| дата_народження = <!-- {{Дата народження|19|08|1746|вік}} для померлих параметр вік не задавати -->
| місце_народження = [[Вокулер (Мез)|Вокулер]]
| дата_смерті = <!-- {{Дата смерті|8|12|1793}} -->
| місце_смерті = Париж
| причина_смерті = гільйотована
| підпис_герба =
}}
'''МаріМарі́ ЖаннаЖа́нна БекюБекю́''' ({{lang-fr|Marie-Jeanne Bécu}}), по чоловікові графиня дю Баррі ({{lang-fr|comtesse du Barry}}, 19 серпня 1746, Вокулер — 8 грудня 1793, Париж) — офіційна фаворитка французького короля [[Людовик XV|Людовика XV]], незаконна дочка збирача податей Гомара де Воберньє (Gomard de Vaubernier). Крім прізвищ матері (Бекю), що була служницею і батька (Гомар), користувалася також псевдонімом Ланж ({{lang-fr|Lange}}, від l'ange — ангел). Фавориткою король захопився настільки, що навіть наказав якомусь генеалогу створити її родовід, котрий нібито походив від [[Жанна д'Арк|Жанни д'Арк.]]
== Біографія ==
Була модисткою, потім оселилася в будинку графа дю Баррі. Людовик XV наблизив її до себе, влаштував їй шлюб з братом графа дю Баррі і в 1769 привів до двору.
Міністр закордонних справ [[Етьєн Франсуа Шуазель|Шуазель]] марно намагався її скинути і викликав цим тільки своє власне падіння. Хоча вона мало втручалася в урядові справи, але сприяла піднесенню герцога ''[[Еммануель Арман де Віньєро дю Плессі|д'Егільона''Егільйона]] і підтримувала його проти парламенту за допомогою канцлера [[Рене Нікола де Мопу|де Мопу]]. Після смерті Людовика XV вона була арештована і направлена в монастир, але скоро повернулась до свого замку в [[Марлі]], де продовжувала жити розкішним життям. Для графині дю Баррі ювеліри — саксонці Боемер та його компаньйон, нащадок французьких гугеннотівгугенотів Босанж, що мали власну крамницю на Вандом — виготовили цінне намисто, яке після смерті Людовика XV дісталасядісталося новій королеві [[Марія Антуанетта|Марії Антуанетті]] і стало причиною скандальної справи (див. [[Намисто королеви]]).
[[Файл:Madame Duberry.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Мадам дю Баррі ведуть на ешафот]]
Дю Баррі викликала майже загальну народну ненависть і вважалася одним із символів злочинів «Старого режиму». Можливо, саме про неї в Парижі співали пісеньку: «France, quel est done ton destin, — Dêtre soumise à la femelle! — Ton salut vint d'une puceJJe, — Tu périras par Ja catin…» (Що в тебе за доля, Франціє — бути підкореною бабі.- Бути врятованою незайманою,- а загинути від повії!). Насправді — як і більшість інших людей, близьких до королівського дому і стали жертвами революції, — до жодних одіозних політичних акцій причетна не була. У провину їй можна поставити тільки марнотратство (втім, звичайне для аристократії того часу). Король щедро обдаровував фаворитку: призначив щомісячне утримання розміром в 300 тис. ліврів[[лівр]]ів, збудував для неї знаменитий пансіон Лувесьєн що біля Версалю. Під час революції була віддана суду і гільйотинована за звинуваченням у тому, що нібито допомагала емігрантам і вступила в зносини з прихильниками [[Жак П'єр Бріссо|Бріссо]] ([[Жирондисти|жирондистами]]). Померла без звичайних у той час твердості і [[Стоїцизм|стоїцизму]] (їй приписують вигук, який вона повторила безліч разів перед смертю: «Ще хвилиночку, пане кат!» ({{lang-fr|Encore un moment, monsieur le bourreau}}).
«Мемуари» (Mémoires), що вийшли під її ім'ям (Париж, 1829—1830) не справжні і належать перу [[Етьєн Ламотт-Лангон|Етьєна Ламотт-Лангон]], але містять в собі багато цікавого.
== Образ в мистецтві ==
ДюбарріДю Баррі присвячений мюзикл [[Коул Портер|Коула Портера]] (1939). Також вона є героїнею багатьох творів кіно, в тому числі німої стрічки [[Ернст Любич|Ернста Любича]] (1919), фільму [[Крістіан Жак]]а (1954). У фільмі [[Софія Коппола|Софії Копполи]] «Марія Антуанетта» (2006) роль пані Дюбаррі виконала [[Азія Ардженто]]. Раніше її роль виконували [[Теда Бара]] (1917), [[Пола Негрі]] (у фільмі Любича, 1919), [[Норма Толмедж]] (1930), [[Долорес дель Ріо]] (1934), [[Гледіс Джордж]] (1938), [[Люсіль Болл]] (1943) та інші. Є однією з героїнь роману [[Александр Дюма (батько)|Александра Дюма]] «Джузеппе[[Жозеф Бальзамо або Записки лікаря]]» (Joseph Balsamo, 1846—1848).
== Примітки ==
|