Шифр Цезаря: відмінності між версіями

'''Шифр Цезаря''' або '''шифр зсуву''' — [[Симетричні алгоритми шифрування|симетричний]] алгоритм[[Підстановочний шифруванняшифр|моноалфавітний]] алгоритм [[Підстановка|підстановкамишифрування]]., Використовувавсяв римськимякому імператоромкожна буква відкритого тексту заміняється на ту, що віддалена від неї в алфавіті на сталу кількість позицій. Римський імператор [[Цезар Гай Юлій|ЮліємЮлій ЦезаремЦезар]] використовував для приватного листування шифр зсуву з ключем 3 — замість літери A підставляв D, замість B — E і так далі{{sfn|Тарнавський|2018|с=28}}.

:<math>x=(y + n - (k \ mod\ n))\ mod\ n,</math>

[[Шифр]] Цезаря має замало ключів&nbsp;— на одиницю менше, ніж літер в [[алфавіт|абетці]]. Тому перебратийого усілегко [[ключ]]ізламати неперебором складає— особливоїпробувати роботи.усі можливі [[Дешифруванняключ]], з одним зпоки [[ключрозшифрування]]ів не дасть нам вірнийвпізнаваний [[відкритий текст]].

Також зламати [[шифр]] [[Цезар]]я можна, як і звичайний [[підстановочний шифр]], у зв'язку з тим, що [[частота]] появи кожної літери в [[шифротекст|шифртексті]] збігається з частотою появи у відкритому тексті. Якщо припустити, що [[частота]] появи літер у відкритому тексті приблизно відповідає середньостатистичній відносній частоті появи літер в текстах мови, наякою якій написанонаписане повідомлення, тоді [[ключ]] знаходиться зіставленням перших декількох літер, що трапляються найчастіше у відкритому та зашифрованому текстах. Тобто за допомогою методу [[Частотний аналіз (криптологія)|частотного криптоаналізу]].