Кирилиця: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lanamy (обговорення | внесок) →Історія: джерела, зовнішні посилання Мітка: редагування коду 2017 |
Lanamy (обговорення | внесок) →Історія: джерела, зовнішні посилання Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 27:
Впровадження [[християнство|християнства]] значно прискорило розвиток писемності й літератури на [[Русь|Русі]]. Ще в [[860-ті|60]]-[[870-ті|70-х]] роках [[9 століття|9 ст.]] візантійський імператор [[Михайло III]] відправив до слов'ян двох братів-священиків з Фесалонік (Солуні) — [[Кирило і Мефодій|Костянтина (в чернецтві — Кирило) і Мефодія]]. Незважаючи на переслідування німецького духовенства, зацікавленого в поширенні латинської мови серед слов'ян, брати проповідували християнство в [[Велика Моравія|Моравії]] та інших слов'янських землях [[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янською мовою]]. Вони упорядкували слов'янський [[алфавіт]] і переклали на церковнослов'янську (староболгарську) мову [[Євангеліє]]. На початок [[11 ст.]] на Русі використовувалися дві системи письма — кирилиця, що базувалася на [[грецький алфавіт|грецькому алфавіті]], і [[глаголиця]] — розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна. Причому ще до 9 ст. місцеве населення користувалося [[абетка|абеткою]] з 27 [[літера|літер]], тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери.
Найдавнішою з нині відомих датованою кириличною пам'яткою є напис [[931]] року в скельному [[монастир]]і біля села [[Крепча]] в [[Болгарія|Болгарії]]. Найдавніші [[пергамент]]ні кириличні [[рукопис]]и — ''Савина книга'' (Савине [[Євангеліє]]) кінця 10 або початку 11 ст., Супрасльський збірник 11 ст. (обидва збереглися і відкриті на територіях, що входили до складу [[Київська Русь|Київської Русі]]) та ''Енинський апостол'' 11 ст., знайдений у [[Болгарія|Болгарії]]. Найдавнішою точно датованою кириличною [[книга|книгою]] є давньоруське [[Остромирове Євангеліє]] [[1056]]—[[1057]] років. Кирилиця протягом 10—12 ст. вживалася рівнобіжно з [[глаголиця|глаголицею]], яку поступово витісняла. Певною перевагою кирилиці перед [[глаголиця|глаголицею]] було відносно простіше накреслення літер. Існує думка, що кирилиця прийшла до [[Київська Русь|Київської Русі]] з [[Болгарія|Болгарії]] разом із старослов'янськими богослужними [[книга]]ми після офіційного прийняття [[християнство|християнства]] у [[988]] році. Однак кириличний напис, що зберігся на корчазі з могили поблизу села Гньоздова на [[Смоленська область|Смоленщині]] ([[Росія]]), датують першою половиною або третьою чвертю 10 ст.<ref>[[iarchive:hrestomatija2015/page/n23|Напис на корчазі Х ст.]] // Німчук В. [http://chtyvo.org.ua/authors/Nimchuk_Vasyl/Istoriia_ukrainskoi_movy_Khrestomatiia_X-XIII_st/ Історія української мови. Хрестоматія Х-ХІІІ ст.] — Житомир: Полісся, 2015. — С. 25.</ref> Впевненіше датуються золоті та срібні монети [[Володимир Святославич|Великого київського князя Володимира]] з кириличними текстами, карбовані, очевидно, з кінця 10 ст.
У писемності східних і південних слов'ян змінювалася форма літер кирилиці, змінювалися склад літер та їхнє звукове значення. Зміни графіки були пов'язані з розвитком слов'янських мов та внутрішньомовними процесами.
| |||