Корабльов Іван Михайлович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
BvBLA (обговорення | внесок) Редагував недозмінені об'єкти |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Іван Михайлович Корабльов
| зображення = Корабльов Іван Михайлович 1930-ті.jpg
| рід_діяльності = начальник управління НКВС УРСР по Вінницькій області
| нагороди = {{ряд2|{{орден «Знак Пошани»|1937}}|{{медаль «XX років РСЧА»|1938}}}}
{{Почесний співробітник держбезпеки|тип=1932|1933}}
}}{{Однофамільці|Корабльов (прізвище)|Корабльов}}▼
▲{{Однофамільці|Корабльов (прізвище)|Корабльов}}
'''Іва́н Миха́йлович Корабльо́в''' ({{lang-ru|Ива́н Миха́йлович Кораблёв}}; {{життєпис|brackets=no}}) — працівник [[НКВС]], начальник УНКВС по [[Вінницька область|Вінницькій області]], причетний до загибелі тисяч людей під час [[Вінницька трагедія|Вінницьких розстрілів]]. Депутат [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]] 1-го скликання (1938—1940).
== Біографія ==
Народився в родині селянина-бідняка в селі Місіно Холмського повіту, тепер [[Псковська область]], [[Росія|Росії]]. До 15 років мешкав з батьками, по закінченні початкової школи теслярував, будував печі, працював кучером у поміщика. У 1915—1916 роках працював робітником на лісовому складі Торгового дому Гуревича
У 1916—1918 роках — учень і підручний токаря на заводі «Новий Лесснер» у [[Санкт-Петербург|Петрограді]]. У січні — червні 1918 року працював робітником пресу на патронному заводі у Петрограді. У липні 1918 року переїхав у село Понизовське Веліжанської волості [[Тобольська губернія|Тобольської губернії]]. Підробивши документи, врятувався від мобілізації до [[Біла армія|Білої армії]].
Рядок 49 ⟶ 37:
У травні 1939 — червні 1940 року — заступник начальника виправно-трудового табору і будівництва Архангельського целюлозно-паперового комбінату НКВС СРСР.
27 червня 1940 року заарештований органами НКВС. 6 травня 1941 року засуджений по статті 206—17 «б» КК РРФСР до вищої міри покарання, однак пізніше отримав 10 років ув'язнення. Звільнений із ув'язнення у травні 1945 року, жив у Куйбишеві (тепер [[Самара]]). За деякими даними (зокрема, матеріалами книги «Відлуння великого терору») до 1954 року працював у пересилочному відділенні виконавчого комітету Куйбишевської обласної ради депутатів трудящих. Помер
== Звання ==
| |||