Сиракузи: відмінності між версіями

Араби захопили СіракузиСиракузи лише 20-21 травня [[878]] року. Столицю Сицилії загарбники перенесли з Сиракуз до [[Палермо]], але місто зберігало важливу торговельну роль. Сиракузький собор був перетворений на мечеть, а ОртигіяОртігія була поступово перебудована в ісламському стилі. В [[948]] році був утворений [[Сицилійський емірат]], на чолі якого стояла династія [[Кальбіти|Кальбітів]]. Нові володарі провели на острові земельну реформу, яка збільшила продуктивність і стимулювала розвиток малих господарств, на противагу латифундіям, що існували на Сицилії з часів Римської імперії. Араби поліпшили систему [[іригація|іригації]] і почали культивувати [[апельсин]]и, [[лимон]]и, [[мигдаль]] та [[цукрова тростина|цукрову тростину]]. Населення Сиракуз, втім, залишалося християнським і говорило переважно грецькою. Період занепаду емірату почався з правління еміра [[Юсуф аль-Кальбі|Юсуфа аль-Кальбі]] (990—998). Невдовзі СіракузиСиракузи перетворилися на столицю напівсамостійної держави на чолі з еміром [[Абдалла (емір Сіракуз)|Абдаллою]].

Обставинами скористалися візантійці. У [[1040]] році до мурів Сиракуз підступило імператорське військо під командуванням [[Георгій Маніяк|Георгія Маніяка]]. В його лавах, окрім греків, були й нормани на чолі з майбутнім королем [[Норвегія|Норвегії]] [[Гаральд Суворий|Гаральдом]] і князем [[Салерно]] [[Гвемар IV (князь Салерно )|Гвемаром IV]]. У битві біля [[Тройна|Тройні]] Абдалла зазнав поразки і був вбитий тоді ще маловідомим [[Вільгельм I (граф Апулії)|Вільгельмом Отвілем]]. Сиракузи дісталися візантійцям. Мощі Святої Лукії вивезли до Константинополя. На південному мисі ОртигіїОртігії Маніяк звів цитадель, що згодом отримала назву «[[Кастелло Маньяче|замку Маніяка]]». Невдовзі, щоправда, нормани розсварилися з візантійським командувачем і залишили Сицилію. Сам Маніяк образив командувача флотом Стефана, одруженого на сестрі імператора. Той розповів василевсу про наміри Маніяка зрадити імперію. Маніяка одразу ж відкликали до Константинополя та кинули до в'язниці. Після від'їзду Маніяка араби швидко повернули собі Сиракузи.

У [[1060]] р. від Ібн ат-Тімна втекла дружина. Вона сховалася у брата, володаря [[Енна|Енни]] [[Ібн аль-Гавас]]а. Кинутий чоловік зажадав її повернення, взяв Енну в облогу, але був наголову розбитий своїм [[шурин]]ом. У лютому [[1061]] р. ображений емір вирушив до [[Калабрія|Калабрії]], де зустрівся із [[Рожер I Сицилійський|Рожером Отвілем]] та закликав його разом воювати проти Ібн аль-Гаваса. У разі успіху Ібн ат-Тімна зобов'язався визнати верховну владу Рожера над Сицилією. Норманни і справді розпочали завоювання острова, володіння Ібн ат-Тімни були навіть розширені, але зрештою емір потрапив у пастку і був убитий. Розпочалася міжусобна війна і владу над СіракузамиСиракузами здобув [[Бенаврет|Ібн аль-Варді]] (у західних джерелах — [[Бенарвет]]).