Ткацтво: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Usik64 (обговорення | внесок) |
м clean up, removed stub tag, typos fixed: 0-их → 0-х за допомогою AWB |
||
Рядок 1:
[[Файл:Weber-1568.png|thumb|155px|''[[Ткач]] за роботою, німецька мініатюра, [[1568]] рік'']]
[[Файл:Ткацький верстат Козелець Чернігівщина.JPG|міні|155пкс|''Традиційний [[ткацький верстат]] (реконструкція) з українського [[Полісся]], експозиція Музею ткацтва Чернігівщини, смт. [[Козелець]]'']]
'''Тка́цтво''' — виготовлення суворих (необроблених) текстильних [[Тканина|тканин]] на [[Ткацький верстат|
== Суть поняття і види ткацтва ==
Рядок 7:
У широкому розумінні слова поняття ''ткацтво'' охоплює усю сукупність [[технологічний процес|технологічних процесів]] з виробництва тканин (''ткацьке виробництво''). А також виготовлення тканин для побутового використання.
Реліктове існування ткацтва як [[ремесло|ремесла]] прийнято називати ткацтвом художнім, оскільки найчастіше воно є частиною декоративно-ужиткового [[Мистецтво|мистецтва]], [[сувенір]]ної промисловості тощо.
За походженням тканини можна виділити ''бавовноткацтво'', ''шовкоткацтво'', ''льоноткацтво'', ''вовноткацтво'' та ін.
Рядок 23:
==Ткацтво як частина декоративного ужиткового [[мистецтво|мистецтва]]==
;Історія
В Україні виробництво мистецьких [[тканина|тканин]], разом з [[вишивка|вишивкою]] належить до найдавніших та найпоширеніших нар. мистецтв, що мають призначення прикрашати [[одяг]], предмети хатнього вжитку та оформлення [[інтер'єр]]у селянських і міщанських помешкань, провінційних [[Церква (будівля)|церков]]. У різних етнографічних зонах, а то й окремих селах, Т. м. мають льокальні відміни в способі орнаментальної композиції, кольористики і навіть у техніці виконання. Народні ткачі виробляли різні ґатунки взористих полотен з конопель чи льону на сорочки, хустки, найтонші полотна на головні убори (білі намітки, «убруси», «рантухи» тощо). Узори Т. м. створюються різним переплетом ниток («окружки», «сосонки», «коропова луска»), що дає декоративні ефекти. З вовни ткали плахти, запаски, спідниці, опинки, пояси, крайки тощо. Одягові тканини декорувалися тканими, вибиваними або вишиваними взорами. Для інтер'єрів хат ткалися різнорідні декоративно-ужиткові взористі тканини. З [[льон]]у і [[коноплі|конопель]] — [[рушник]]и, покривала, верети, рядна, а з вовни — покривала, [[коц]]и, [[килим]]и, ліжники, полавники, килимці тощо.
Рядок 31:
;Виникнення цехів
Поряд домашнього виробництва від [[14 століття|14 ст.]] постали цехи, до яких належали також ткачі. У цехах дбали про підвищення техн. та мист. якости ткацьких виробів і сумлінне виконання замовлень. Більше спеціалізовані мист. тканини продукували держ., поміщицькі та маґнатські мануфактури (наприклад, мануфактура С. Конєцпольського в [[Броди|Бродах]] з [[1641]] р.), а на Лівобережній Україні також мануфактури козацької старшини. Вони виробляли на замовлення Т. м. для [[палац]]ів, панських дворів, церков з імпортованої сировини (шовк, золотиста прядка), а згодом і виготовляли в мануфактурах пряжу для виробу декораційних макат, завіс, поясів тощо. Найбільший розквіт мануфактури припадає на другу пол. [[17 століття|17 ст.]], весь [[18 століття|18 ст.]] і на першу пол. [[19 століття|19 ст.]]; з того часу походять шедеври музейної вартости. Власники мануфактур іноді спроваджували мистців-ткачів з Туреччини, Вірменії, Персії, які застосовували орієнтальні узори «на перські зразки», звідси пішла назва «персіярня». У Львові була в [[17 століття|17 ст.]] фабрика шовкових і золотистих тканин Еммануїла з Корфу (Корфинського), з мануфактурної майстерні якого вийшло чимало ткачів, що розповсюджували техніку пишних тканин. Протягом [[18 століття|18 ст.]] постали багаті мануфактури, які виробляли Т. м., в [[Холм]]і, [[Бучацька золототкацька мануфактура|Бучачі]], [[Броди|Бродах]], [[Сокаль|Сокалі]], Меджибожі, [[Станиславів|Станиславові]] (тут працював Лев Манжарський, згодом організатор славетної «персіярні» в [[Слуцьк]]у, Білорусь). Багатий асортимент і високу мист. якість мали тканини з фабрики вельможного Кирила Розумовського в [[Батурин]]і, яка виробляла квітчасті тканини типу шпалер для інтер'єрів його палаців у Батурині, Глухові та Козельці, та кольорові вовняні сукна на одяг козаків з особистої охорони гетьмана. Починаючи з 50-
;Занепад в 19 столітті
Рядок 69:
* ''В. Годис''
* Жоголь Л. Ткани Дарницы (Декоративное искусство СРСР). — М., 1959;
{{
== Примітки ==
{{reflist}}
{{Декоративно-ужиткове мистецтво}}
[[Категорія:Ткацтво|*]]
[[Категорія:Ремесла]]
| |||