Ервін Роммель: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
Yuriz (обговорення | внесок) правопис |
||
Рядок 213:
Безперервні намагання Роммеля опанувати місто призводили до значних втрат серед німецьких та італійських солдатів. Це, у свою чергу, спровокувало низку конфліктів, коли Роммель звільнив ряд командирів, що суперечили йому в його планах наступу. Стосунки командира корпусу з підлеглими командирами виявилися дуже напруженими на той час, особливо з командиром [[5-та легка дивізія (Третій Рейх)|5-ї легкої дивізії]] генералом [[Йоганес Штрейх|Й.Штрейхом]], який відкрито критикував рішення Роммеля і відмовився взяти на себе [[відповідальність]] за ці безглузді атаки. Конфлікт зайшов так далеко, що в нього змушений був втрутитися командувач сухопутними військами [[генерал-фельдмаршал]] [[Вальтер фон Браухіч|В. фон Браухіч]], котрий написав Роммелю, що замість того, щоб погрожувати і просити заміни посадових осіб, які ''«досі відмінно відзначалися в бою»'', а ''«…в спокійній і конструктивній дискусії здобути кращих результатів»''. Роммель залишився невблаганним.
На чисельні та наполегливі вимоги командира корпусу «Африка», генерал Ф.Гальдер наказав своєму заступникові [[Фрідріх Паулюс|Ф.Паулюсу]] виїхати до району бойових дій, оцінити обстановку на місті й прийняти відповідне рішення. 27 числа Паулюс прибув до обложеного міста й під настійними переконаннями Роммеля, надав дозвіл на [[штурм]] укріплень. Ця спроба, що розпочалася з [[30 квітня]] [[1941]] року, також виявилася невдалою. Бої за місто розгорнулися з новою силою, однак, вже [[4 травня]] [[1941]] представник Генерального штабу [[Сухопутні війська Німеччини|Сухопутних військ]] був змушений зупинити наступ, який опинився на межі провалу. Роммель, не тямлячи себе від люті, намагався продовжити штурм Тобруку, але [[
Після того, як наступ було відкладено, Роммель припинив усі фронтальні атаки, ще через два місяці припинилися нальоти [[Junkers Ju 87|«Штукас»]] і зменшилася інтенсивність [[Артилерійський вогонь|артобстрілів]]. Потім його війська відійшли від фортеці і почали окопуватися. [[Військова операція]] не вдалася — і німці вирішили взяти Тобрук змором.
Рядок 368:
=== Смерть ===
[[14 жовтня]] [[1944]] в будинку Роммеля, попередньо оточеному [[СС|есесівцями]], з'явилися два посланця Гітлера — начальник управління кадрів [[
[[Вільгельм Бургдорф|В.Бургдорф]] привіз з собою капсулу [[Ціанід калію|ціанистого калію]] з цієї нагоди. Через кілька хвилин наодинці Роммель оголосив, що він вирішив припинити своє життя і довів своє рішення до дружини й сина. Тримаючи свій [[маршальський жезл]] у руці, Роммель вийшов на вулицю й сів в [[Opel]] В. Бургдорфа, де водієм був [[СС]] [[обершарфюрер]] Генріх Дусе та виїхав з села. Далі Г.Дусе відійшов від автомобіля, залишивши Роммеля з генералом Е. Майзелем. Через п'ять хвилин В.Бургдорф наказав йому повернутися до машини і [[водій]] помітив, що фельдмаршал лежав у неприродній позі. Десять хвилин по тому група зателефонувала дружині Роммеля, щоб повідомити їй, що її чоловік мертвий<ref>Manfred Rommel, Nuremberg testimony</ref><ref>Irving, David (1977). The Trail of the Fox—The Search for the True Field Marshal Rommel. Weidenfeld & Nicolson. ISBN 1-872197-29-9</ref>.
| |||