкуп у повному розмірі…<ref>[http://www.forowicz.pl/gdzietojest.htm '''''Jan Forowicz''''' Niektóre miejscowości w Karpatach ważne dla naszych przodków i dla nas]</ref>
Рядок 200:
Брати Ґредлі перебудували і розширили колишній палац графа Кінського на Демні і розбили довкола будівлі розкішний парк і оранжерею. Цей палац і досі вважається перлиною Сколівщини, хоча станом на кінець 2008 року знаходився у дуже занедбаному стані. Після окупації Сколього радянськими військами у кінці вересня [[1939]]&nbsp;р. в палаці був розміщений відділ [[НКВС]], який повернувся сюди у серпні 1944&nbsp;р. і діяв до 1948 року. Потім палац було передано інтернату безпритульних дітей, який і досі тут розміщується.
 
Брати Ґредлі побудували у [[Сколівські Бескиди|Сколівських Бескидах]] кілька вузькоколійок<ref>[http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/rubrik_main/07200615.html '''''Швагуляк-Шостак Ольга''''' «Карпатський трамвай» // «Контракти», №&nbsp;7, 13 лютого 2006&nbsp;р.]</ref>. Найбільший ухил мала ділянка від Демні<ref>[http://www.lolit.org.ua/hat/tramvaj/seminar/Skole.pdf lolit.org.ua] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20060304043503/http://www.lolit.org.ua/hat/tramvaj/seminar/Skole.pdf |date=4 березень 2006 }} '''''[[Чудійович Ігор Ярославович|Чудійович Ігор]]''''' Рухомий склад вузькоколійних залізниць на сколівщині та турківщині (кін. ХІХ-ХХ ст.)</ref> через Свидник до [[Тисовець|Тисовця]] (18,7 км), на [[Козьова|Козьову]] і на [[Парашка|гору Парашку]]&nbsp;— найвищу вершину Сколівщини. Ширина колії від 620 до 1050&nbsp;мм, ухил траси&nbsp;— до 25&nbsp;%. У період між двома світовими війнами фірма «Брати Барони Ґредлі» давала дуже добрий дохід, який подвоювався щорічно. Розвивали вони і туристичний бізнес.
 
[[30 березня]] [[1888]] року велика пожежа знищила майже третину міста (близько 100 будинків). Центр містечка був представлений щільною дерев'яною забудовою, будівлі стояли майже поруч, вогонь за дуже короткий час поширився майже на все місто. Вщент згоріли дерев'яний костьол, поштамт, будинок податкової адміністрації і початкова школа<ref name="dir.icm.edu.pl">[http://dir.icm.edu.pl/pl/Slownik_geograficzny/Tom_X/688 Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 10, Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego, 1880—1914] {{lang-pl|}}</ref>. Невдовзі після цієї трагедії у Скольому стараннями Корнеля Міроновича було засновано добровільну пожежну сторожу, яка станом на 1900 рік налічувала понад 60 волонтерів. У [[1900]] році з'явилися на Сколівщині перші охоронні лісові округи (69 га).
Рядок 226:
У міжвоєнний час місто було центром Сколівського повіту (пізніше приєднаного до стрийського повіту Станіславського воєводства). [[1937]] року Сколе було включено до переліку гірських поселень, що заслуговують охорони, як рекреаційна місцевість. До [[19 вересня]] [[1939]] року в місті розташовувався базовий [[гарнізон]] першого [[батальйон]]у Корпусу Прикордонної Оборони «Skole»<ref>в складі 45 офіцерів, 121 унтер-офіцера, 855 вояків і 18 службовців</ref> (командир&nbsp;— майор Єжи Станіслав Дембовскі<ref>закатований НКВС у Харківській в'язниці у квітні 1940</ref>).
 
Наприкінці травня [[1939]] року на перевалі Тухольські ворота біля Сколього відбувся бій між польською поліцією і прикордонниками з одного боку та бійцями [[Карпатська січ|Карпатської січі]], які поверталися в [[Галичина|Галичину]] з окупованої угорцями [[Карпатська Україна|Карпатської України]], з іншого. Про це згадує Юрій Шухевич.<ref>[{{Cite web |url=http://portal.lviv.ua/citizens/2007/07/06/174417.html |title=Юрій Шухевич: «Я гадаю, Президент удостоїть мого батька найвищої нагороди»] |accessdate=25 травень 2009 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070928020842/http://portal.lviv.ua/citizens/2007/07/06/174417.html |archivedate=28 вересень 2007 |deadurl=yes }}</ref>
 
=== 1939—1944: у період [[Друга світова війна|Другої світової війни]] ===
Рядок 233:
З жовтня 1939 року по червень 1941 в районному відділку НКВС було заарештовано і вислано в концтабори понад 360 місцевих мешканців&nbsp;— «ворогів радянської влади». Особливо ретельно вистежувались чекістами члени [[ОУН]] і [[Армія Крайова|АК]], а також члени їх сімей і ті, хто був запідозрений у співпраці з ними.
 
Станом на [[22 червня]] [[1941]] року в місті дислокувалась військова частина в/ч&nbsp;3232 (146 {{comment|гсп|гірсько-стрілецький полк}} і 179 {{comment|гап|гаубичний артилерійський полк}} 44-ї {{comment|гсд|гірсько-стрілецької дивізії}} 13-го {{comment|ск|стрілецький корпус}} [[12-а армія (СРСР)|12-ї&nbsp;армії]]), та 2-й батальйон 75 полку 10-ї дивізії НКВС по охороні залізниць. Також в Скольому, в палаці Ґредлів на Демні, був штаб 94-го прикордонного загону [[Київський військовий округ|КОВО]] [[НКВС]] (командир загону майор [[Павло Босий]], начальник штабу&nbsp;— майор Федір Врублевський, комісар&nbsp;— батальйонний комісар Микола Авдюхін)<ref>[{{Cite web |url=http://www.istor-44gsd.narod.ru/Html/Hrono_216.html |title=44-я горнострелковая дивизия. Хронология] |accessdate=27 вересень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110208184537/http://istor-44gsd.narod.ru/Html/Hrono_216.html |archivedate=8 лютий 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
 
В червні 1941 у Львівських тюрмах НКВС були розстріляні, як «вороги радянської влади», сколівчани: Бандурович Богдан Васильович 1922&nbsp;р.н., Билень Едвард Андрійович 1908&nbsp;р.н., Билень Йосип Михайлович 1889&nbsp;р.н., Білецький Микола Іванович 1918&nbsp;р.н., Бутковський Омелян Петрович 1916&nbsp;р.н., Бутковський Петро Іванович 1903&nbsp;р.н., Норичко Вікторія Чмошівна 1916&nbsp;р.н., Роїк Євген Андрійович 1921&nbsp;р.н., Роїк Євстахій Петрович 1922&nbsp;р.н., Середяк Степан Михайлович 1903&nbsp;р.н., Середяк Ярослав Михайлович 1913&nbsp;р.н., Цогла Лев Петрович 1911&nbsp;р.н., Цогла Микола Петрович 1907&nbsp;р.н., Цогла Микола Іванович 1908&nbsp;р.н.<ref>[http://www.poshuk.lviv.ua/ukr-r41.html Жертви розстрілів НКВС із книги «Західноукраїнська трагедія 1941»]</ref>
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сколе